Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика. Виріб №10 – Світлана Миколаївна Николишин

Так-так, це вже десята особа з тих, хто був викритий на плагіатній «науковій праці», десятий гнилий продукт, вироблений столичною плагіатною фабрикою, що прикривалася вивіскою «Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України». У 2021 році вивіску замінили на «Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика», але чи змінилася суть роботи цього закладу – оцінимо пізніше.

Згадаємо ці незабутні попередні серії:

1. На плагіаті спіймалася чергова лікарка – Роксана Чуприна з Івано-Франківська. Хто співучасники? (Публікація від 18.05.2024)

2. Юлія Чорнописька: плагіат під керівництвом професора Олександра Юзька з Буковинського медичного університету (01.06.2024)

3. Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика. Виріб №3 – Інна Валентинівна Комісарова (10.06.2024)

4. Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика. Виріб №4 – Тетяна Володимирівна Чернега (16.06.2024)

5. Сенсація! Нова героїня розслідування – Тетяна Паращишена – дозволила викрити двох організаторів захистів плагіатних дисертацій (30.06.2024)

6. Людмила Шахрайчук-Івахова: третій захист того самого тексту. «Диригент» — проф. Олександр Юзько (25.08.2024)

7. Фабрика плагіату імені Шупика продовжує вражати: аспірантка Ольга Кіцок передрала чужу статтю (05.09.2024)

8. Наталія Волошинович удруге захистила текст, украдений Шахрайчук-Іваховою. Керівник обох – Олександр Юзько з Чернівців (09.09.2024)

9. Як акушер-гінеколог Максим Молодіченко та його керівник проф. Олександр Юзько зліпили плагіатну кандидатську дисертацію (07.10.2024)

І ось тепер вашій увазі пропонується десята героїня – Світлана Миколаївна Николишин. За даними сайту «Лікарні», навчалася в Львівському медичному університеті (2001–2007), потім – інтернатура за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» у Львівському обласному перинатальному центрі, курси з кольпоскопії та ультразвукової діагностики в Львівському медуніверситеті. А з виступу пані на телебаченні (телекомпанія TV-4) у програмі «Формула здоров’я» від 28.05.2014 (див. фото праворуч) можна дізнатися, що з 2014 року вона працює в Центрі планування сім’ї та репродукції людини приватного підприємства «Клініка професора С. Хміля» як лікар акушер-гінеколог, репродуктолог і лікар УЗД.

Потім переїхала в Тернопіль, де «Займається лікуванням збоїв у процесі овуляції, безпліддя, ендометриозу, інфекційних захворювань (гонореї, хламідіозу, геніального герпесу). Досліджує вплив навколишнього середовища на здатність людини народжувати нащадків. Також здійснює обстеження пацієнтів, використовуючи ультразвук. Надає повні дані про роботу матки, сечового міхура» (знову цитуємо сайт «Лікарні»), але далі її сліди губляться.. Член Української асоціації репродуктивної медицини, член Європейської асоціації репродукції людини та ембріології. Ну й плагіаторка, – додамо вже ми від себе. Ось її дисертація:

Николишин Світлана Миколаївна. Оптимізація тактики допоміжних репродуктивних технологій у пацієнток після різних методів оперативного лікування патології шийки матки. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2015.

Науковий керівник – Вдовиченко Юрій Петрович, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Офіційні опоненти:

● Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Це керівник та опонент кількох плагіатних дисертацій, наш улюбленець, активний діяч плагіатної фабрики імені Шупика, великий трудівник на цій ниві.

● Геник Наталія Іванівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Івано-Франківського національного медичного університету (фото взято звідси). Новий учасник наших розслідувань, і будемо сподіватися, що потрапила нам під руку випадково і більше ніде нам не зустрінеться.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат медичних наук (це у 2015 р., а зараз він уже доктор наук), доцент Галушко Олександр Анатолійович.

Як написано в дисертації, робота була виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ і захищена 25.12.2015 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при НМАПО імені П. Л. Шупика.

Дисертацію і автореферат нашої героїні можна почитати на сайті Національного репозитарію академічних текстів.

Почитали дисертацію й ми, та трохи очманіли.

Ця дамочка, виявляється, не просто плагіаторка, а плагіаторка з креативним підходом! Тим, що українські науковці просто переписують чужі готові огляди літератури, вже нікого не здивувати. Вони хоч якось там додають нові публікації до списку літератури, щоправда, після цього «огляд літератури» стає непотребом. Так «попрацювала», наприклад, відома співоча докторка медичних наук Вікторія Петрушенко з Вінниці. А ось ця наша красунечка – Світлана Николишин – крім огляду скопіювала також і весь готовий список літератури з дисертації Тетяни Олександрівни Зіненко, яка називається «Тактика лікування рецидивуючих фонових захворювань шийки матки у жінок, які не народжували» і була захищена за півтора року до цього в тій самій спецраді Д 26.613.02 тієї самої контори імені Шупика (див. тут). Але не просто скопіювала, а й (що, власне, нас і вразило) підмінила роки видання праць з цього списку, так би мовити, «оновила» їх:

Усього в цьому краденому списку літератури 281 найменування, з них із сфальшованими датами виявилося 207 штук (74%). «Чистими», «незабрудненими» ручками пані Николишин, тобто без змін у даті виходу публікації в світ, виявилися 74 праці (26%): №№8, 13, 14, 18, 24, 30, 32, 42, 45, 49, 58, 60, 67, 69, 71, 72, 75, 76, 78, 79, 82, 85, 86, 96, 97, 99, 102, 103, 110, 116, 117, 119, 121, 129, 134, 141, 144, 147, 156, 171, 174, 179, 182, 187, 188, 190, 193, 198, 201, 205, 212, 214, 221, 223, 226, 227, 229, 231, 233, 237, 238, 242, 243, 246, 247, 251, 252, 253, 255, 267, 268, 272, 275, 278.

Навіщо було це робити – загадка, тим більше що міняти 2010-й рік на 2012-й – ну це таке собі дуже сумнівне «осучаснення», при тому що недоторканою була залишена праця, наприклад, за 1978-й рік (№252).

Але перейдемо до плагіату, який був виявлений на 66 сторінках із 107 сторінок основного тексту (тобто на 62% сторінок).

Зі згаданої вище дисертації Т. Зіненко, захищеній у 2014-му році, Світлана Николишин передрала велику частину огляду літератури – плагіат виявлений на 42 сторінках. При цьому майже основне, що вона зробила, так це поміняла слова «шийка матки» на абревіатуру «ШМ» – дуже інтелектуальна дія, якраз для її мозку. При цьому інтелекту не вистачило на те, щоб звернути увагу на номери покликань: вона залишила всі номери більше 281 (а це, нагадаю, загальна кількість джерел в «списку літератури»), а тому вийшло, що вона покликається на неіснуючі джерела:

А-а, ну ось іще з цікавого: правильні терміни «заходи» та «спайковий» Николишин замінила на неправильні: «міроприємства» та «злуковий», а також вигадала новий цікавий термін – «яйниковий»:

Тобто яєчник у Николишин – це «яйник»? Оригінально, дуже оригінально. І смішно.

Збіги огляду літератури дисертації Николишин виявлені і з дисертацією на тему «Прегравідарна підготовка і профілактика невиношування у жінок з патологією шийки матки в анамнезі», яку в 2014 році в цій же конторі імені Шупика захистила О. В. Ігоніна (див. тут). Наявність однакових шматків в цих трьох дисертаціях (Николишин–Зіненко–Ігоніна), підготовлених в різних містах України (відповідно в Києві–Дніпропетровську–Сімферополі) можуть бути пояснені лише одним: уся ця свята трійка скористалася якимось одним спільним джерелом (на жаль, нам не вдалося його виявити).

Николишин переписала в Ігоніної також і шматок тексту, де написано «Ми вважаємо». Може, Николишин скаже, що вона нічого не переписувала, а дійшла до того самостійно? Ну тоді нам доведеться визнати явні незбагненні успіхи, які демонструє її працьовитий мозок. А може, він вміє читати чужі думки на відстані? Дивимося:

Щодо можливого спільного джерела літогляду дисертацій Николишин, Зіненко та Ігоніної зазначимо, що є певні збіги усіх трьох оглядів літератури з цією статтею 2010-го року:

Юнгер В. І., Макарчук О. М. Фонові процеси шийки матки: деякі патогенетичні аспекти проблеми та сучасні методи лікування // Архів клінічної медицини, 2010, № 1, с. 14–18 (див. тут).

Але є й більш раннє російське джерело, з яким має збіги огляд літератури пані Николишин:

Буртушкина Н. К. Методы лечения доброкачественных заболеваний шейки матки // Байкальский медицинский журнал, 2009, т. 87, №4, с. 16–21 (див. тут).

Цікаво подивитися, як Николишин скористалася комп’ютерним перекладом і замість російського слова з орфографічною помилкою – «диатермохиургического» – отримала український відповідник «діатермохіургічного»:

П’яте джерело, звідки Світлана Николишин настругала собі кілька речень, – це ще одна російська стаття:

Русакевич П. С., Фокина Н. П. Эктопии шейки матки (современное состояние проблемы). Часть 2 // Охрана материнства и детства, 2006, № 2 (8), с. 91-98 (див. тут).

Як і в списку літератури, Николишин підмінила рік – замість 1992 написала 2013:

Але огляд-оглядом, який із задоволенням списують багато плагіаторів, не заморочуючись аналізом сучасної літератури, є ще й практична частина дисертації. Як тут справи в пані Николишин?

Та так само. Передрано. І знову з російської дисертації:

Нисимова И. С. Современные аспекты диагностики и лечения воспалительно-дистрофических и гиперпластических процессов эндоцервикса у женщин с бесплодием. – Дисс. … канд. мед. наук. – Москва, 2009.

Щоб зробити повний аналіз збігів з цією дисертацією, треба її купити на російському сайті. Ми цього робити не будемо (хоча результати такого аналізу нам повідомили), а порівняємо дисертацію Николишин з авторефератом дисертації Ірини Нісімової, який є у вільному доступі.

Однакова кількість обстежених пацієнток – 96, однакова кількість жінок в основній групі – 70, така сама кількість жінок у групі порівняння – 26, такі самі таблиці з передраними в І. Нісімової абсолютними числами й процентами. Так що тут не тільки плагіат, але й фальсифікація дослідження, яке здійснила Світлана Миколаївна Николишин під чутким керівництвом члена-кореспондента НАМНУ Юрія Петровича Вдовиченка.

Судячи з усього, на наших очах розгортається змагання між науковими керівниками за кількість захищених плагіатних дисертацій – доктором медичних наук Юрієм Петровичем Вдовиченком та доктором медичних наук Олександром Михайловичем Юзьком.

Хто кого переможе?

Слідкуємо та вболіваємо!

Василь Садовий

19.10.2024