П’ята стаття, яку ректор КНУТД, академік НАПНУ Іван Михайлович Грищенко передрав у росіян ​

І зробив це знову за тією самою технологією, що й попередні свої статті (​першу, другу, третю й четверту): взяв російські тексти, переклав англійською, перемішав (дизайнер, як-ніяк!) і надрукував у своєму кишеньковому університетському журналі. Але якщо раніше від письменницького свербежу ректора «постраждали» Журнал стратегічних економічних досліджень та Management, то тепер на сцені з’явився новий – Art and Design, де він не головний редактор (як у попередніх двох), але все одно член редколегії. А головна редакторка цього журналу «Art and Design» – його співавторка по плагіатній статті (напишемо про неї нижче).

Ми проаналізуємо ось цю статтю:

Gryshchenko I. M., Kolosnichenko M. V., Pashkevych K. L. Design of the fur garments in the context of artistic and compositional shaping // Art and Design, 2019, No. 2, pp. 9–20. (див. тут).

У перекладі стаття називається «Дизайн виробів з хутра у контексті художньо-композиційного формоутворення».

І, як виявляється, вона має збіги російською дисертацією, з російською книжкою, російською статтею і російськими матеріалами для студентів.

У порівняльній таблиці збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим.

Перше джерело плагіату – російська дисертація:

Морозова М. В. Инновационные комплексные решения в дизайне меховых изделий. – Диссертация ... кандидата искусствоведения. – Санкт-Петербург, 2010.

Повний текст дисертації можна купити, чого ми робити не будемо, а тому просто збережемо інтернет-сторінку з фрагментами дисертації у вигляді файла pdf (див. його тут).

Звідси автори статті І. Грищенко, М. Колосніченко та К. Пашкевич (про них читайте далі) «запозичили», тобто передрали мету статті, деякі тексти, ну й, звісно, висновки (чого вже там соромитися, треба працювати натхненно, з віддачею):

Друге джерело, з яким виявлені збіги:

Кутюшев Ф. С. Скорняжное производство. – М.: Легпромбытиздат, 1989. (Див. тут).

Навряд чи наші автори-плагіатори передирали текст із самої книжки, а скоріш за все скористалися чиїмось переказом, який і переклали англійською. Тим не менш жовтий колір у порівняльній таблиці свідчить сам за себе:

Третє джерело плагіату – російська стаття:

Гусева М. А., Андреева Е. Г. Композиция пространственной формы меховой одежды // Научный журнал Кубанского государственного аграрного университета, 2016, №119, с. 31–43 (див. тут).

Звідси педагогічний академік Грищенко зі співавторками надизайнерував собі не тільки чужих фрагментів у «тіло статті», а й настругав готових висновків:

Четвертє джерело, з яким виявлені збіги, – російський реферат на російському сайті StudFiles («Файловый архив студентов»), який називається "Вопросы для КШИ по дисциплине «Композиция костюма. Материал для подготовки к экзамену»". Цей файл був викладений на сайт 14.02.2015, а у властивостях файла можна побачити, що він був створений 23.12.2012 року, і його автор – невідомий Admin. Велика частина цього файла – текст дисертації М. Морозової (див. згадане вище перше джерело), але оскільки повного безкоштовного доступу до її дисертації в Інтернеті немає, то ми скористаємося цим студентським файлом для пошуку збігів з тими місцями статті ректора Грищенка, для яких збігів з проаналізованими вище джерелами ми не побачили (а вже знайдені збіги з першим джерелом повторювати не будемо).

Ну а тепер щодо авторів плагіатної статті.

Про отого Грищенка ми вже писали детально, тому коротко вкажемо, що Іван Михайлович Грищенко – ректор Київського університету технологій та дизайну, доктор економічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений працівник освіти України.

Марина Вікторівна Колосніченко – викладачка кафедри моди та стилю, докторка технічних наук, професорка, директорка Студентського центру моди, креативних ідей та творчості, Лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки, членкиня Спілки дизайнерів, членкиня Національної спілки художників України. Членкиня експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН України з технологій харчової, легкої та хімічної промисловості. Членкиня спеціалізованої вченої ради Д 26.102.07 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.07 – «Дизайн». Головна редакторка наукового фахового журналу МОН України «Art&Design» (категорія Б), членкиня редколегії журналу «Технічна естетика і дизайн» (КНУБА). Членкиня Експертної ради МОН України за фаховим напрямом секції «Технології будівництва, дизайн, архітектура». Авторка понад 500 наукових робіт, в тому числі 12 навчальних посібників, 12 монографій, 90 методичних розробок, понад 200 наукових статей у міжнародних і фахових виданнях, понад 15 патентів. Нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2002, 2006 рр.), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005 р.), Грамотою Верховної Ради України (2010 р.), нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти України» (2008 р.), Подякою Служби Державного протоколу Президента України, Подяками Київського міського голови (2001, 2004 рр.), Нагрудним знаком НАПН України «Ушинський К.Д.» (2015 р.), медаллю Національної академії педагогічних наук України «Леся Українка» (2020 р.), Великою Срібною медаллю Національної академії мистецтв України (2019 р.), нагрудним знаком МОН України «За наукові і освітні досягнення» (2020 р.).

Тобто головна редактора журналу Марина Вікторівна Колосніченко після плагіатної статті 2019-го року була в 2020-му нагороджена нагрудним знаком МОН України «За наукові і освітні досягнення». Ні, ну «після» – не означає «через це», «внаслідок». Хоча чорт його знає, від наших плагіатних міністрів освіти усього можна очікувати.

Ну й третя авторка плагіатної праці – Калина Лівіанівна Пашкевич, викладачка кафедри мистецтва та дизайну костюма, докторка технічних наук, професорка, членкиня Національної Спілки художників України, членкиня Спілки дизайнерів України, заступниця голови спеціалізованої вченої ради КНУТД Д 26.102.07 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.07 – Дизайн. А ще членкиня редколегій двох фахових наукових журналів з категорії Б: «Art and design» (КНУТД) та «Технічна естетика» (КНУБА). А ще авторка більше 200 науково-методичних праць, у тому числі 6 навчальних посібників, 7 монографій, 6 патентів, 10 свідоцтв України на комп’ютерні програми, більш ніж 100 наукових статей,  понад 40 методичних розробок, конспектів лекцій з дисциплін та тез доповідей на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях.

Ну що ж, як бачимо, наша видатна трійця докторів наук та одночасно професорів на чолі з педагогічним академіком Грищенком здійснює суцільний переклад російських текстів з кількох джерел, перемішує і видає результат за свій власний дизайнерський продукт.

Дизайнери, нічого не скажеш.

І ректор Грищенко – молодець, на своєму місці. Керує університетом технології та дизайну.

Йопересете.

Василь Садовий, антидизайнер,

з подякою викривачам

17.11.2024