Наталія Волошинович удруге захистила текст, украдений Шахрайчук-Іваховою. Керівник обох – Олександр Юзько з Чернівців

Що собою являє наша нова героїня?

Наталія Сергіївна Волошинович працює асистенткою на кафедрі акушерства та гінекології медичного факультету № 1 Буковинського державного медичного університету (м. Чернівці), яку очолює її науковий керівник Олександр Юзько. Тобто можна сказати, що він підготував собі саме таку співробітницю, яка його цілком влаштовує.

Щодо інших обов’язків пані Наталії – маємо суперечливі відомості. З одного боку, на сайті БДМУ написано, що 02.10.2023 на засіданні Вченої ради БДМУ «про клінічнe підготовку студентів та опанування ними практичних навичок за підсумками виробничих та навчальних практик у 2023-2024 навчальному році та заходи щодо їх покращання поінформувала завідувачка відділу виробничої практики асистентка Наталія Волошинович» (точна цитата, саме так, «про клінічне підготовку»!), 07.06.2024 – «до складу екзаменаційної комісії… входили… завідувач відділу виробничої практики, к.мед.н., асистент кафедри акушерства та гінекології Наталія Волошинович…», 29.07.2024 повідомлялося про «особливу вдячність завідувачці відділу виробничої практики Наталії Волошинович», а з другого – на сторінці Відділу виробничої практики (дивимося копії від 05.06.2023, 25.02.2024 і від 28.07.2024) завідувачем цього підрозділу вказаний Микола Петрович Антофійчук, а серед співробітників відділу Волошинович навіть не значиться. Чорт його знає, що там за відділи виробничої практики, скільки їх в БДМУ та хто їх очолює, власне, нас цікавить її дисертація, тому ми й займемося саме нею.

Дисертацію на тему «Оптимізація тактики допоміжних репродуктивних технологій у пацієнток з поліпом тіла матки» Н. Волошинович захистила 04.09.2020 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (тобто бачимо, що ця спецрада впевнено виходить на високий міжнародний рівень за своїми плагіатними досягненнями), а виготовила цей «субпродукт» у своєму рідному Буковинському державному медичному університеті.

На сайті Національного репозитарію академічних текстів ми дисертацію не знайдемо (цікаво, до речі, чому це авторка, БДМУ та НМАПО не виконали та не перевірили виконання вимог передачі тексту дисертації в УкрІНТЕІ), але вони є на сайті НМАПО: дисертація – тут (або у вебархіві тут); а автореферат – тут (вебархівна копія тут).

За даними автореферату (сс. 14–15) та дисертації (сс. 6–7), Волошинович Н. С. має 5 статей за темою дисертації, які були опубліковані в 2016–2018 рр.

Ну що – перевіримо її публікації?

Під номером 1 значиться ось така праця:

1. Волошинович Н. С. Особливості гістероскопічного лікування поліпів тіла матки. Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. Київ, 2016. Вип. 25, кн. 5, ч. 1. С. 111–113.

На офіційному сайті НМАПО (теперішнього НУОЗУ) ім. П. Л. Шупика читаємо, що «Збірник наукових праць НМАПО України імені П. Л. Шупика» виходив щоквартально з 1999 року і після 39-го випуску 2020-го року більше не видається:

Знаходимо потрібний нам 2016-й рік і випуск 25. Відкриваємо і – опаньки! – читаємо, що він виходить у вигляді однієї книги:

Повертаємося до попередньої картинки і бачимо, що дійсно, у 2013 і 2014 роках було по 4 томи кожного з випусків (22-го та 23-го), у 2015-му – аж п’ять томів 24-го випуску, а ось далі усі випуски були однотомними.

Дивимося на зміст 25-го випуску і переконуємося, що ніяка Волошинович на сс. 111–113, як вона стверджує, там і близько не валялася:

Ну й де ж заявлена стаття Волошинович?

Тобто маємо перший випадок шахрайства з боку нинішньої викладачки БДМУ.

Наступна заявлена праця Волошинович – це:

2. Волошинович Н. С. Підвищення відновлення репродуктивної функції у жінок з поліпом тіла матки після гістерорезектоскопії. Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. 2017. Вип. 26, кн. 5, ч. 2. С. 98–101.

Знову брехня: 26-й випуск насправді вийшов у 2016-му році, а в 2017-му були випуски 27 та 28.

Нічого, це нас не лякає, перевіримо всі.

У 26-му випуску статті Волошинович немає ніде (а на сс. 96–103 розміщена стаття Михайленка), у 27-му – немає (на сс. 98–105 знаходиться стаття Савченкової та ін.), у 28-му – теж немає (на сс. 98–102 бачимо статтю Попика та ін.). Тобто й ця друга стаття Волошинович відсутня.

Перевіряємо про всяк випадок 5-ту книгу 2015-го року – ні, там ніяких творів чи витворів Волошинович теж немає.

Тобто маємо другий випадок шахрайства з боку Волошинович.

Наступна «праця:

3. Волошинович Н. С. Оптимізація лікувально-профілактичних міроприємств у жінок з поліпом тіла матки. Український журнал медицини, біології та спорту. 2018. № 5 (14). С. 121–126.

Як стверджує дисертантка на с. 78 (з неправильним надрукованим номером 76, бо починаючи з 53-ї сторінки дисертації нумерація сторінок збивається), в цій статті відображені матеріали 4-го розділу, а на с. 112 (з неправильним номером 110) вона зазначає що ця праця відображає матеріали 6-го розділу.

Але нам не вдасться прочитати й цю статтю, бо вона теж просто не існує.

На сайті «Українського журналу медицини, біології та спорту», який у 2023-му році припинив свої існування, серед архівних номерів знаходимо нам потрібний – 5-й випуск 2018-го року. На сс. 120–126 там надрукована геть інша стаття: Nekrasova N., Kostyukovska A. Structural-Morphological Changes of the Сervical Column in Young Patients with Spondologenic Dyscirculation in the Vertebro-Basilary System:

Відповідно маємо третій випадок шахрайства з боку Наталії Волошинович.

Ну, сподіваюся, вас не здивує відсутність і четвертої заявленої статті пройдисвітки з Буковини? Перевіряємо:

4. Волошинович Н. С. Морфологические и иммуногистохимические особенности структуры полипов тела матки Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. 2018. № 8(4). С. 102–105.

Знаходимо сайт цього «міжнародного» білоруського журналу, далі – потрібне нам число журналу (2018, т.8, №4) зі знайомим нам плагіатором, академіком НАМНУ В. Запорожаном у редколегії (тоді це було ще білорусько-українське видання, зараз – білорусько-російське), і бачимо, що там іде наскрізна по всьому року нумерація сторінок, і, власне, в цьому числі журналу це сторінки з 463-ї по 632-гу. І ніякої Вилошинович у журналі немає. Про всяк випадок дивимося на 1-й випуск 2018-го року – і теж там такої авторки немає, а на сс. 98–105 розміщена стаття білоруських авторів про нетримання сечі в жінок.

І це вже четверте шахрайство від Наталії Волошинович.

Ви будете сміятися, але й п’ятої статті Волошинович не існує в природі.

5. Волошинович Н. С. Особенности лечебно-профилактических мероприятий у женщин с бесплодием при полипах тела матки. Scientific Discussion. 2018. No 1 (24). P. 39-44.

Міждисциплінарний журнал Scientific Discussion у вказаному пані Наталією числі (2018, Vol. 1, No. 24) має на сс. 40–43 статтю Н. Пеньшина з Тамбова з назвою «Водитель – основной гарант обеспечения безопасности дорожного движения».

І це п’яте шахрайство від пані Волошинович означає, що за темою її дисертації немає жодної наукової публікації в журналах!

Фу!

Ну а тепер перейдемо вже до самого тексту дисертації – тексту з плагіатом, тобто до шостого шахрайства викладачки БДМУ.

На 1-й сторінці дисертації Наталія Сергіївна Волошинович стверджує, що «Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело __________ Н.С. Волошинович». Та ще й завірила свої слова власним підписом!

А тут у таблиці представлені 4 джерела плагіату в дисертації Волошинович:

Ця кольорова табличка свідчить, що весь 1-й розділ (Огляд літератури), увесь 2-й (Матеріали та методи дослідження), кінець 3-го та повністю 4-й та 6-й розділи передрані з дисертації Дар’ї Геннадіївни Герман, а це 67 із 110 сторінок основного тексту (без Анотації, Змісту, Переліку умовних скорочень, Вступу, Списку використаних джерел та Додатків), тобто 61%, а в цілому плагіат виявлений на 81 сторінці основного тексту, що складає 74%.

Головне джерело плагіату – кандидатська дисертація Герман Д. Г. «Оптимізація комплексу лікування поліпів ендометрія» (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія, Київ, 2017; див. тут).

Текст із дисертації Дар’ї Герман переписаний разом із номерами джерел, але під цими номерами в списку літератури знаходяться зовсім інші праці, бо Волошинович їх замінила. Ну й іще намагалася в чужому тексті абревіатуру ПЕ (поліп ендометрія) поміняти на ПТМ (поліп тіла матки), хоча інколи про це забувала і залишала ПЕ. А ще цікаво, що в низці номерів джерел Волошинович змінила окремі цифри, хоча знову ж таки, кілька разів «забулася» та залишила деякі «великі» номери покликань – наприклад, [295] та [311], при тому, що «Список використаних джерел» в її «дисертації» містить лише 273 найменування. Намагання Волошинович підмінити номери джерел в переписаному чужому тексті призвело навіть до утворення джерела з цікавим номером 20228:

З незначними косметичними змінами скопійована й чужа схема дослідження:

А ось тут у переписаному чужому тексті Волошинович замінила незнайомий їй термін «коітархе» (ранній початок статевого життя) на звичне «менархе» (перша менструація), яке не має жодного стосунку до статевого життя:

Іще одне нерозуміння термінів призвело до курйозної ситуації: наша героїня добросовісно переписала неіснуюче слово «поліподібних» (треба: «поліпоподібних»), слова з орфографічними помилками: «дефіціту», «імуномоделюючий» (треба: «дефіциту», «імуномодулюючий», бо це ж не від слова «модель»):

Дуже смішно з цієї «спеціалістки».

А тепер справи серйозніші: у чужому тексті Волошинович замінила абревіатуру ХЕ (хронічний ендометрит) на ПТМ (поліп тіла матки) – це вже нахабна підміна захворювання! А крім того констатуємо ще й фальсифікацію джерела:

Звісно, передираються чужі рисунки й діаграми:

Ну й, як і інші аспірантки професора Олександра Юзька, ця красуня теж замінила кількість осіб у досліджуваних групах, залишивши ті самі проценти. Це й зрозуміло: чорт його знає, як ті проценти рахувати? У школі ж не навчилася.

Очевидно, Волошинович ніякого дослідження не проводила, усе передрано й сфальсифіковано, однак це не завадило їй написати ось це (виділено фіолетовим):

Нахабство цієї дамочки просто зашкалює.

Висновки дисертації №№1, 2, 4, 5, 6 – теж переписані з дисертації Герман:

На двох сторінках знаходимо текст, переписаний зі статті О. Лещової:

Лещова О. Д. Порівняльний кореляційний аналіз невдалих спроб допоміжних репродуктивних технологій // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. Вип. 35. – Київ, 2019. – С. 147–153 (див. тут).

Ну й нарешті два останні джерела:

Черкасова В. С. Оптимізація лікування рецидивуючого генітального герпесу у жінок репродуктивного віку. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Луганськ, 2009 (див. тут).

Івахова Л. П. Лікування безпліддя у жінок з герпесвірусною інфекцією в програмах допоміжних репродуктивних технологій. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

Вони дуже цікаві. Чим? А тим, що з дисертації Черкасової собі в дисертацію великий шматок переписала Івахова (її повне прізвище Шахрайчук-Івахова; досягнення цієї панночки ми детально розібрали в публікації «Людмила Шахрайчук-Івахова: третій захист того самого тексту. «Диригент» — проф. Олександр Юзько»), а потім з дисертації Івахової цей сплагіачений (тобто вкрадений) текст удруге вкрала собі Наталія Сергіївна Волошинович. Це гарно видно по словам, виділеним бірюзовим кольором:

Герпетичні висипання в дисертаціях Черкасової та Івахової раптом перетворюються в хронічний кольпіт у Волошинович. Знову махінації, знову підміна захворювання без жодних докорів сумління.

І таких сторінок у дисертації Волошинович – 13 (більше половини 3-го розділу). Знову таблиці з неправильними розрахунками процентів, знову фальсифікація дослідження, яке насправді не проводилося.

Іще дві сторінки – текст з дисертації Герман, що переписала собі Івахова, а з неї собі Волошинович.

Тобто маємо 15 сторінок з текстом, який захищали обидві дисертантки Олександра Юзька – Івахова в 2011-му році та Волошинович у 2020-му.

Очевидно, тепер слід перейти на особистості.

На особистості осіб (вибачте за тавтологію), задіяних в захисті дисертації панянкою Волошинович.

Її науковий керівник явно претендує на якусь премію. Чи то від Міністерства освіти, чи то від Мінохоронздоров’я, чи то за «академічну негідність».

І це знайомий нам Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Він же науковий керівник Тетяни Паращишеної, Тетяни Чернеги, Юлії Чорнописьки та Людмили Івахової, він же опонент Роксани Чуприни та Інни Комісарової.

Той, хто закрив очі на фальшиві статті Волошинович, на плагіат в її дисертації, на фальсифікацію досліджень (читаємо в її авторефераті: «Робота виконана у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет» МОЗ України»). Той, під керівництвом якого три спритні дисертантки захистили однаковий текст у 2011-му році, а тепер ще одна спритниця – в 2020-му.

А ось офіційні опоненти на світ божий вилізли новенькі, ми їх іще не згадували, заслугами їх не цікавилися, можна й познайомитися.

Перший опонент – Олександр Олексійович Процепко, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства і гінекології №1 Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова (так-так, того самого закладу, де ректоркою Вікторія Петрушенко, ну, ви зрозуміли), акушер-гінеколог Подільської клініки.

А друга опонентка – Людмила Миколаївна Семенюк, доктор медичних наук, завідувачка відділу репродуктивної медицини та хірургії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, членкиня спеціалізованої вченої ради Українського НПЦ ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України при проведенні захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора/кандидата медичних наук за спеціальністю «Ендокринологія», членкиня редакційної колегії щоквартального наукового медичного журналу «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія», співавторка 6 підручників, акушерка-гінекологиня-ендокринологиня.

До чернівецького професора Олександра Юзька в мене питань немає (вони мають бути хіба що в прокуратури, та, може, ще у викладачів та ректора БДМУ, якщо їх цікавить реноме їхнього медичного університету), а ось у опонентів запитаю:

– Шановні Олександре Олексійовичу та Людмило Миколаївно! Ну ось надали Вам для рецензії чиюсь дисертацію. Невже не цікаво глянути хоча б на пару статей, опублікованих за темою дисертації? Невже так важко перевірити хоча б пару таблиць – чи правильно там зроблені розрахунки, ну, наприклад, підраховані проценти, це ж задачка для п’ятикласника, мабуть? От якби б Ви хоч трохи відповідально поставилися до роботи опонента, тоді б і Вас тут не тягали в публікації про плагіат, правильно? І не включили б у «Сірий список осіб, які сприяли захисту плагіатних дисертацій», бо це ж неприємно, чи не так?

Ну а щодо спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (нинішній Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика), то тут уже просто немає пристойних слів.

Учений секретар цієї спецради – доктор медичних наук, професор Олександр Анатолійович Галушко (з 2023 р. – співробітник Інституту геронтології ім. Д. Ф.Чеботарьова НАМНУ), який прийняв дисертацію для розгляду, перевірив надані документи, але не перевірив наявність публікацій за темою дисертації. Шановний Олександре Анатолійовичу, ну ось що означає оцей Ваш підпис на авторефераті? Може, що Ви маєте нести хоч якусь відповідальність?

У «Положенні про спеціалізовану вчену раду», затвердженому Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2011 (і дійсному до 13.12.2021) у розділі III «Попередній розгляд дисертації у спеціалізованій ученій раді» вказано:

3.1. Рада приймає дисертацію для попереднього розгляду за наявності документів, визначених у переліку (додаток 2), і доручає комісії (не менше трьох осіб) з членів ради (фахівцям за профілем дисертації) подати висновок про науковий рівень дисертації, відповідність її профілю ради, про кількість і обсяг публікацій та про повноту опублікованих матеріалів дисертації, а також пропозиції щодо призначення офіційних опонентів, у тому числі іноземних фахівців з відповідної спеціальності, і на випадок разового захисту щодо поповнення ради науковцями відповідного профілю та щодо розсилання автореферату дисертації.

Тобто Олександр Анатолійович мав організувати і перевірити роботу комісії з членів спецради, які б мали доповісти про «обсяг публікацій та про повноту опублікованих матеріалів дисертації». От якби б ця робота була проведена відповідально, то дисертацію Волошинович, у якої немає жодної публікації, просто б не прийняли до захисту, і тоді б і Вас, шановний Олександре Анатолійовичу, не згадували б у цій публікації, чи не так?

Ну якщо ні, якщо не хочеться робити те, що треба, то й маєте тепер всесвітню відомість і всесвітню ганьбу. Що науковий керівник, що опоненти, що вчений секретар.

Цікаво, як до фальшивої дисертації Волошинович поставляться на кафедрі акушерства та гінекології медичного факультету № 1 Буковинського державного медичного університету?

Василь Садовий

Фото Волошинович та Юзька із сайту кафедри

09.09.2024