Державне управління за російськими лекалами: плагіатна докторська дисертація Голови ради молодих вчених НАНУ Валерії Омелянівни Ковач ​

Немає сечі терпіти ці пекельні борошна!

Підлога країни мешкає за рискою зубожіння.

Треба міняти державний будуй,

і тоді країна розквітне, як нирки на деревах!

У плагіатора Руслана Гурака з'явилися послідовники. Колись цей Голова Державної служби якості освіти, що претендував на головну посаду в Національному агентстві забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), у своїй плагіатній статті прилюдно зганьбився, переклавши російську назву галузі "философия права" як "філософія має рацію", а фразу «выпускники элитарных учебных заведений активно привлекаются на самые высокооплачиваемые и престижные места» – як «випускники елітарних навчальних закладів активно вербуються на найбільш високооплачувані і престижні місця». Ну а тепер у новодослідженої дамочки маємо в її докторській дисертації підлогу замість статі.

Після чотирьох плагіатних міністрів освіти, прем’єр-міністра Яценюка, ректора КПІ Анатолія Мельниченка, медичного академіка Валерія Запорожана (див. тут і тут) та педагогічного академіка Івана Грищенка здавалося б, уже ніщо не може нас здивувати. Але – ні! Плагіатна іржа дібралася і до Національної Академії наук України. Адже наша героїня – зовсім не проста рядова науковиця, а особа, наближена до керівництва НАНУ.

Отже, знайомимося:

Валерія Омелянівна Ковач – доктор наук з державного управління, кандидат технічних наук, старший дослідник Центру інформаційно-аналітичного та технічного забезпечення моніторингу об’єктів атомної енергетики Національної академії наук України, провідний науковий співробітник Відділу проблем фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури цього Центру, голова Ради молодих вчених НАН України (також див. тут), заступник голови Ради молодих учених Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України. Бажаючі можуть прочитати стенограму її виступу (як голови Ради молодих вчених НАН України) на сесії Загальних зборів НАН України 27 квітня 2023 р.

У грудні 2020 року тоді ще тільки кандидат технічних наук Валерія Ковач, яка обіймала посаду заступника директора з наукової роботи та міжнародної діяльності Навчально-наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного університету, була нагороджена Премією Верховної Ради України, яку присудили за 2019 рік найталановитішим молодим ученим у галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок, що мають вагомі наукові здобутки.

Ну тобто в 2020 році пані Валерія гарно себе почувала, була цілим заступником директора інституту, але ж, мабуть, захотілося більшого – стати доктором наук.

І тут є три шляхи: або робити дослідження, скніти над науковими джерелами, думати, обговорювати і, нарешті, писати та по сто разів переписувати, або купити готову дисертацію, або отримати її в подарунок (до речі, ми так і не зрозуміли, чи то другим, чи третім варіантом скористався міністр освіти і науки Оксен Лісовий, про якого в нас було аж три публікації – тут, тут і тут). На додаток за окрему плату можна придбати й наукового керівника чи консультанта, а заодно й спеціалізовану вчену раду. То ж будемо дуже вдячні, якщо наша пані розкриє карти.

Але про дисертацію. Ось вона:

Ковач Валерія Омелянівна. Теоретико-методологічні засади державного регулювання ринку праці у системі соціально-економічних відносин в Україні. – Дис. … доктора наук з державного управління (спец. 25.00.02 – механізми державного управління). – Київ, 2020. (Див. тут).

Науковий консультант – Романенко Євген Олександрович, доктор наук з державного управління, професор, проректор з наукової роботи Міжрегіональної Академії управління персоналом.

Офіційні опоненти:

• Сімак Сергій Васильович, доктор наук з державного управління, професор кафедри економіки, підприємництва та природничих наук Навчально-наукового інституту управління, економіки та природокористування Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського;
• Крутій Олена Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України;
• Шапоренко Ольга Іванівна, доктор наук з державного управління, професор кафедри управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат наук з державного управління, доцент Яровой Тихон Сергійович.

Робота була виконана у ПрАТ «Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"» та захищена 24 грудня 2020 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.04 у ПрАТ ВНЗ МАУП.

Усього плагіат виявлений на 122 сторінках із 379 сторінок основного тексту, що складає 32%.

Здоровенними шматками Валерія Ковач переписувала собі тексти наступних праць:

1. Киян Л. П. Рынок труда: методология исследования и особенности формирования в современной России. – Дисс. … доктора экономических наук. – Воронеж, 1998.

2. Петрунина О. Е. Информационное обеспечение управления региональным рынком труда. – Дисс. … кандидата экономических наук. – Волгоград, 2006.

3. Орлова А. А. Концептуальные основы формирования национальной модели рынка труда. – Дисс. … кандидата экономических наук. – Санкт-Петербург, 2004.

4. Григорян Е. С. Механизм управления региональным рынком труда как социально-экономической системой // Промышленность: экономика, управление, технологии, 2006, №13, с. 17–19 (див. тут).

5. Масленкова Е. В. Информационное обеспечение государственного регулирования миграционных процессов // Беларусь в современном мире: матер. XI Междунар. конф., посвященной 91-летию образования Белорусского государственного университета, 30 октября 2012 г. / редкол.: В. Г. Шадурский [и др.]. — Минск: Изд. центр БГУ, 2012. – с. 338–339 (див. тут).

6. Галицький Володимир Михайлович. Інститут зайнятості в умовах трансформації соціальної політики в Україні. – Дис. … кандидата соціологічних наук. – Київ, 2008 (див. тут).

Повністю порівняльна таблиця викладена на нашому сайті, а нижче ми наведемо жирні ласі шматочки з неї.

Збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, а твердження авторки про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим.

Перш за все зазначимо, що Ковач просто підряд передирала чужі тексти, лише кой-де додаючи до них покликання на фальшиві «ліві» джерела (очевидно, тільки тому, щоб замилити очі нібито «сучасним» текстом). Це називається «фальсифікація джерел»:

«Молода вчена» навіть у тексті, передраному з дисертації Володимира Михайловича Галицького (2008-го року), безсоромно замінила його покликання на свою роботу (№15) на свої власні тези на польській конференції за 2017-й рік (№147), які, до речі, не тільки відсутні в Інтернеті, але й на цих сторінках знаходиться праця зовсім іншого автора – Д. В. Ковальського (див. облікову картку його дисертації тут).

Крадеться не тільки текст. Крадуться й схеми. Ось, наприклад, ця «Структура системи управління регіональним ринком праці», в якій Ковач замінила «Нормы Конституции РФ» на «Норми конституції України», «Кодекс законов о труде РФ» – на «Кодекс законів про працю України» і т. п.:

Читачів завжди захоплюють ляпи комп'ютерного перекладу.

В епіграфі нашої статті наведено приклади помилок перекладу, яких припускаються росіяни, що намагаються прикинутися українцями, коли пишуть коментарі в Телеграмі або деінде.

Не відстають від них і наші плагіатори, яким лінь вичитати машинний переклад краденого тексту. Про Відмінника освіти України (2003), Заслуженого працівника освіти України (2024) голову Державної служби якості освіти Руслана Гурака ми написали на початку статті. Він не самотній, у нього – велика тепла компанія переписувачів чужого з помилками. Ось і пані Ковач – теж серед таких. Так, російське речення «процесс предоставления информации отдельным лицам или группам – пользователям информационных систем в соответствии с их информационными потребностями» перетворилося в її дисертації на «процес надання інформації окремим особам або групам – користувачам інформаційних систем відповідно до їх інформаційними потребами» (с. 303). Вислів «средства информационного взаимодействия граждан и организаций» – на «кошти інформаційної взаємодії громадян і організацій», тоді як треба було написати «засоби» (с. 304). Іще один приклад неузгодженості слів, що виникла: «Разом з тим, без їх вирішення досить важко проведення ефективної реструктуризації підприємств» (с. 143). Російську фразу «Основной целью регулирования занятости в рамках взаимоотношений работник-работодатель на микроуровне продолжается оставаться защита работников» Ковач переклала як «Основною метою регулювання зайнятості у рамках взаємин працівник –роботодавець на мікрорівні триває залишатися захист працівників» (с. 144, авторський пробіл перед тире ми залишили, хоча там має бути дефіс без пробілів). Вислів «в традиционном и новом частном секторах» перетворився в неї на «у традиційній і новій частці секторів» (с. 368).

Традиційно комп’ютерна програма «ламається» на дієприкметникових зворотах. Ось і тут: російська дуже закручена, але цілком нормальна фраза «Необходимость комплексного институционального проведения реформ, перекрывающего возможности приспособления к меняющимся условиям» перетворюється у Ковач на ось таку нісенітницю: «Необхідність комплексного інституційного проведення реформ, пристосування, яке перекриває можливості, до мінливих умов» (с. 367). «Пристосування перекриває можливості» – це просто перл! Хто там кого перекриває у тих реформах – сам чорт ногу зламає.

Ну й класика жанру – «підлога» замість «статі»:

Як і інші плагіатори, Голова ради молодих вчених НАНУ Валерія Омелянівна Ковач пише «на наш погляд», «виокремимо», «можна виокремити», «можна дійти висновку», «за нашим уявленням», «на нашу думку», «на думку автора», «ми вважаємо», «ми маємо методологічну можливість», «нами виокремленні», «таким чином», «за нашим поданням», «отже», «ми розглядаємо», «автором пропонується», «таким чином, ми спробували показати», «і, нарешті, зазначимо», «осмислюючи деякі ідеї», «підсумовуючи викладене слід сказати», а насправді все це переписано з чужих праць, ніяких «наших думок», «наших уявлень» та «осмислення ідей» там немає й близько. І вислів «визначено, що», написаний у висновках, – теж чуже, передране. А особливо нам сподобалися оці: «Як показало проведене нами дослідження» (с. 296) та «як свідчить проведений аналіз» (с. 146). Ага, молода вчена, наш юний талант проводив дослідження та аналіз, аякже, так ми й повірили.

Ну й нарешті традиційні для вітчизняних плагіаторів заміни чогось там російського на українське.

Ковач теж старанно замітає сліди плагіату:

А якщо передираємо з білоруської статті, то не забуваємо поміняти на Україну й Республіку Білорусь:

Ну й висновки, висновки! Теж передираються, аякже!

Залишається лише повторити своє риторичне запитання: що б робила величезна купа (кілька тисяч) наших "учених", якби б не "велика російська наука"?

Ну ось і все. Як вам оце «юное дарование»? Далеко піде, як думаєте?

Мені особисто здається, що Валерія Ковач дуже підходить на посаду міністра освіти і науки.

Тим більше що в 2024 році президент Зеленський нагородив її Відзнакою Президента України – медаллю «За працю і звитягу». Що то за праця та звитяга – усі бачать.

Василь Садовий, з повагою до підлоги плагіаторів

02.03.2025