Юлія Чорнописька: плагіат під керівництвом професора Олександра Юзька з Буковинського медичного університету  

Ну що, панове? Маємо другу (після Роксани Чуприни) плагіатну дисертацію, захищену в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Цього разу нас буде розважати Юлія Федотівна Чорнописька – «гінеколог-ендокринолог, УЗД-фахівець», яка працювала акушеркою-гінекологинею жіночої консультації Київського міського центру репродуктології та перинатальної медицини (див. тут), а зараз нібито працює в медичному центрі «Академія вашого здоров’я» (Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, див. тут або тут).

Ось офіційна інформація про її «дисертацію»:

Чорнописька Юлія Федотівна. Особливості підготовки та проведення циклів допоміжних репродуктивних технологій у жінок із безпліддям та надлишковою масою тіла. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство і гінекологія). – Київ, 2014.

Науковий керівник – Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету.

Офіційні опоненти:

• Корнацька Алла Григорівна, доктор медичних наук, професор, завідувач відділення реабілітації репродуктивної функції жінок Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України.
• Яроцький Микола Євгенійович, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ендокринної гінекології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії і трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат медичних наук, доцент Галушко Олександр Анатолійович.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ.

Дисертація була захищена 20 червня 2014 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Дисертація і автореферат Чорнописьки Ю. Ф. розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів тут. Оскільки нумерація сторінок у файлі не відповідає нумерації сторінок у Змісті дисертації, ми будемо використовувати номери сторінок, що вказані в тексті.

Ну, власне, вже нікого не здивуєш плагіатом, а тим паче в медичній дисертації.

Так і тут: із 136 сторінок основного матеріалу (без змісту, вступу і списку літератури) аж 125 сторінок дисертації пані Юлії, тобто 92%, виявилися переписаними з цих трьох дисертацій:

1. Овчар І. В. Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування безплідності у жінок з ожирінням. – Дис. … кандидата медичних наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2011. (див. тут).

2. Галайко П. О. Контроль стану яєчників та ендометрія у жінок із безпліддям перед заплідненням ін вітро. – Дис. … кандидата медичних наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2013. (див. тут).

3. Фортуна І. О. Репродуктивне здоров'я жінок з гіпоталамічним синдромом. – Дис. … доктора медичних наук (спец.. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Одеса, 2009. (див. тут).

З перших двох Юлія зліпила майже всю дисертацію, а з докторської переписала висновки №№ 2, 3 та 4:

Текст передраний разом із чужими покликаннями (зі збереженням номерів), або ж вони виправлені на нові номери, але під ними в списку літератури – геть зовсім інші джерела, що не мають стосунку до наведеного тексту.

Причому текст передирається разом із численними орфографічними помилками: «саморегулюйочою» (с. 10), «складноъ», «функціі», «даннми» (с. 11), «фосфолірування» (сс. 13, 25), «поліформізм» (с. 13), «гліколізированню» (26), «транвагінального» (с. 64) і купою інших. Наші кандидати наук – видатні грамотії!

Щось переписується слово в слово, щось із незначними змінами. Наводити всю порівняльну таблицю немає сенсу – все це ми бачили десятки разів.

Тут цікаве інше: саме з дисертації Павла Галайка наша героїня нахабно переписала практичну частину роботи: матеріали з методами та результати. Але прокололася на тому, що свідомо намагалася змінити деякі дані, але вийшло це невдало. Пояснюю: Галайко обстежував «150 жінок із ановуляторним безпліддям та 50 соматично здорових пацієнток» (с. 5 дисертації), а Чорнописька чомусь вирішила  змінити кількість хворих: «90 жінок із безпліддям при надмірній масі тіла та 50 соматично здорових пацієнток» (с. 8–9 її дисертації). А далі безбожно передрала чужі числові дані:

Тобто для обстежених 90 жінок вона отримала (нібито!) такі самі проценти різних видів безпліддя, той самий середній вік основної групи (28,4±0,5), як і для 150 жінок отримав Галайко. Таким лайном далі повна вся її дисертація, що є беззаперечним доказом фальсифікації результатів дослідження та, власне доказом фальсифікації самого дослідження, якого, зрозуміло, не було.

Але інколи Чорнописька забуває про свою «інновацію» і залишає оті 150 жінок замість 90:

Тупо крадуться й чужі фотографії:

І так далі, і тому подібне…

Ну й нарешті висновки. Спочатку вони переписуються з дисертації Павла Галайка, де до переписаного тексту з чужої дисертації Чорнописька додала фразу «у жінок із надлишковою масою тіла»:

Ну а потім у хід пішла докторська дисертація Ігоря Фортуни, який досліджував жінок з гіпоталамічним синдромом:

Тут, до речі, дуже цікава ситуація вийшла – на с. 59 та на с. 136 Чорнописька двічі пише ось таке:

«Частота порушень менструальної функції становила 68,8 %, діагностовано у 62 жінок із безпліддям при надлишковій масі тіла (олігоменорея – 26 (41,9 %); дисфункціональні маткові кровотечі – 8 (12,9 %), вторинна аменорея – 10 (16,1 %)). Серед основних варіантів оваріальних порушень в 48 (53,3 %) випадків зустрічається синдром полікістозних яєчників в 42 (46,7 %) дисфункція яєчників, з них 49 (54,4 %) жінок зустрічається первинне і в 41 (45,6 %) – вторинне безпліддя.»

А у висновку №2 на с. 143 вона повністю переписує числові дані Фортуни – «Частота порушень менструальної функції у жінок із безпліддям та надлишковою масою тіла становить – 71,0 % (олігоменорея – 41,0 %; дисфункціональні маткові кровотечі – 16,0 % і вторинна аменорея – 14,0 %). Серед основних варіантів оваріальних порушення в 53,0 % випадків зустрічається синдром полікістозних яєчників і в 47,0 % – дисфункція яєчників, з них в 52,0 % жінок зустрічається первинне і в 48,0 % – вторинне безпліддя» (жирним шрифтом ми тут виділили числа, які слід порівняти). Перемкнуло щось у голові, чи що?

Ну а тепер перейдемо вже до наших власних висновків.

Розміщення пробілів, розділових знаків, виділення жирним шрифтом окремих слів, наявність тих самих орфографічних помилок, ті самі номери використаних джерел свідчать про те, що Чорнописька користувалася оригінальними файлами дисертацій Інни Овчар та Павла Галайка.

Саме використанням чужого файла можна пояснити ось це ось чудо:

Звідки вона взяла ті чужі файли?

Моя гіпотеза проста: першу – дисертацію Інни Овчар – надала науковий керівник пані Овчар, вона ж рецензент у Чорнописьки Алла Корнацька, а другу – дисертацію Павла Галайка – надав його науковий керівник і він же науковий керівник Чорнописьки Олександр Михайлович Юзько.

Як і у випадку Роксани Чуприни, де пан Юзько був офіційним опонентом (у 2015 році) і «не помітив», що аналізована ним дисертація Чуприни один в один збігається з дисертацією Андрія Роженка (2013-го року), у кого він був науковим керівником, так і в дисертації Юлії Чорнописьки оця пані Корнацька «не впізнала» текстів Інни Овчар, у якої сама ж була науковою керівницею. Якщо дійсно «не впізнала», то нічого не залишається, як сказати, що оце така в нас якість наукового керівництва. Але в це не віриться аж ніяк. І в курсі була, і текст дала. 

Як пише Вікіпедія, Корнацька (Палагнюк) Алла Григорівна – українська акушерка-гінекологиня, докторка медичних наук (1999), професорка (2007), лікар вищої категорії, заслужений лікар України. З 1984 р. працює в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України на різних наукових посадах, де згодом стала керівницею відділення реабілітації репродуктивної функції жінок. Фото пані – із сайту Академічного медичного центру «Мудрий лікар» (так і хочеться виправити на «Хитромудрий лікар»).

Іще один «офіційний опонент» Чорнописьки – Микола Євгенович Яроцький, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу репродуктивної медицини та хірургії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Він нам уже знайомий як офіційний опонент описаної раніше Чуприни (фото пана з сайту «Лікарні» – праворуч). Судячи з усього, дуже «ефективний» опонент.

Ну а Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук (1994), професор (1995), завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету (1995), проректор з розвитку Буковинського державного медичного університету (2011) (див. Вікіпедію) переплюнув і Корнацьку, і самого себе у випадку з Чуприною. Тут, виявляється, він був науковим керівником і Чорнописьки, і Галайка, в якого нею був переписаний і літогляд, і експериментальні дані. О-о-о! Організатор оборудки вимальовується прямо на очах (фото пана – з сайту медичного центру YUZKO).

Хтось повірить, що Корнацька була «не в курсі»? Хтось повірить, що Юзько нічого «не помітив»?

Корнацька закінчила Чернівецький медичний інститут (1975). Юзько – через 2 роки теж. Може, саме звідти «ростуть ноги» такої їхньої поведінки?

Таким чином, намалювалася ціла команда діячів, що беруть участь у створенні фальшивих плагіатних дисертацій у НМАПО імені П. Л. Шупика:

• О. М. Юзько;
• А. Г. Корнацька;
• М. Є. Яроцький.

Ну й, звісно, спеціалізована вчена рада Д 26.613.02.

Судячи з усього, гніздо в НМАПО (нині НУОЗУ) ім. П. Л. Шупика, куди лелеки приносять плагіатні дисертації, починає розростатися.

Василь Садовий,

з подякою тим, хто знайшов героїню розслідування.

Фото Чорнописьки зі сторінки в Інстаграмі

01.06.2024