Skip to Content

 Плагіат і фальсифікації в наукових працях 

Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика. Виріб №11 – Ірина Петрівна Бульваренко 

Десятим плагіатним продуктом. випущеним НМАПО ім. П. Л. Шупика, була акшерка-гінекологиня Світлана Миколаївна Николишин.

Ну а тепер познайомимося з одинадцятим продуктом цього конвейєра – Іриною Петрівною Бульваренко.

Працювала ця кандидатка медичних наук, за даними сайту Ratelist, на посаді акушера-гінеколога в Тернопільській комунальній міській лікарні №2 (вул. Купчинського, 14). Зараз на сайті цієї лікарні відомості про таку лікарку відсутні, хоча в грудні 2023 року вона там точно була, та ще й розказувала в ефірі студії «Файне місто» про поліпи ендометрію (звідки ми й узяли її фото).

29.04.2014 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Безпліддя у жінок з гіперандрогенією поєднаного генезу: діагностика і тактика лікування» (див. тут).

Ну от знову той самий заклад, перейменований зараз у Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, та сама спецрада Д 26.613.02…

І той самий науковий керівник, що й у випадку Світлани Николишин, – Вдовиченко Юрій Петрович, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Більше того, опоненти та вчений секретар – та сама гоп-компанія.

Офіційні опоненти:

Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Це керівник та опонент кількох плагіатних дисертацій, наш улюбленець, активний діяч плагіатної фабрики імені Шупика, великий трудівник на цій ниві.

Геник Наталія Іванівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Івано-Франківського національного медичного університету.  Ми думали, що вона потрапила до нашого попереднього розслідування випадково, але ні! Ось і друга з нею зустріч.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат медичних наук (це у 2015 р., а зараз він уже доктор наук), доцент Галушко Олександр Анатолійович.

Ірина Бульваренко переписала в свою так звану «дисертацію» чужий огляд літератури (яка несподіванка 🙂!). І використала для цього іншу дисертацію, захищену за 11 місяців до неї, 22 травня 2013 року, в Одеському медичному університеті:

Захаренко І. Л. Тактика проведення допоміжних репродуктивних технологій при чоловічому чиннику безпліддя (див. тут).

Ви спитаєте, звідки вона отримала таку свіженьку на той час дисертацію, якщо ніякого репозитарію тоді не існувало (Положення про НРАТ було затверджено тільки 19.07.2017)?

Та все просто: офіційним опонентом Ігоря Захаренка був професор Вдовиченко – той самий Вдовиченко, котрий є науковим керівником Ірини Бульваренко. Ось така іще одна «несподіванка». Ну, ви ж не здивовані? Ні, ну правда ж, не здивовані? Ось і я – ні.

Як бачимо, наша дамочка не тільки переписує до себе чужий текст (а дійсно, нащо читати оті статті, якщо можна вкрасти готовий огляд), але й активно змінює окремі слова, наприклад, замінює «неплідність» на «безпліддя» та «біле населення» (ну, щоб не звинуватили в расизмі) на якусь «європеїдну расу». Господи, хоч би подивилася в словник, як оте чудне слово правильно пишеться!

Схильність до рерайтингу робить інколи з Іриною Петрівною злий жарт, і тоді з’являються не тільки «європеїди», але й такі вислови як «ататож», «чоловічого безпіддя», «чоловічогго бепліддя», «інсімінація» (треба «інсемінація», а краще «осіменіння») та різні чудернацькі «терміники». Цікаво також, що обидва кандидати наук не справилися з таким страшним словом як «Клайнфельтер», яке мали вивчити ще в медичному інституті: один написав «Клаійфельтера», а друга – «Клайфельтера». Дивимося й дивуємося:

Ну, терміники терміниками, але є ще одна річ, на яку треба звернути увагу.

Це список використаних джерел, тобто список літератури, яку будь-який дисертант чи дисертантка має особисто опрацювати, тобто прочитати чи переглянути по діагоналі, виписати повну бібліографічну назву чужої праці, виписати цитату чи переказати якісь твердження своїми словами і дати на це джерело покликання.

А що робить наша героїня Ірина Бульваренко? Вона просто переписує готовий список з дисертації Захаренка, трохи додає «своїх» джерел, але головне – фальшує роки виходу окремих праць. Ми вже це бачили в попередній публікації про дисертацію Світлани Николишин, яка захистилася на півтора роки пізніше Бульваренко і науковим керівником якої був – не дивуйтеся! – оцей же самий доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Юрій Петрович Вдовиченко, керівник Ірини Петрівни.

Бульваренко навіть не посоромилася сфальшувати працю свого наукового керівника:

Друга наукова праця, з якою виявлені збіги дисертації Ірини Бульваренко, це:

Кукурудз С. М. Тактика проведення допоміжних репродуктивних технологій у пацієнток після перенесених операцій на придатках матки. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2012.

Дисертація Світлани Михайлівни Кукурудз доступна на сайті НРАТ.

З нею Ірина Петрівна Бульваренко теж має збіги в огляді літератури.


Тут є ті самі терміники, але не тільки ними вирішила нас здивувати ця дивна дисертантка. Трава «пустирника» із дисертації Кукурудз (зазначимо, що правильно треба писати «собача кропива», а не «пустирник») перетворилася у Бульваренко в якусь траву «пустиннику»:

Що маємо у підсумку?

Усього збіги з дисертаціями І. Захаренка та С. Кукурудз зайняли в дисертації Бульваренко 23 сторінки (із Захаренком – на сс. 11–15, 17–19, 21–22, 24, 42–53, а із дисертацією Кукурудз – на сс. 42–53).

Що це за дивина, запитаєте ви? Ті самі сторінки 42–53 одночасно збігаються з Захаренком та Кукурудз? Як таке можливо?

А дуже просто: це ми, як побічний продукт нашого розслідування, виявили збіги між оглядами літератури Захаренка та Кукурудз. Але вони не ідентичні, і ми можемо знайти відповідь на питання, а в кого ж цих двох списувала Бульваренко?

Допоможе нам «трава пустиннику» на с. 50 дисертації Бульваренко. У Кукурудз, як ми побачили, на с. 44 присутня «трава пустирнику». А що там у Захаренка?

Опаньки: а в нього на с. 38 «трава пустиннику».

Ну ось і зрозуміло: літературний огляд Бульваренко списувала в Захаренка, чию дисертацію їй, очевидно, підсунув отой доктор медичних наук, професор і член-кореспондент (див. вище).

А як там зі списком літератури? Пам’ятаєте, список у Бульваренко збігається зі списком у Захаренка?

Ну так і тут те саме: список у Бульваренко збігається зі списком літератури в Кукурудз.

Тобто один список на трьох.

Однак зіставлення трьох списків літератури чітко вказує на те, що Бульваренко переписала його не в Захаренка, а в Кукурудз.

Ой, як цікаво!

Порівняння списків літератури Бульваренко й Кукурудз показує, що вони ідентичні за виключенням років видання праць (Бульваренко їх багато разів підробила, тобто сфальшувала), ну й ще відрізняються працею №126: у Бульваренко це книга (Назаренко Г.И. Лабораторные методы исследований в клинической медицине.- М.: Медицина, 2010.- 237с.), а в Кукурудз – це стаття (Назаренко И. А. Применение комбинированной эндо- и микрохирургической методики в пластической и реконструктивно-восстановительной хирургии маточных труб / И. А. Назаренко // Клініч. хірургія. – 2009. – № 5/6. – C. 90–91), а ще Бульваренко додала собі англійські праці №201, 291, 294, 295, 296, 303, 304, 306–310, та не захотіла копіювати до себе джерела №301–306 від Кукурудз.

Ось такі справи.

І виходить, що на Ірині Бульваренко в 2014 році був спробуваний цікавий спосіб передирання чужого огляду літератури разом із готовим списком літератури, а вже пізніше, у 2015-му році, пані Николишин украла собі чужий список літератури вже взагалі без додавання чи вилучення джерел, під чутким керівництвом член-кора Вдовиченка.

Залишилося написати дві речі.

У Кукурудз (як і у Бульваренко) науковим керівником був Юрій Петрович Вдовиченко, а опонентами – Олександр Михайлович Юзько (ага!) та Валентина Олександрівна Товстановська, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології № 1 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Це перше.

А друге – порівняти між собою дисертації Захаренка й Кукурудз та подивитися, хто з них коли захищався.

Захаренко – 22 травня 2013 року, Одеса.

Кукурудз – 07 березня 2013 року, Київ.

Тобто маємо те, що Кукурудз захищалася раніше, а це вже цікаво. Керівник у Кукурудз – Вдовиченко, а опонент у Захаренка – теж Вдовиченко. Звідси виникає питання: ну і як же він читав дисертацію Захаренка, щоб написати відгук, і не помітив однакових текстів у літературному огляді? Або виконував свої обов’язки суто формально і неякісно, або задіяний у схемі. А оскільки Вдовиченко був науковим керівником і у Кукурудз, і у Бульваренко, чиї літературні огляди мають великі збіги, хочеш чи не хочеш, а схиляєшся до другої гіпотези.

Але про Захаренко – то вже буде інша історія.

ФІНАЛ

У попередній публікації ми оголосили змагання між керівниками плагіатних дисертацій – докторами медичних наук Олександром Юзьком і Юрієм Вдовиченком. Подібні змагання завжди цікавлять людей: хто сильніше – лев чи тигр, бегемот чи крокодил? Хто кого переможе – Україна чи олігархи? Зеленський чи Кличко? Ну а в нашому заочному змаганні – під чиїм керівництвом захищено більше плагіаторів?

У Юзька на сьогодні виявлено 6 дисертантів-плагіаторів (Волошинович, Івахова, Молодіченко, Паращишена, Чернега та Чорнописька), а у Вдовиченка – троє (Бульваренко, Николишин і Чуприна). Поки що рахунок 6 : 3 на користь Юзька, але змагання тривають!

Слідкуємо та вболіваємо!

Василь Садовий

24.10.2024