Як акушер-гінеколог Максим Молодіченко та його керівник проф. Олександр Юзько зліпили плагіатну кандидатську дисертацію

Ой, знову акушери-гінекологи!

До шести акушерок-гінекологинь, якими настільки «вдало» накерував доктор медичних наук, професор Олександр Юзько з Буковинського державного медичного університету, що у всіх їхніх кандидатських дисертаціях був виявлений плагіат, додався й дядько – Максим Молодіченко.

Хто ж це такий?

Максим Сергійович Молодіченко – «лікар другої категорії, кандидат медичних наук, акушер-гінеколог, спеціалізується на вивченні та лікуванні патологій жіночої статевої системи, а також проведенні допоміжних репродуктивних процедур. Виконує комплексні обстеження для пацієнток з підозрою на безпліддя, в ході терапевтичної діяльності використовує малоінвазивні хірургічні втручання. Крім того, Максим Сергійович дає консультації жінкам щодо планування сім'ї та спостерігає пацієнток протягом всього терміну вагітності», – читаємо ми на сайті «Лікарні». З 1998 по 2005 рр. навчався на факультеті «Лікувальна справа» Дніпропетровського медичного інституту народної медицини, у 2005–2007 – в інтернатурі на базі Дніпропетровської державної медичний академії (загальна практика, сімейна медицина), потім у 2007–2010 роках була спеціалізація і клінічна ординатура на кафедрі акушерства та гінекології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (акушерство та гінекологія), і в 2011 р. пан став аспірантом на цій же кафедрі. Там він працював настільки «гарно», що потрапив у цю публікацію.

Тут ми дізнаємося, що М. Молодиченко (написано через «и») працює в «Клініці професора Феськова А. М.» (Голосіївський р-н Києва, вул. Ломоносова, 71Е). Сайт YouControl додає, що Молодіченко – керівник компанії «Сана-Мед Київ».

На сайті Doc.ua читаємо, що пан Максим – акушер-гінеколог, ендоскопіст, лікар першої категорії, «кандидат медичних наук, акушер-гінеколог з досвідом як наукової, так і практичної роботи. Спеціалізується на комплексній діагностиці та лікуванні патологій жіночої статевої сфери при різних видах безпліддя, проведенні малоінвазивних репродуктивних процедур. Консультує і спостерігає своїх пацієнток протягом всього терміну вагітності», виконує діагностичну та лікувальну гістероскопію, лікує ерозію шийки матки, міому матки, синдром полікістозних яєчників та аменорею.

Який у цього пана-спеціаліста «досвід наукової роботи» – можна прочитати нижче.

Сфальшовані власні праці

В авторефераті дисертації Молодіченка (див. тут) написано, що він має 6 статей за темою дисертації, які були опубліковані в 2011–2015 рр., та двоє тез за 2013–2014 рр.:

1. Молодіченко М. С. Аналіз ускладнень під час та після проведення лапароскопічних втручань // Збірник наук. праць співробітників НМАПО імені П .Л. Шупика. – К., 2012. – Вип. 21, кн. 5, ч. 1. – С. 179–181.

2. Молодіченко М. С. Шляхи зниження ускладнень під час та після проведення лапароскопічних втручань // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – К., 2013. – Вип. 22, кн. 5, ч. 1. – С. 259–261.

3. Молодіченко М. С. Особливості профілактики лапароскопічних ускладнень в жінок з безпліддям трубного походження // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – К., 2013. – Вип. 22, кн. 5, ч. 2. – С. 269–271.

4. Молодіченко М. С. Оптимізація реабілітаційних міроприємств після лапароскопічних операцій в жінок з безпліддям трубного походження // Буковинський медичний вісник. – 2011. – № 3 (59). – С. 55–58.

5. Молодіченко М. С. Аналіз ефективності застосованих профілактичних міроприємств під час та після проведеного малоінвазивного втручання // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – К., 2014. – Вип. 23, кн. 5, ч. 1. – С. 121–123.

6. Молодіченко М. С. Оптимізація методики малоінвазивної хірургії у жінок з трубно-перитонеальним безпліддям // Здоровье женщины. – 2015. – № 10 (106). – С. 122–125.

7. Молодіченко М. С. Оптимізація профілактики лапароскопічних ускладнень у жінок з безпліддям трубного похоження / Тезисы материалов науч.-практ. симпозиума с междунар. участием «Актуальные вопросы здоровья матери, плода и новорожденного», (16–17 мая 2013 г., Винница) // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – К., 2013. – Вип. 22, кн. 5, ч. 2. – С. 322.

8. Молодіченко М. С. Особливості протиспайкової терапії у жінок з безпліддям трубного походження / Тези матеріалів наук.-практ. семінару із міжнар. участю «Здоров´я матері, плода та новонародженого в Україні», (20 берез. 2014 р., Львів) // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – К., 2014. – Вип. 23, кн. 5, ч. 1. – С. 401.

Припустимо, нам з якоїсь радості захотілося познайомитися з працями цього талановитого лікаря-науковця. Спробуємо?

Але нас спіткає гірке розчарування.

Працю №1 за назвою в Інтернеті знайти неможливо.

Праці №2, №3 і №7 зазначені у виданні «Збірника…», яке, згідно з даними сайту НМАПО імені П. Л. Шупика, узагалі не випускалося: у 2013 році випуск 22 вийшов у 4-х книгах, а не в 5-ти. В Інтернеті ці праці за назвою знайти неможливо.

Праця №4 відсутня в зазначеному автором журналі (Буковинський медичний вісник, 2011, № 3 (59), с. 55–58). На сайті цього видання на сторінці з архівними випусками можна знайти № 3 (59) за 2011-й рік (див. тут, його вебархівна копія – тут). У цьому випуску на с. 55–57 значиться зовсім інша праця:  О. Онищук «Оптимізація підготовки жінок до програм запліднення in vitro після невдалих попередніх спроб». Ну а працю №4 за назвою в Інтернеті знайти неможливо.

Праці №5 і №8 теж зазначені у виданні «Збірнику…», яке не випускалося: у 2014 році випуск 23 вийшов у 4-х книгах, а не в 5-ти. В Інтернеті ці праці за назвою знайти неможливо.

Праця №6 зазначена в журналі «Здоровье женщины», на сайті якого серед архівних номерів можна знайти №10 за 2015-й рік (див. тут, вебархівна копія –  тут). На с. 122–124 цього номера надрукована зовсім інша стаття: Морозова Н. А. та ін. «Цитологическое исследование лохий при нарушении инволюции матки». Повністю №10 журналу «Здоровье женщины» збережений у вебархіві. Працю №6 Молодіченка за назвою в Інтернеті знайти неможливо.

Таким чином, можна вважати доведеним, що праці М. С. Молодіченка №№2–8 відсутні в зазначених ним виданнях, а тому є сфальшованими. Праця №1 залишається під питанням.

Дисертація: плагіат і фальсифікації

Принципово нового ми тут нічого не побачимо – плагіат як плагіат, хоча деякі нюанси будуть дуже цікавими.

Свою дисертацію на тему «Оптимізація методики малоінвазивної хірургії у жінок з трубно-перитонеальним безпліддям» зі спеціальності 14.01.01 (акушерство та гінекологія) Максим Молодіченко захистив 19 лютого 2016 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (у цій же академії він її нібито й виконував). Текст дисертації усі бажаючі можуть знайти на сайті НРАТ (Національного репозитарію академічних текстів).

У цій дисертації виявлений плагіат із 6 джерел – однієї російської докторської дисертації, українського підручника російською мовою, який написав академік В. Запорожан з колегами, двох українських кандидатських дисертацій, де керівником був сумнівно відомий Олександр Юзько (він же керівник нашого героя – Молодіченка), з української статті та російської монографії.

Зведена таблиця плагіату – на рисунку:

Джерело №1. Азиев О. В. Осложнения лапароскопической хирургии в гинекологии (диагностика, лечение, профилактика). – Дисс. … доктора медицинских наук (специальность 14.00.01 – акушерство и гинекология). – Москва, 2004. Ця дисертація є на кількох російських сайтах, наприклад, тут, де кожен, якщо захоче, може її придбати.

Звідси Молодіченко багато чого попереписував – аж на 23 сторінки вийшло. І майже весь літогляд, і дещо у свій розділ «Матеріали та методи дослідження». І виявляється, цей «дохтур» просто копіював чужий текст разом із номерами покликань, а самі джерела в списку літератури поміняв, ось і вийшло, що під цими номерами в нього тепер знаходяться зовсім інші праці. Сенсу в такому «Огляді літератури» – нуль. Ну й зовсім смішним є те, що у нього в списку використаної літератури значиться лише 136 джерел, а в скопійованому тексті ми бачимо і номер 168, і номер 219, і 306, і 371, і такого неподобства повно на всіх плагіатних сторінках, скопійованих з дисертації Олега Володимировича Азієва:

Але Молодіченко не тільки тупо копіював чужу працю, він пішов ще далі: принизився до підміни років дослідження. У таблиці 1.1. поміняв 1993-й рік на 2003-й, 1988-й – на 2008-й, 1991-й – на 2001-й, а 1993-й – на 2003-й, тобто додав усюди 10 років. Далі в тексті крім цих махінацій додав навіть 20 років, замінивши 1988-й на 2008-й.

Але це ще не все. Цей негідник сфальсифікував навіть числові дані, помінявши першу цифру: «1.071.677 лапароскопий» перетворилися на «2.071.677 лапароскопій», «392.620 стерилизаций» – на «892.620 стерилизацій» і тому подібне. У гінеколога Молодіченка навіть вийшло, що дані за 1989-2003 роки були опубліковані в роботі Riedel і співавт. у 1995 році – така собі «машина часу»:

Іще із цікавого: російське «В нашей стране» Молодіченко переписав собі як «У нашій країні» (с. 18), а Савельєв перетворився в нього на Савельєву; «грудная клетка» зробилася «грудною клітиною» (типова помилка комп’ютерного перекладу):

А тут Молодіченко підмінив роки дослідження, що призвело до фальсифікації даних:

Ну й знову ми бачимо номери джерел, яких у дисертації Молодіченка в списку літератури немає (нагадаю, що їх там усього 136, тому які можуть бути 202, 328 та 391??).

У розділі «Матеріали та методи дослідження» ми знову бачимо вкрадений у О. Азієва текст, причому Молодіченко не соромиться писати, що це саме він щось аналізував, спостерігав, проводив адгезіолізис, оперував «в нашій клініці» та з чимось там згоден, не соромиться переписувати дані по хворим. Ну, тобто, очевидно, що ця особа зовсім уже втратила всяку совість:

Джерело №2. Запорожан В. Н., Грубник В. В., Саенко В. Ф., Ничитайло М. Е. Видеоэндоскопические операции в хирургии и гинекологии. – Київ: Здоров'я, 1999.

Звідси Молодіченко натягав тексту на свої сторінки 18–23.

Із цікавого – згадування в першому розділі («Огляд літератури») розділу 3, в який перетворилася чужа глава 3, у такому контексті: «Ускладнення, пов'язані з методикою лапароскопії були докладно описані раніше в розділі 3». Звісно, що Молодіченко ніяк не міг описати третій розділ «раніше» першого, але кого це хвилює? Звісно, що нікого – ані його самого, ані наукового керівника, ані опонентів, ані членів спецради:

Джерело №3. Паращишена Т. А. Диференційований підхід до реконструктивно-пластичних операцій при безплідності трубного походження. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

З плагіатною дисертацією Паращишеної ми вже знайомі, саме завдяки ній нам вдалося вивести на чисту воду не тільки її керівника О. Юзька, але й опонентів – докторів медичних наук Аллу Єфремівну Дубчак та Олександра Михайловича Феськова (ага, того самого, в клініку якого влаштувався на роботу оцей Молодіченко).

І тут ми бачимо такий самий фокус-покус, який провернув Молодіченко завдяки Юзьку: захистив у 2016-му році той самий текст і ті самі висновки, що вже були під керівництвом Юзька захищені в 2011-му році Тетяною Паращишеною. А це вкотре доводить, що без участі доктора медичних наук Олександра Юзька захист цієї плагіатної дисертації був би просто неможливий.

Далі Молодіченко переписує з дисертації Паращишеної шматки з розділу «Матеріали та методи», не звертаючи увагу на номери покликань (227 та 228), які відразу стають фальшивими, бо в «Списку використаної літератури» до його так званої «дисертації» значиться лише 136 джерел:

А далі ми бачимо яскравий приклад фальсифікації дослідження, яке оцей спритний парубок не проводив: він досліджував 160 жінок основної групи, Паращишена – 200 жінок, але дані по менархе та встановленню рівня менструацій, дані по ранньому статевому дебюту та наявності двох та більше статевих партнерів (92,0 %), дані по по первинному та вторинному безпліддю, проценти по інфекціям, дані кореляційного аналізу, дані по скаргам у жінок в обох працях виявилися однаковими:

Тобто маємо однакові дані при тому, що у своїх «Матеріалах дослідження» (с. 34) Молодіченко пише, що «Робота виконувалася впродовж 2011-2014 рр. на базі кафедри акушерства та гінекології №1 Українського державного інституту репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, в ДКЛ №1 ст. м. Київ Південно-західної залізниці та Центральному госпіталі МВС України та вузлової клінічної лікарні ст. Чернівці та медичного центру лікування безпліддя професора Юзька О.М.», а Паращишена в своїй (теж плагіатній) дисертації написала на с. 35, що «Робота виконувалася протягом 2006-2009 рр. на базі кафедри акушерства та гінекології №1 Українського державного інституту репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (завідувач кафедри –д.мед.н., професор О.М. Юзько), в Буковинському центрі репродуктивної медицини м. Чернівці (головний лікар – к.мед.н., доцент Т.А. Юзько), в Клініці репродуктивної медицини «Вікторія» м. Київ (головний лікар – к.мед.н., В.Л. Бутенко), в Хмельницькому міському перинатальному центрі (головний лікар – А.Г. Ропотан).».

Взагалі Молодіченко здивував ось такою чудовою фразою (с. 34): «Всього нами було проаналізовано 12 400 історій жінок після лапароскопічних органозберігаючих гінекологічних операцій з подальшою програмою корекції виявлених ускладнень. Вивчено анамнез, характер перенесених гінекологічних захворювань, перенесені оперативні втручання на органах черевної порожнини.». Тобто не просто переглянуто, а прямо «проаналізовано», було «вивчено» і анамнез, і деталі перенесених захворювань та операцій. Ну уявімо, що на читання кожної історії, занесення даних кудись собі в дослідницький журнал чи то в таблицю Excel на комп’ютері (з прізвищем особи і т. п.) пан витратив 10 хвилин. Шість історій хвороб за годину, 7 годин праці на день, тобто маємо 12 400 : 42 = 295 днів тільки для аналізу й реєстрації архівних даних. Далі з цього масиву пан якимось чином обрав 160 жінок з різними ускладненнями (по 80 у двох підгрупах) та 50 здорових жінок (за правилами таке обрання мало б відбуватися за таблицею випадкових чисел), і тут – хопа! сюрприз-сюрприз! – отримав ті самі результати, що й Тетяна Паращишена за 5 років до нього!

О як працюють наші акушери-гінекологи!

Ви запитаєте, що там ще пан Максим передрав у пані Тетяни?

Відповідь: висновки. А ще практичні рекомендації.

І це при тому, що в обох цих дисертантах керівником була одна й та сама особа з Чернівців – Олександр Юзько:

Так само вражають однакові результати, які отримав Молодіченко (захистився в 2016 р.) та ще одна дисертантка Олександра Юзька – Людмила Івахова (захистилася в 2011 р.). І це вже буде четверте джерело плагіату:

Івахова Л. П. Лікування безпліддя у жінок з герпесвірусною інфекцією в програмах допоміжних репродуктивних технологій. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011. (див. тут).

Власне, збіг із працею Івахової має лише один абзац на с. 39 – той самий, що збігається з абзацем Паращишеної (між ними там були свої «плагіатні стосунки»), але тут відсоток збігу набагато більше, хоча Молодіченко досліджував «впродовж 2011-2014 рр.» 160 жінок основної групи, а Івахова «за період з 2008 по 2010 рр.» – 120 жінок:

Джерело №5 – це стаття: Алексєєв О. А., Суліма Г. М. Нові підходи до профілактики спайкового процесу у малому тазі у жінок репродуктивного віку // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. – 2015. – Вип. 1 (35). – С. 40–44. (Збірник повністю викладений на сайті тут).

Цю статтю Молодіченко включив до складу своєї дисертації повністю, вона зайняла там 8 сторінок (сс. 90–97). Цікаво, що, на відміну від дисертації Азієва, наш герой-акушер поміняв номери джерел, а сам текст з рисунками передрав повністю, до того ж без усілякого сорому скопіював і фрази «наших даних», «проведеного дослідження», «отриманими нами даними», «ми обрали»:

Ну й нарешті останнє виявлене джерело №6:

Гаспаров А. С., Дубинская Е. Д. Тазовые перитонеальные спайки: этиология, патогенез, диагностика, профилактика. – М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2013 (див. тут).

А тепер – хто ж організатор усього цього?

Логічно виникає питання: чи то сам Молодіченко непомітно для всіх плагіатив чужий огляд літератури, чужі числові дані, чужі фотографії, чужі висновки? Чи хтось йому в цьому активно допомагав?

Відповідь на це питання отримати дуже легко.

– Хто був науковим керівником Молодіченка?

– Олександр Юзько.

– У кого Молодіченко переписав чотири з шести висновків?

– У Паращишеної.

– А хто був науковим керівником Паращишеної?

– Олександр Юзько.

Невже хтось повірить у те, що оцей Юзько настільки не мав уявлення про висновки дисертації Паращишеної, що «не впізнав» їх у висновках дисертації Молодіченка?

Особисто я не тільки не вірю, а навпаки, вважаю, що це він і був організатором плагіатної дисертації Молодіченка.

Саме він – Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Науковий керівник інших плагіатних дисертацій Тетяни Паращишеної, Тетяни Чернеги, Юлії Чорнописьки, ЛюдмилиІвахової та Наталії Волошинович, науковий опонент Роксани Чуприни та Інни Комісарової. І ось додався Молодіченко. Не забагато для однієї особи?

Офіційні опоненти – теж герої наших попередніх публікацій:

Корнацька Алла Григорівна, доктор медичних наук, професор, завідувач відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України. Ця пані вже встигла відмітитися тим, що була опоне​нткою докторської дисертації Вікторії Володимирівни Євдокимової (пам’ятаєте таку собі «саму молоду докторку медичних наук в Україні»?), кандидатських дисертацій Юлії Федотівни Чорнописьки та Тетяни Володимирівни Чернеги. І ось тепер опонування Молодіченку. Боже, який сором!

Яроцький Микола Євгенійович, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ендокринної гінекології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії і трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Теж не слабо: був опонентом кандидатських дисертацій Роксани Ріфкатівни Чуприни, Юлії Федотівни Чорнописьки та Інни Валентинівни Комісарової. Ну й четвертим став Молодіченко. Гарний послужний список для професора!

Ну й не можна не згадати спеціалізовану вчену раду Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, де захистився Молодіченко.

Учений секретар цієї спецради – тоді, у 2016-му, кандидат, а тепер доктор медичних наук, професор Олександр Анатолійович Галушко (з 2023 р. – співробітник Інституту геронтології ім. Д. Ф.Чеботарьова НАМНУ), який прийняв дисертацію для розгляду, перевірив надані документи, але не перевірив наявність публікацій за темою дисертації (не захотів? не зміг? не знав, як це робиться?).

Молодіченко буде четвертим, хто захистився в спецраді Д 26.613.02 під «секретаруванням» Галушки – після Чуприни, Чорнописьки та Волошинович.

Хоча… Ніщо не заважає цьому пану відбрехатися. Типу «не знав», «не догледів», «до чого тут я?», «це вони самі винні», «нехай керівник та опоненти відповідають», «відчепіться від мене».

Ось такі справи, шановні.

Отака в нас медична наука, дисертації, керівники, опоненти та спецради.

Василь Садовий

Фото Молодіченка з сайту «Лікарні»

07.10.2024