Київська медична фабрика плагіату ім. Шупика.

Виріб №3 – Інна Валентинівна Комісарова  

Отже, знову в центрі нашої уваги – Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, яка тепер називається Національним університетом охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика (скорочено – НУОЗУ). Але хоч перейменовуй, хоч переставляй там ліжка, як у відомому анекдоті про бордель, та якщо працівниці чи працівники того борделю університету безпосередню задіяні в захисті плагіатних дисертацій, без їх заміни (працівників, не ліжок) нічого не зміниться. Так і будуть виходити з того конвеєра лікарі з фальшивими науковими ступенями.

Першою була опублікована стаття про Роксану Чуприну (18.05.2024), друга – про Юлію Чорнопиську (01.06.2024). Ну а тепер настала черга статті про виріб №3, випущений цією фабрикою фальшивих дисертацій. Це теж акушерка-гінекологиня, і звати її Інна Валентинівна Комісарова.

І. В. Комісарова закінчила Київський Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, у 2013–2016 роках (тобто коли «писалася» та захищалася її дисертація) працювала головним лікарем «Центру первинної медико-санітарної допомоги» в Ірпіні, потім заступником головного лікаря Ірпінської центральної міської лікарні, а з 2020 р. є її медичним директором. Крім цього, працює гінекологом у київській клініці HIRURGIA.kiev.ua (Київ, вул. Юрія Кондратюка, 8).

На сайті медичного центру «Юнона+», де вона також працює (станом на червень 2024 р.), зазначається, що пані Інна – «постійна учасниця тематичних семінарів і науково-практичних конференцій, власниця безлічі професійних сертифікатів». А ми додамо – ну й власниця фальшивої плагіатної дисертації.

Ось цієї:

Комісарова Інна Валентинівна. Корекція репродуктивного здоров’я при йоддефіцитних захворюваннях. – Дис. … кандидата медичних наук (спеціальність 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2015 (див. тут).

Науковий керівник – Романенко Тамара Григорівна, доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології №1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Офіційні опоненти:

• Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету;
• Яроцький Микола Євгенійович, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ендокринної гінекології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії і трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат медичних наук, доцент Галушко Олександр Анатолійович.

Як написала Комісарова в авторефераті, свою робота вона виконала в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ, і там же й захистилася 15 квітня 2016 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02, яка вже дуже відома нашим читачам (а скоро стане й найвідомішою).

 «Постраждали» від крадіжки Комісарової дві дисертації:

1.   Бобик Ю. Ю. Репродуктивне здоров’я жінок із йододефіцитними захворюваннями. – Дис. … доктора медичних наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Ужгород, 2011 (див. тут).

2.   Лесків В. В. Тактика ведення гінекологічних захворювань на тлі аутоімунного тироїдиту. – Дис. … кандидата медичних наук (спец. 14.01.01 – акушерство та гінекологія). – Київ, 2009 (див. тут).

Пані Комісарова особо не заморочувалася: огляд літератури цілком передрала з докторської дисертації Юрія Бобика, матеріали з методами та експериментальний розділ 3 – з кандидатської Володимира Лесківа, розділ 4 – знову з Бобика, розділ 5 – з обох, щоб нікому не було прикро, ну й один із висновків – з Лесківа (інші висновки вигадала сама):

Усього дисертація налічує 181 сторінку, а основний матеріал (без змісту, вступу і списку літератури) викладений на 131 сторінці (сс. 10–140). З них плагіат виявлений на 129 сторінках, що складає 98%.

Оскільки Комісарова переписала з дисертації Ю. Бобика не тільки текст огляду літератури, але й майже всі джерела, нічого корисного з нього читач не отримає. Пододавала ще якихось джерел, поміняла правильно написані слова на неправильні (напр., йододефіцитний на йоддефіцитний), ретельно переписала чужі помилки (міроприємства на с. 17, аденінові нуклеотиди замість аденілових на с. 20, йодтиронін замість йодотироніну на багатьох сторінках)… Фу!

Скопіювавши чужий текст, наша героїня безсоромно переписує і такий текст: «Тому, аналізуючи дані наукової літератури, можна зробити наступні висновки», робить з «огляду літератури» висновки (насправді переписує чужі) та «обгрунтовує» тему «свого» дослідження:

Після такої завзятої праці Комісарова приступає до наступних розділів – експериментальних. Звісно, вона їх не виконувала, бо напружена праця головним лікарем в лікарні – які ж тут досліди? Та й навіщо, якщо є готове?

Ось тільки кой-де поміняємо номери піддослідних груп пацієнток, кількість пацієнток та й окремі числа в таблицях і відповідно в тексті… І вуаля!

Як і Юлія Чорнописька, Інна Комісарова переписує готовий чужий текст з численними орфографічними помилками: «загальклінічні» (с. 53), «гіпотироїдний» (сс. 65, 82 та інші), «гіпотироз» (сс. 65, 80 та ін.), «еутироз», «гіпертироз», «відміннстей». Та й вигадує своє особливе: правильний вислів «сполучнотканинний» чомусь замінює на «з’єднально-тканинний». Боже, де їх усіх такому вчать?

Підміна кількості пацієнток у підгрупах зовсім не завадила Комісаровій залишити числові дані, переписані з дисертації Лесківа, замінивши аутоімунний тиреоїдит, який досліджував Лесків, на «йододефіцитні захворювання», які не мають ніякого стосунку до аутоімунного тиреоїдиту:

І далі всі експериментальні дані передираються з дисертації Лесківа.

При цьому наша героїня передирає також і такі чужі вислови: «Наші дані підтверджують той факт, що…», «як свідчать результати проведеного аналізу…», «Виходячи з отриманих результатів…», «Як свідчать отримані результати…», «як свідчать результати проведених досліджень…», «Відповідно до отриманих результатів…», «ми встановили, що…».

Чи є совість у цієї панночки? Риторичне запитання.

Далі Комісарова повертається до дисертації Ю. Бобика, копіює його розділ 4 як свій розділ 4, замінює при цьому номери груп – першу на третю та другу на четверту. Чорт його знає, навіщо вона так робить, але на с. 105 ми її спіймали – вона забула перейменувати другу групу на четверту:

А в цьому місці Комісарова «попрацювала» сама, своїми ручками переставила місцями стовпчики:

Більше нічого цікаво, примітивний плагіат на інших сторінках продовжується і продовжується, порушення норм доброчесності головною лікаркою триває і триває…

Усі оці комісаровські «Нами … розроблений проект програми», «отриманих власних результатів дослідження», «Ми вважаємо», «розробленої нами», – насправді нахабно переписуються з чужої докторської дисертації Ю. Бобика:

Ну а ось і передраний з дисертації В. Лесківа висновок:

О-о-о! Керівниця новенька, а рецензенти нам уже знайомі!

Керувала головлікаркою Комісаровою доктор медичних наук, професор кафедри акушерства та гінекології №1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України (НМАПО, нині НУОЗУ) Тамара Григорівна Романенко. Як написано на сайті НУОЗУ (текст минулорічний, за 14 липня 2023 р.), звідки ми взяли її фотографію, «Під керівництвом професора Романенко Т. Г. захищено 17 кандидатських дисертацій, на данний час виконюється 2 кандидатськи дисертації» (нічого, що тут в одному реченні три орфографічні помилки?). Читаємо далі: «Романенко Т. Г. нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України за багаторічну сумлінну працю, особовий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність.» Ну, одну таку підготовлену спеціалістку ми тільки-но побачили.

Ну а офіційні опоненти Комісарової – наші старі знайомі:

Юзько Олександр Михайлович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету (дивимося на нього ліворуч, фото з сайту медичного центру YUZKO), він же науковий керівник плагіаторки Юлії Чорнописьки, він же офіційний опонент плагіаторки Роксани Чуприни;

Яроцький Микола Євгенійович, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ендокринної гінекології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії і трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України (фото з сайту «Лікарні» праворуч), він же офіційний опонент Юлії Чорнописьки, він же офіційний опонент плагіаторки Роксани Чуприни.

Ну й новенька інформація: саме з цього нашого розслідування виявляється, що – увага! – Олександр Юзько був офіційним опонентом Володимира Львовича Лесківа, з дисертації якого оця ось Комісарова передрала купу тексту, а він «не помітив». Молодець! Головне – вміти вчасно прикрити очі на порушення. Не кожному це дано.

Так що можемо пишатися ефективною роботою НМАПО (нині НУОЗУ) ім. П. Л. Шупика: викрита вже третя плагіатна дисертація, а діючі особи цього театру все ті самі.

Юзько та Яроцький рулять!

- - - - -

Ось така в Києві працює гінекологіня – Інна Комісарова. Якій вистачило сумління видати дві чужі дисертації за свою кандидатську, підмінивши при цьому хвороби та підробивши числові дані.

Василь Садовий,

з подякою тим, хто знайшов героїню розслідування.

Фото Комісарової з сайту HIRURGIA.kiev.ua

10.06.2024