Плагіат у висновках дисертації  Оксена Лісового ​

Прелюдія, що передувала перевірці плагіату в дисертації пана Лісового – вкидання руху пацифістів – неприваблива. Але те, що дисертацію активісти перевірятимуть, як мені здається, лежить на поверхні. Тому не слід проводити між першим і другим причинно-наслідкові зв'язки. І всі факти, які вже викладалися зі скріншотами та порівняльними таблицями, робилися тими, хто не мають політичних мотивів чи якоїсь особистої корисливої ​​мети. Більше того, проаналізувала відповідні пости у ФБ: вони пишуться людьми, які не схоже, що навіть знають один одного і точно не належать до одного кола. І тиснути на цих учених, підштовхнути збоку ніхто не зможе. Деякі з них і зовсім давно працюють закордоном, а ті, хто в Україні – подумайте самі, така активність потребує інтелектуальної мужності, тому це не ті люди, яких можна спокусити до дій. Підозра домовленості активістів з ректорами, чергове нещодавнє припущення, і зовсім марення. Ректорня побоїться наблизиться до активістів, а не те щоб навіть заговорити з ними. Пам'ятаю, як Згуровський після засідання Атестаційної колегії МОНУ втік стрімголов від молодих учених, що хотіли поставити йому кілька невинних запитань.

І не варто дивуватися, що наразі вчені стали активнішими і все сміливіше висловлюють свою думку. У такий час живемо. Чимало тих, хто щодня ризикує своїм життям за майбутнє і навіть віддали за нього життя. Саме протилежне було б зараз дивно.

Вчені активно виступали свого часу проти Шкарлета, природно, всі дружно раділи, що нарешті його позбулися. На студентських антишкарлетівських мітингах я особисто вибачалася перед молоддю, що ми – старше покоління – не змогли побудувати запобіжники, щоб цього призначення не сталося.

Так, претензії до Шкарлета аж ніяк не обмежувалися плагіатом. Жодних порівнянь між колишнім та нинішнім міністрами і бути не може. Це всім зрозуміло. Смішно читати дитячу претензію – чому зараз вирішили перевірити на плагіат роботи пана Лісового і так швидко перевірили? Виключно тому, що було швидким призначення на посаду, яка за визначенням означає, що особа опиниться в центрі уваги вчених.

А ось що зовсім не смішно, так це відкриті погрози на адресу тих, хто оприлюднює факти плагіату. Хто випадково не в курсі, почитайте пости Віктора Бегуна. Особу "героя", який йому погрожував, встановлено, і хотілося б зрозуміти, чому раптом чорт вистрибнув із табакерки, не кажучи вже про те, що такі "прихильники" Лісового кидають набагато більшу тінь, ніж усі претензії, разом узяті.

Серед тих, хто коментує, чимала частина таких, що пишуть – так це ж лише невеликі запозичення, або вони не в основній частині дисертації тощо, натякаючи, що не все однозначно. Ні, неоднозначно тільки, як поведеться надалі пан Лісовий. Хочу зазначити, що існують дуже життєствердні історії, коли погане було потім використане на користь. З самою ж дисертацією все однозначно. Плагіат є також у заключній частині та висновках – у чотирьох із п'яти.

Будь-хто охочий може перевірити все саморуч, ось джерело, з якого запозичено майже все:

Проблеми самоідентифікації сучасного українського суспільства: політичні, економічні, соціальні та культурні аспекти. – К.: Національна академія управління, 2009. – 252 с. (див. тут).

Світлана Арбузова

27.03.2023

(Фото з Вікіпедії)