«З ким поведешся – від того й наберешся». Вадим Стойка   ​

І знову на арені спеціалізована вчена рада Д 05.600.01 при Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова МОЗ України. У ній захищали свої плагіатні дисертації Вікторія Петрушенко (докторську, 2008), Наталія Ляховченко (кандидатську, 2019), Олена Зацерковна (кандидатську, 2019).

Українська приказка «З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся» завжди актуальна. Чому? Бо ми – мавпи.

А ще ми, як пише блогер Vitoss, – соціальні істоти, «вчимося одне в одного, перебираємо манери, звички, здібності одне одного, коли спілкуємось. Ми еволюціонуємо або деградуємо в залежності від оточуючого нас соціального середовища, від нашого найближчого оточення. Недарма кажуть: хочеш порозумнішати – грай з більш розумним суперником. Це стосується абсолютно усіх сфер нашого життя».

То ким же може стати людина, що спілкується та співпрацює з «героями» плагіатних розслідувань?

Вікторія Вікторівна Петрушенко, після успішного захисту ставши «вченою» з докторським ступенем, стала керувати науковою роботою аспірантів. Чому вона змогла їх навчити? Зараз подивимося.

* * *

А подивимося ми ось на цю дисертацію:

«Електрохірургічне лікування кіст печінки (клініко-експериментальне дослідження)». Захистив її Вадим Іванович Стойка (спеціальність 14.01.03 – хірургія), і відбулося це 18 квітня 2017 року у спеціалізованій вченій раді Д 05.600.01 (тьфу-тьфу-тьфу, плюємо через ліве плече).

Тексти автореферату та дисертації В. І. Стойки розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів тут.

Науковий керівник – Вікторія Вікторівна Петрушенко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри ендоскопічної та серцево-судинної хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Офіційні опоненти:

● Саволюк Сергій Іванович, доктор мед. наук, проф., зав. кафедри хірургії та судинної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ;

● Міщенко Василь Васильович, доктор мед. наук, проф., професор кафедри хірургії №1 Одеського національного медичного університету.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 — доктор мед. наук, проф. Сергій Дмитрович Хіміч.

Аналізувати дисертацію Стойки ми почали з «Огляду літератури».

Огляд літератури

«Особисто автором проведено інформаційно–патентний пошук, аналіз літературних джерел, виконано збір і обробку матеріалів клінічних досліджень, оформлення роботи», – пише Вадим Іванович на с. 5 автореферату.

А насправді, як виявляється, зроблений ним огляд літератури (Розділ 1, сс. 10–35), має часткові збіги з літературним оглядом дисертації, яку в спецраді Д 05.600.02 того ж ВНМУ (це, слава богу, інша спецрада) у 2016 році захистив Сергій Степанович Стукан (на титульній сторінці дисертації вказаний 2015-й рік). Вона має назву «Хірургічне лікування вогнищевих захворювань печінки з використанням аргоноплазмової коагуляції» (див. тут).

Подивимося на порівняльну таблицю, в якій збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, вислови автора про те, що це нібито він особисто щось спостерігає чи робить висновки – фіолетовим. Червоним шрифтом поданий відповідний коментар розслідувача.

Що це за фокуси ми бачимо на сс. 26–35 Розділу 1 (а це 38% огляду літератури) дисертації В. Стойки?

А те саме, що і в дисертації його наукової керівниці Вікторії Петрушенко, – скопійований із чужої дисертації текст, та ще й разом із покликаннями, інколи трохи перероблений. А якщо в списку джерел додаються нові (в порівнянні з тим, звідки все передиралося), а щось і викидається, то усі ці покликання автоматично стають неправильними, фальшивими (див. Інформаційний бюлетень «Академічна доброчесність», випуск № 16, серпень 2021 р.).

Як уже писалося стосовно пані Петрушенко, наукової цінності такий «огляд» літератури від пана Стойки не має, і насправді він не опрацьовував відповідні літературні джерела, вказані в переписаних чужих фрагментах.

Тут цікаво звернути увагу на те, що на момент захисту цієї дисертації В. Стойка, С. Стукан і В. Петрушенко мали 4 спільні статті, надруковані в 2015 і 2016 рр., і одні спільні тези 2015 р. Ну тобто Стойка і Стукан один одного знають. Тож як це виглядало – Стойка сказав Стокану: «дай списати», чи узяв чужий текст без дозволу?

Але це ще не все – дисертація В. Стойки взагалі не мала б бути прийнята до розгляду з суто технічних причин: він же неправильно оформив список літератури! Ось поглянемо на фрагмент автореферату (підкреслений перший автор):

А ось список літератури з дисертації:

Це називається «хто в ліс, а хто по дрова». Джерела розміщені вперемішку – то за прізвищем автора, то за назвою. Одне слово – вінегрет!

Вступ

Зазвичай «Вступ» не аналізують, але оскільки ми знайшли збіги в огляді літератури, то подивимося заодно й на «Актуальність теми», «Наукову новизну» та «Практичне значення одержаних результатів»:

Ой! Як так, спитаєте ви? Ну а що – замінили «вогнищеве захворювання печінки» на кісту печінки й отримали зовсім іншу хворобу! Як жартував знайомий професор, тепер після успішного захисту на лівій нозі будемо досліджувати праву, буде чудова дисертація!

Матеріали і методи

Цей розділ теж зазвичай не аналізується на плагіат. Тут якщо й співпадають методики, узяті реактиви, апаратура, опис статистичного аналізу, то це нормально.

Але в нашому випадку маємо якусь дивину – опис печінки конкретних хворих, що мало б було бути в експериментальному розділі, присутній в «Матеріалах та методах дослідження» (Розділ 2). Та ще й скопійовано це з… правильно, з дисертації Сергія Стукана!

Ідентичні описи, ідентичні фотографії, ідентичні підписи до них.

Експериментальна частина дисертації

Це та, в якій дисертант має описати свої власні дослідження.

Це та, про яку В. Стойка написав у своєму авторефераті: «Автор сумісно з науковим керівником спланував експериментальне дослідження та самостійно виконав всі його етапи.» (с. 5).

Ну, дивимося на самостійність:

Очевидно, що в обох дисертаціях була використана одна й та сама фотографія, тільки в дисертації Стойки фото має менше збільшення, «влізла» велика частина зрізу тканини.

Доказом плагіату є слово, скопійоване з помилкою, – «внурішній» (треба – внутрішній).

Та сама ситуація, що й з рис. 4.1 на с. 95. Очевидно, що в обох дисертаціях використана та сама фотографія, тільки тепер навпаки: фото в дисертації Стойки має більше збільшення. Відповідна ділянка на фото з дисертації Стукана обведена оранжевої лінією.

А можливо, це просто проблема авторства, коли робилася спільна робота, коли не було чітко окреслено, який матеріал кому йде в дисертацію? Ну так треба про це чітко домовлятися, бо не можна ж на однакових фотографіях захищати різні дисертації! І тут мав бути задіяний науковий керівник дисертанта, сумісно з яким «автор спланував експериментальне дослідження» (цитую автореферат).

Але дивимося далі:

В експериментальній частині сторінок із плагіатом небагато, зате з яким художнім смаком вони робилися!

Ну й, нарешті, Практичні рекомендації.

Ось таке маємо у Вінницькому національному медичному університеті, спеціалізованій вченій раді Д 05.600.01.

І скільки такого добра ще знайдемо?

Василь Садовий

23.06.2023