Сенсація! Нова героїня розслідування – Тетяна Паращишена – дозволила викрити двох організаторів захистів плагіатних дисертацій

Черговим  об’єктом наших досліджень, під час яких ми шукаємо знахабнілих плагіаторів, які здатні на будь-які махінації заради отримання наукового ступеня, стала Тетяна Афанасіївна Паращишена (раніше – Кириляк), яка колись працювала акушеркою-гінекологинею в Хмельницькому.

У 2011 році Паращишена написала дисертацію на тему «Диференційований підхід до реконструктивно-пластичних операцій при безплідності трубного походження» (див. тут). 

Роботу, за даними автореферату, вона виконувала в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ, але захист відбувся в іншій організації – на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця, ученим секретарем якої був кандидат медичних наук, доцент Ярослав Мирославович Вітовський (фото праворуч із сайту НМУ).

 Її науковим керівником був досвідчений професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету Олександр Михайлович Юзько, а офіційними опонентами виявилися:

• нова для нас особа – Алла Єфремівна Дубчак, доктор медичних наук, професор, головний науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України (фото з сайту ІПАГ);
•  і вже знайомий нам за публікацією про Тетяну Чернегу Олександр Михайлович Феськов, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського національного медичного університету.

Дисертація Паращишеної, як і її авторка, вразила нас своєю унікальною наглістю, бо ні з чим таким ми раніше не стикалися, хоча в Росії ця практика достатньо поширена (ну, мабуть у нас теж, але ще толком не досліджена): по-перше, Паращишена скористалася тими самим джерелами для копіювання без належних покликань (тобто для крадіжки), що й згадана вище Тетяна Чернега, а по-друге, має перехресний плагіат з дисертацією цієї самої Чернеги.

Але усе по черзі.

Першим джерелом плагіату вкажемо дисертацію О. А. Таран «Сучасні аспекти діагностики та профілактики післяопераційного спайкового процесу у жінок репродуктивного віку» (Вінниця, 2007, див. тут). Звідси Паращишена «слямзила» собі текстів на 33 сторінки. Щось намагалася виправити, але вийшло доволі незграбно – додала нових помилок, як ось, наприклад, з’явилися якісь «з'єднувально-тканинні злуки»; формули, зрозуміло, скопіювала один в один (судячи з усього, вона отримала доступ до оригінального файла з дисертацією Таран):

Тупо переписувала текст (не будемо вже перевантажувати публікацію ілюстраціями), активно копіювала таблиці з чужої дисертації… До речі, можна побачити, що в таблиці 6.5 Паращишена переплутала заголовки стосовно основної та контрольної («порівняння») груп:

Ну й так далі.

Друге джерело плагіату теж нам знайоме по дисертації Чернеги – це дисертація Федора Ханчі:

Ханча Ф. О. Комплексна реабілітація репродуктивної функції у жінок з трубно-перитонеальною формою безпліддя. – Дис. … кандидата медичних наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Донецьк, 2008 (див. тут). З цієї дисертації Тетяна Паращишена передрала собі текстів уже не на 33, а на цілих 57 сторінок. Знову фальшиві покликання на літературні джерела, знову нас дивують ретельно переписані орфографічні помилки («з'єднувально-тканинні злуки», «кілкість», «конрольної»), знову маніпуляції з числами. Ну й ще поміняла «безпліддя» на «безплідність» та «пацієнток» на «жінок»:

Дамочка бездумно копіює дані з чужої дисертації, при тому що кількість осіб у групах відрізняється, а це доводить, що ніяке досліджування насправді не проводилося – усе це фальсифікації, маніпуляції та свідоме введення в оману:

Але виправляти числа (міняти цифри) дамочці швидко набридає, тому далі вона передирає все підряд:

Усього дисертація Паращишеної налічує 167 сторінок, основний матеріал (без змісту, вступу і списку літератури) викладений на 123 сторінках (сс. 14–136), а сумарний збіг її дисертації з дисертаціями О. Таран та Ф. Ханчі (з урахуванням сторінок, на яких між ними також є збіги) склав 80 сторінок основного тексту, тобто 65%.

А тепер перейдемо до самого цікавого в нашому розслідуванні.

Оскільки і Паращишена, і Чернега передирали тексти з двох джерел – дисертацій Таран і Ханчі, цікаво було б тепер порівняти тексти Паращишеної та Чернеги між собою.

І дамочки нас не підвели, а ми не помилилися в своїх надіях.

Ось полюбуємося на пригоди краденого тексту. Спочатку порівняємо оцей фрагмент «праці» Паращишеної з першоджерелом – дисертацією Ханчі:

Як бачимо, з’явилися орфографічні помилки: «віддображає» та «процессу».

А тепер подивимося на цей самий фрагмент у двох київських дисертанток:

Обидва фрагменти тепер абсолютно ідентичні, включно з орфографічними помилками «віддображає» та «процессу».

І тут уже не важливо, хто саме зробив помилки першим – Чернега чи Паращишена, чи це був той, хто писав їм ці дисертації на замовлення. Ми бачимо доказ плагіату.

Подивимося на оцей рисунок з посторінковими збігами між усіма згаданими вище дисертаціями. Жовтим кольором виділені сторінки з плагіатом, де були виявлені збіги з дисертаціями, захищеними в 2007 (Таран) та 2008 (Ханча) роках, а жирним червоним хрестиком показані збіги між дисертаціями Паращишеної та Чернеги:

Збіги між дисертаціями Паращишеної та Чернеги були виявлені на 100 сторінках основного тексту, що складає 81%, а також на с. 10. Я б навіть не назвав це плагіатом, оскільки обидві дисертації захищалися в 2011 році, і тут навряд чи є грабіжник та жертва. Скоріш за все, вони просто обидві купили для себе неякісний продукт, створений сторонньою особою.

Заради цікавості наведемо кілька прикладів сторінок, де були виявлені збіги між дисертаціями Паращишеної та Чернеги, і які не мають збігів з працями Таран і Ханчі. І виявляється, тут маємо не тільки повністю ідентичні тексти й таблиці, але й номери цих таблиць, а також фотографії:

Ну й нарешті схожі висновки, як же ж без них:

А тепер перейдемо до самого смачненького, жирненького, приправленого кетчупом блюда.

Науковим керівником обох цих дисертанток був Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, який, як ми вже бачили, не одну собаку з’їв на плагіатних дисертаціях (був опонентом Роксани Чуприни та Інни Комісарової, а що більш цікаво – керівником Юлії Чорнописьки та Тетяни Чернеги; фото пана – з сайту медичного центру YUZKO ).

А офіційним опонентом обох цих дисертанток був інший Олександр Михайлович – Феськов, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології №1 Харківського національного медичного університету (2005–2012), член Європейської асоціації репродукції людини (ESHRE), член правління Української асоціації репродуктивної медицини, голова Українського товариства гендерної медицини, директор Клініки професора Феськова О. М. (див. статтю у Вікіпедії і відео на Ютюбі; фото із сайту feskov.ua).

Невже хтось повірить, що перший не знав, а другий під час написання рецензії не помітив, що дисертації Паращишеної та Чернеги мають однакові або дуже схожі таблиці, а головне – однакові рисунки, які вже ні з чим не переплутаєш? Оті – 5.1 в однієї та 4.1 у другої, про «спайкові процеси під час лапароскопії»?

Дисертація Т. А. Паращишеної була захищена 01.12.2011 – через 6 днів після захисту Т. В. Чернеги (25.11.2011). Паращишена захищалася в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця, а Чернега – в НМАПО ім. П. Л. Шупика.

Обидва Олександри Михайловичи мали бути присутніми на захистах, виступати, перший – характеризувати дисертанток, які вони працьовиті, самостійні, ініціативні та всьо такоє, а другий – описувати, наскільки повно в дисертаціях викладена проблема, та якими дослідженнями розв’язувалися питання… Фу, аж знудило мене від цих слів…

Неспроста, ой, неспроста захист цих двох схожих на 81% дисертацій спеціально був розведений у просторі – відбувся в різних спецрадах.

Мда.

Що там дисертантки – то таке.

А полюбуємося краще на наших професорів, докторів медичних наук, активних учасників та очевидних організаторів фальшивих захистів плагіатних дисертацій.

Ось ким треба пишатися!

Василь Садовий

Фото Паращишени з Фейсбуку

30.06.2024