Людмила Шахрайчук-Івахова: третій захист того самого тексту. «Диригент» — проф. Олександр Юзько  

Ну ось і нова героїня нашого розслідування нарисувалася, яка в шахрайський спосіб стала кандидаткою медичних наук. Шахрайський – тому що вкрала собі фрагменти чужих дисертацій.

Цікаво, що прізвище в неї таке кричуще, яке точно-точнісінько відповідає її діям, – Шахрайчук.

Шахрайчук-Івахова – під таким подвійним прізвищем вона публікувала свої статті з теми дисертації, а на захист вийшла чомусь під прізвищем Івахова. Може, соромно стало, совість замучила?

То хто ж вона така?

Людмила Петрівна Івахова працює гінекологом у медичному центрі «Міламед» міста Хмельницький. Цікаво, що це єдина лікарка серед гінекологів цього центру, у якої відсутня фотографія, а замість обличчя ми бачимо пусте сіре місце (див. ліворуч фото з цього сайту).

А на сайті під назвою «Лікарні» ми знаходимо акушерку-гінекологиню Людмилу Петрівну Шахрайчук, яка працює – де б ви думали? Ха! У медичному центрі «Міламед»! Звідти ми й узяли друге фото (праворуч) цієї двопрізвищевої спритниці та дізналися, що вона в 1980 році закінчила Тернопільський державний медичний інститут, «працює із захворюваннями статевої системи, спеціалізується в особливостях ведення вагітності, має багаторічний досвід з лікування інфекційних/грибкових запалень піхви, захворювань шийки матки, порушень менструальної циклічності, збоїв нормальної діяльності яєчників та їх гіперстимуляію, відхилень, пов’язаних з віковими змінам в організмі». «Гіперстимуляію» – саме так написано на цьому сайті.

«Кожній жінці для впевненості у своєму здоров'ї “по-жіночому” потрібен свій, перевірений, лікар гінеколог», – читаємо на сайті «Міламеду». – «На сьогоднішній день у медичному центрі працюють більше 50 висококваліфікованих спеціалістів. Досвід роботи та професіоналізм наших фахівців забезпечують кращі методи досліджень і найвищу ефективність лікування різних видів захворювань». Ну що ж, подивимося, що то за така висококваліфікована професіоналка працює в «Міламеді» та лікує «гіперстимуляію». Дуже цікаво прочитати відгуки про неї пацієнтів (продовження відгуків на другій сторінці – тут), є також обговорення цієї лікарки на Фейсбуці, тому радимо вам познайомитися з нашою героїнею ближче. А порівняти її рейтинг, складений пацієнтами, з іншими лікарями-гінекологами Хмельницького можна тут.

Познайомилися? Ну як вам оте все?

А тепер розглянемо детально її дисертацію:

Івахова Людмила Петрівна. Лікування безпліддя у жінок з герпесвірусною інфекцією в програмах допоміжних репродуктивних технологій. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

Дисертація не дуже велика – без Змісту, Переліку умовних скорочень, Вступу та Списку використаних джерел вийшло лише 106 сторінок (з 11-ї по 116-ту). А плагіат був виявлений на 99 сторінках, що складає 93%. Лише 7 сторінок залишилися сиротами-безбатченками, не пощастило нам знайти для них справжніх авторів, хоча, судячи з усього, не могла авторка самостійно їх написати від слова зовсім. Ну та добре, достатньо й того, що для 106 крадених сторінок ми встановили 6 справжніх джерел.

Джерело №1. Черкасова В. С. Оптимізація лікування рецидивуючого генітального герпесу у жінок репродуктивного віку. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Луганськ, 2009 (див. тут).

Звідси Івахова натягала собі тексту більше всього – аж на 57 сторінок. До того ж передрала все з готовими номерами покликань на джерела. Але зазначимо, що список літератури в неї виявився геть інший, а тому під цими номерами знаходяться зовсім інші праці, не такі, як у Черкасової. Ну ясно, не заморочуватися ж із перевіркою усіх джерел – де там що хто написав. Скопіювати командами Ctrl-C–Ctrl-V легко і швидко, і думати не треба, тим більше що, як побачимо далі, там і думати було нічим.

І далі таким дуже простим способом, без єдиного докору сумління, пані Шахрайчук передирає собі весь перший розділ дисертації – Огляд літератури.

З дисертації Черкасової наша героїня передрала також і чужі дані – в 3-й та 6-й розділи, у яких треба було представити результати власних досліджень.

Але Людмила Петрівна не просто переписує чужий текст з результатами чужих досліджень, але й для чогось змінює в таблицях кількість осіб у досліджуваних групах. Унаслідок цих шахрайських маніпуляцій Шахрайчук-Івахова отримує неправильні проценти: якщо в дисертації Черкасової 2/58=3,5% (не зовсім точно, треба 3,4%), то Івахова мала б написати 2:52=3,8% (а передрала 3,5%), аналогічно треба написати 26:52=50% (а передрала 44,8%), 18:52=34,6% (а скопіювала з Черкасової 31%), і так далі. І такого гівна таких чудових математичних розрахунків у неї – повний унітаз ціла дисертація. Мабуть, у школі прогулювала уроки арифметики. А дарма!

Любуємося:

Такий самий фальсифікат маємо в таблицях 3.5 (с. 52–53), 3.6 (с. 53–54), 3.7 (с. 55–56), 3.8 (с. 57), 3.9 (с. 58), 3.10 (с. 59).

І оцю масову фальсифікацію дослідження пропустили науковий керівник, опоненти і вся спеціалізована вчена рада під час захисту дисертації. Бо мають математичні здібності такого самого рівня?

Тут цікаво додати, що таблиця 3.3 чомусь була скопійована повністю, з такою самою кількістю осіб у групах. Недогледіла, чи що? Чи недогледів той, хто робив їй цю дисертацію?

Свій 3-й розділ Івахова закінчує чужим «узагальненням» та чужими висновками:

У 5-й розділ Івахова знову переписує текст дисертації Черкасової, один в один копіює таблицю 5.1 (тобто з такою самою кількістю осіб у досліджуваних групах), фальсифіковані таблиці 5.2, 5.3, 5.4 і 5.5 (тобто з підробленою кількістю осіб), а також копіює рисунок 5.1 з гістограмами:

Джерело №2. Таран О. А. Сучасні аспекти діагностики та профілактики післяопераційного спайкового процесу у жінок репродуктивного віку. – Дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Вінниця, 2007 (див. тут).

Оксані Таран «пощастило» – з неї Шахрайчук-Івахова вкрала тільки один абзац. Ну й на тому спасибі:

Джерело №3. Ханча Ф. О. Комплексна реабілітація репродуктивної функції у жінок з трубно-перитонеальною формою безпліддя. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Донецьк, 2008 (див. тут).

Із дисертації Федора Ханчі Людмила Петрівна утягнула собі тексту на 12 сторінок. Небагато, але зі смаком: «хворих» поміняла на «жінок», «безпліддя» на «безплідність». Невеличка ілюстрація ось:

Джерело №4. Чернега Т. В. Підвищення ефективності органозберігаючих лапароскопічних гінекологічних операцій у жінок із безпліддям. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

Аж на 37 сторінках дисертації Івахової виявилися тексти Тетяни Чернеги. І знову Людмила Івахова намагалася поміняти деякі числа в крадених таблицях, але вийшло чорт-зна що:

Що тут не так з таблицями?

В обох змінені дані обведені в кружечок, а однакові, на які звертаємо вашу увагу, підкреслені. Унаслідок фальсифікацій, здійснених Людмилою Шахрайчук, знову маємо неправильні розрахунки процентів (привіт, арифметика!).

У таблиці 2.2 пані Людмила змінила абсолютну кількість жінок у віці 29–38 років з 44 на 34 і, відповідно, кількість жінок в основній групі з 62 на 52. Але ж тепер замість 27,4% має бути 17:52=32,7%, замість 70,9 має бути 34:52=65,4%, а замість 1,6% має бути 1:52=1,9%.

Таку саме перевірку розрахунку процентів можна попросити зробити чотирикласника й стосовно таблиці 2.5. Я вже не кажу про іншу арифметику: якщо скласти разом кількості жінок, що мали один, два та більше двох абортів, а також тих, хто мали одні, двоє та більше двох пологів, то сума чомусь виходить більше за кількість досліджених жінок:

14 + 16 + 7 = 37 > 30

42 + 31 + 6 = 79 > 30

(У дужках зазначу, що стосовно пологів дурня написана і в Чернеги: 42 + 31 + 6 = 79 > 50).

Арифметика – страшна річ!

Те саме стосується і таблиці 4.1 (с. 68) та інших.

Ні, ну таблицю 2.3 на с. 33 Івахова передрала в Чернеги один в один (табл. 2.3 на с. 52), тут придратися до чисел не можна. Молодець!

А ще, крім тексту та таблиць, Івахова скопіювала й рисунки (фотографії). Ось вони:

Нічого ці фотки вам не нагадують? Якщо ні, то ви просто не читали наших попередніх розслідувань по захистам у ганебній київській медичній конторі імені П. Шупика. Але нічого страшного, нижче ми зупинимося на цьому детальніше.

Далі ми знову бачимо ті самі махінації з кількістю осіб в досліджуваних групах і неправильні підрахунки процентів, тут нічого нового:

І куча просто передраних таблиць з підробкою кількості осіб, ось лише 2 приклади:

Ну й, як завжди роблять плагіатори, авторка завіряє, що це саме вона щось там досліджувала, саме вона робить висновки і таке інше:

Джерело №5. Паращишена Т. А. Диференційований підхід до реконструктивно-пластичних операцій при безплідності трубного походження. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

Звідси Шахрайчук-Івахова передрала матеріалу собі аж на 34 сторінки! Усе таке саме – сфальшовані таблиці, чужі рисунки, чужий текст з чужими даними. Ну й чужі висновки видаються за свої:

Джерело №6. Скурятіна Н. Г. Профілактика і корекція порушень репродуктивної функції у жінок з урогенітальною інфекцією. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011 (див. тут).

З цим джерелом було виявлено збігів на 6 сторінках дисертації Івахової.

Тут мені можуть заявити: «А чого ви вирішили, що це Івахова переписала у Скурятіної, а не навпаки? Обидві дисертації ж захищені одного року!»

На це буде така відповідь. По-перше, Скурятіна захистилася 27.05.2011, а Івахова – 15.12.2011, тобто через 7 місяців. По-друге, Івахова переписала чужий текст з номерами джерел, які просто в неї відсутні:

А по-третє… Про це читаємо далі в окремій і дуже цікавій рубриці:

Особи, що були задіяні в захисті фальшивої дисертації Івахової

Це дійсно цікаво – що там таке відбувається в спеціалізованій вченій раді Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, де захистилася Івахова? Чи то там так намазано, що туди валом пруться захищати фальшиві плагіатні дисертації? Чи там такі малограмотні доктори наук засідають у тій вченій раді, що, знов-таки, туди пруться захищати фальшиві плагіатні дисертації в надії, що «прокотить», що «і так зійде»? Ну, про цю спецраду доведеться писати окремо, а поки що повернемося до нашої пані Людмили.

Науковим керівником у неї був Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету. Це наш гарний знайомий, навіть уже майже родич – настільки ми перейнялися його плідною працею по штампуванню фальшивих науковців: він був науковим керівником Тетяни Паращишеної, Тетяни Чернеги та Юлії Чорнописьки, опонентом Роксани Чуприни та Інни Комісарової. І ось тепер четверта особа, якою він «науково керував». І це ще далеко не кінець.

Офіційними опонентами теж виявилися наші старі знайомі:

Тамара Григорівна Романенко, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології № 1 Українського державного інституту репродуктології НМАПО імені П. Л. Шупика МОЗУ (на фото  ліворуч), наукова керівниця Інни Комісарової, і Алла Єфремівна Дубчак, доктор медичних наук, професор, головний науковий співробітник відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМНУ (на фото праворуч), опонент Тетяни Паращишеної.

Перше ніж продовжити далі, глянемо уважно на зведену таблицю плагіату в дисертації Івахової:

Як бачите, усі 6 джерел, з якими виявлені збіги, – це українські дисертації, захищені в 2007, 2008, 2009, 2009, 2011 та 2011 роках.

За даними автореферату (с. 17–18), Л. П. Івахова має 5 публікацій за темою дисертації, які були опубліковані в 2008–2009 та 2011 рр. Тобто Черкасова, Таран, Ханча і Скурятіна ніяк не могли списати щось в Івахової для своїх дисертацій.

А звідки ж тоді Івахова отримала тексти цих дисертацій, якщо вони не були викладені у відкритий доступ?

Вікторія Сергіївна Черкасова захищалася в Донецькому медичному університеті (25.02.2009), її керівником був проф. В. В. Сімрок з Луганська, а опонентами – проф. Е. Б. Яковлева і проф. А. Г. Корнацька.

Ой, стоп! Алла Григорівна Корнацька! Доктор медичних наук, професор, завідувач відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ (фото праворуч). Так-так, та сама, що була опоненткою Чорнописьки та Чернеги, якими керував Олександр Юзько, і він же керівник Івахової. Хочеш-не хочеш, а сама собою висувається гіпотеза: Корнацька, що мала екземпляр дисертації Черкасової, передала його чи то Іваховій, чи то Юзьку для «користування» (звісно, якого).

Оксана Таран і Федір Ханча – це ті науковці, чиїми дисертаціями скористалися Чернега та Паращишена, і, як видно зі зведеної таблиці, ті самі сторінки з краденими текстами ми знайдемо й у дисертації Івахової.

Ну так ось, О. Таран захищалася у Львівському медичному університеті (15.03.2008), її керівником був проф. Б. Ф. Мазорчук з Вінниці, опонентами – проф. В. І. Пирогова зі Львова та проф. В. В. Камінський із НМАПО ім. П. Шупика. Наша гіпотеза: екземпляр її дисертації від Камінського перекочував до рук Юзька, що має гарні зв’язки з НМАПО.

Ф. Ханча захищався в Донецьку (11.06.2008), його керівником був проф. А. В. Чайка з Донецька, опонентами – проф. В. В. Сімрок з Луганська та проф. Т. Ф. Татарчук з Києва. Для цієї дисертації варіанти її отримання можуть бути різними (той же Сімрок – зав. кафедри акушерства, може бути знайомим Юзька – теж зав. кафедри акушерства).

Наталія Скурятіна захистилася у київському НМУ ім. О. О. Богомольця 27.05.2011, її керівником була проф. О. П. Гнатко з НМУ, опонентами – д. м. н. Алла Єфремівна Дубчак (опаньки! яка «несподіванка»! як же вона не помітила схожих текстів?) та проф. О. М. Юзько (ну, з цим давно все ясно).

Ну й нарешті ми дібралися до солоденького, такого смачненького-смачненького!

Ціла купа однакових фрагментів присутня в дисертаціях Чернеги, Паращишеної та Івахової – в Івахової це зайняло аж 31 сторінку, тобто 29%! Наведемо кілька яскравих прикладів:

Нагадаю, що спочатку 25.11.2011 захистилася Чернега, потім через тиждень – 01.12.2011 – Паращишена, ну а ще через 2 тижні – 15.12.2011 – Івахова. Усі три мали однакові шматки в своїх «дисертаціях», і в усіх трьох був той самий «науковий керівник» Олександр Михайлович Юзько – «натхненник та організатор великих перемог», як колись писали про «партію Леніна–Сталіна», тільки тепер перемог не у війні, а в захистах фальшивих дисертацій.

Крім Юзька, іще всіх цих трьох шахрайок об’єднують двоє опонентів – Олександр Феськов та Алла Дубчак, які «не помітили» однакових таблиць, текстів та рисунків у дисертаціях, на які писали відгуки:

Так що поступово туман розсіюється, і вимальовується вже ціла трійка докторів медичних наук – чи то «учасників угруповання», чи то «співробітників фабрики», – це вже кому як сподобається.

Ну а стосовно нашої героїні – чи то Шахрайчук, чи то Івахової, чи то обох разом, – є великі сумніви, що свою дисертацію вона робила сама. А навіть якщо й сама – то цікаво, скільки часу в неї знадобилося на копіювання чужих текстів, рахуючи заміни абревіатури ГГ на ГВІ, РГГ – на «рецидив ГВІ», кількості осіб у групах (у таблицях), ну й ще окремих слів чи висловів? Тижнів зо два? Ах, іще ж список літератури з нових джерел – ну нехай іще пара тижнів, добре. Отже, місяць?

Зате тепер можна вважатися вченою, аж цілою кандидаткою наук! Ну й брати з пацієнтів додаткову плату…

Василь Садовий

25.08.2024