Плагіат і  фальсифікації в наукових працях  

Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика.

Виріб №4 – Тетяна Володимирівна Чернега  

Цього разу ми будемо розглядати «наукову працю» акушерки-гінекологині Тетяни Чернеги, яка працювала (а, може, й зараз працює?) в Міському клінічному перинатальному центрі Івано-Франківська (вул.Чорновола, 49). Про її «гарну роботу» на основі посту в мережі Фейсбук у 2016 році була навіть публікація на сайті місцевої Агенції новин Galka.if.ua (до речі, в обох джерелах – цікаві коментарі), що зовсім не дивує, особливо з огляду на те, яку «чудову» дисертацію захистила ця пані. Кінець тієї історії був очікуваний, а тому цікаво, а чим же закінчиться ось ця наша свіженька, теперішня історія – про виявлений плагіат у кандидатській дисертації лікарки Чернеги:

Чернега Тетяна Володимирівна. Підвищення ефективності органозберігаючих лапароскопічних гінекологічних операцій у жінок із безпліддям (Київ, 2011, див. тут).

Робота була виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ і захищена 25 листопада 2011 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при НМАПО ім. П. Л. Шупика.

А передрана – з оцих двох дисертацій:

1) Таран О. А. Сучасні аспекти діагностики та профілактики післяопераційного спайкового процесу у жінок репродуктивного віку (Вінниця, 2007, див. тут).

2) Ханча Ф. О. Комплексна реабілітація репродуктивної функції у жінок з трубно-перитонеальною формою безпліддя (Донецьк, 2008, див. тут).

Зі 116 сторінок основного тексту «некоректні запозичення» (тобто переписаний чужий текст без належних покликань) були виявлені на 61 сторінці, а це 53%.

З дисертації Оксани Таран наша героїня передрала огляд літератури і деякі експериментальні дані. З оглядом потрудилася на славу, в основному поміняла номери джерел, у списку літератури теж навела свої джерела, а тому, схрестивши чужий текст з лівими джерелами, народила, як писав класик, «не мишенятко, не жабенятко, а невідоме звірятко».

Наведемо один тільки доказ неправильного вказування джерел: на с. 12 її опусу ми бачимо переписаний текст разом із тими самими покликаннями, що і в дисертації О. Таран: №3 (Алиев М.А., Ахметов К.К., Доскалиев Г.А. Прецизионная хирургия трубно-перитонеального бесплодия. – Алма-Ата, 1997. – 235 с.), №22 (Газиева Ш.С., Курбанов Д.Д., Рафикова Х.А.  Трубно-перитонеальное бесплодие у женщин: этиопатогенез, диагностика, лечение и реабилитация // Акушерство и гинекология. – 2001. – № 3. – С.32-36), №24 (Гаспаров А.С. Операции при доброкачественных образованиях яичников // В кн.: Лапароскопия в гинекологии.- ГЭОТАР медицина, 2000.-С. 325-369) і так далі. Відкриваємо дисертацію Таран і бачимо, що під цими номерами заховалися зовсім інші джерела: №3 – це Баймаков С. Р., Каюмов Т. Х., Мадалиев У. К профилактике послеоперационной спаечной болезни при перитоните аппендикулярной этиологии // Хирургия Узбекистана.- 2002.- №3.- С. 15-16; №22 – це: Женчевский Р.А. Спаечная болезнь.- М.: Медицина, 1989.- 191 с.; №24 – це: Жидовинов А.А., Чупров П.И. Комплексный подход к диагностике и прогнозированию послеоперационных осложнений в клинике ургентной абдоминальной хирургии // Вестник ВолГМУ.- 2007. - №1. - С. 10-16.


А тому маємо замість огляду літератури якесь фуфло.

Переписується все підряд, слово в слово, помилка в помилку («патоїмуного», «метоллолігандним», «парієнтальна», «радіонуклеїдних», «нерозмоктуючі», «конрольної», «кілкість»), хоча, треба сказати правду, іноді Чернега намагається виправити якісь слова, десь краще, десь гірше:


В експериментальній частині  пані Тетяна чомусь вирішує номери джерел поміняти, хоча краще від цього не стає. А гірше всього, що починаються маніпуляції з числами – то тут вона поміняє циферку, то тут, але так, щоб різниця була не дуже значною:



В останньому абзаці є фальшиве згадування таблиці 6.5, як і в наступному абзаці – таблиці 6.6, які просто-напросто відсутні в дисертації Чернеги. Така ось цікава хохмочка.

З таблицями взагалі цікава ситуація – їх лише 28, хоча на с. 11 було обіцяно 30; таблиця 6.1 відсутня так само, як і згадані 6.5 і 6.6, зате присутні аж дві таблиці з номером 3.6 – на с. 68 і на с. 69.

Хоча це не дивує – у лікарів завжди були і є дуже великі проблеми з математикою. Ось і тут – людина, що претендує бути кандидатом наук, не вміє вирахувати проценти: у таблиці 3.1 (с. 64) Чернега ділить 19 на 50 і отримує 34 замість 38, а 6/50 у неї 16, а не 12, як мало б бути:


У таблиці 3.2 (с. 65) – ще цікавіше: із 62 обстежених жінок у групі I були одружені 62, що в Чернеги склало чомусь 88,6%, а в групі II із 68 обстежених жінок одруженими виявилися аж 76, що склало 95%. Унікальна дослідниця! Ну й інші розрахунки теж шкутильгають:


Те саме – у табл. 3.10 (с. 74): 75 / 130 = 50%, 15 / 130 = 10% і т. п.; те саме – у таблиці 4.1 (с. 80): 44 / 62 = 62,85%, 33 / 62 = 47,1%, 25 / 30 = 75,75% і т. п.; те саме – у табл. 6.2 (с. 109).

Насправді все це дуже легко пояснити: пані копіювала чужі дані і намагалася щось змінити так, щоб шахрайство не було помітно. Ну а вийшло вже як вийшло, відповідно до її розумових здібностей. 


Як бачимо, Чернега завзято переписує чужі матеріали (дисертацію Оксани Таран 2007-го року) з готовими розрахунками. Але інколи щось перемикає, і в скопійованих текстах вона «працює» з цифрами.

Ось і з дисертацією Федора Ханчи (2008-го року) так само – міняє числа, хоча наприкінці абзацу на с. 78 чомусь таки вирішила залишити чисельні дані з дисертації Ханчі, а не змінила їх, як робила перед цим:


Доказами плагіату зазвичай є помилки, що перекочовують у дисертацію плагіатора, або якісь інші характерні ознаки. Наприклад, те, що в переписаному Чернегою тексті пробіл перед знаком процента чи його відсутність у цьому місці повністю збігаються з текстом дисертації Ханчі:


А тут Чернега передрала таблицю 4.3 дисертації Ханчі з усіма числовими даними, замінивши кількість осіб у досліджуваних групах, що беззаперечно свідчить про фальсифікацію дослідження:


Акушери та акушерка, що сприяли народженню плагіатної дисертації Тетяни Чернеги


Науковим керівником Чернеги був уже тричі знайомий нам пан Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Цей суперактивний пан був науковим керівником Юлії Чорнописьки й двічі офіційним опонентом – Роксани Чуприни та Інни Комісарової. Тепер засвітився вчетверте.



Першою офіційної опоненткою була теж уже знайома за попередньою публікацією про Юлію Чорнопиську Алла Григорівна Корнацька, доктор медичних наук, професор, завідувачка відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України.




Ну а другим офіційним опонентом став новенький учасник наших публікацій – Олександр Михайлович Феськов, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології №1 Харківського національного медичного університету (2005–2012), член Європейської асоціації репродукції людини (ESHRE), член правління Української асоціації репродуктивної медицини, голова Українського товариства гендерної медицини, директор Клініки професора Феськова О. М. (див. статтю у Вікіпедії і відео на Ютюбі; фото із сайту feskov.ua).



Виношувалася плагіатна дисертація та успішно народжувалася в уже відомій читачам організації – Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ (теперішня назва – Національний університет охорони здоров’я України Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика).

Не останню роль в пологах зіграв і вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 у 2008—2013 рр. – кандидат медичних наук Максим Миколайович Пилипенко (фото з сайту НУОЗУ), доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАРО/НУОЗУ, співавтор 7 монографій, який має «7 абстрактів в англомовних наукових виданнях» (хм, цікаве досягнення – В. С.), індекс Хірша в Скопусі h = 2.

Ось такі в нас медично-математичні плагіатні справи.

Як вам це подобається?

Василь Садовий,

з подякою тим, хто знайшов героїню розслідування.

Фото  Чернеги з сайту medics.ua

16.06.2024