Іще одна особа – Олена Зацерковна – також захистила дисертацію у Вінницькому медичному університеті на чужих російських текстах ​

У попередньому матеріалі про захист фальшивої дисертації у Вінницькому медичному університеті ми детально розібрали роботу Н. А. Ляховченко, керівником якої був доктор медичних наук, професор К. Є. Іщейкін. Того ж дня, 9 жовтня 2019 р., о 12-й годині (тобто двома годинами раніше) на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.05.600.01 відбувся захист дисертації іншої здобувачки, роботою якої керував цей самий професор. Дослідження виконувалося у Вінниці, а керівник працює у Полтаві? Та невже тут усе гаразд? Не може бути! І нюх нас не підвів: друга дисертантка теж використала чужі російські матеріали, видавши їх за свої власні.

Отже, знайомимося:

Зацерковна Олена Миколаївна, дисертація називається «Патогенетичне обґрунтування ефективності антибактеріальної терапії гострого панкреатиту» (спеціальність 14.01.03 – хірургія). Дисертацію можна завантажити тут, а автореферат тут.

Науковий керівник – Іщейкін Костянтин Євгенович, доктор медичних наук, професор кафедри внутрішніх хвороб та невідкладних станів з шкірними та венеричними хворобами Української медичної стоматологічної академії МОЗ України.

Офіційні опоненти:

• Міщенко Василь Васильович, доктор медичних наук, професор кафедри хірургії № 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету МОЗ України.
• Саволюк Сергій Іванович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗУ.

Знову опонент – професор Сергій Саволюк, як і у випадку Наталії Ляховченко? О, гарно, почитаємо-почитаємо його відгук, дуже цікаво.

Літературний огляд на плагіат перевіряти не хочеться (для цього треба мати багато вільного часу), тому відразу перейдемо до справи і проаналізуємо автореферат, в якому здобувачка мала коротко викласти всі свої основні «досягнення».

ᴥ ᴥ ᴥ ᴥ ᴥ    Плагіат в авторефераті

Ось є така цікава російська дисертація: Чуева Татьяна Владимировна «Клинико-экспериментальное обоснование применения фторхинолонов в комплексном лечении острого панкреатита» (14.00.25 – фармакология, клиническая фармакология), Курск, 2005 (завантажити автореферат можна тут). Фторхінолони – це антибіотики, а тема дисертації О. Зацерковної – про антибактеріальну терапію гострого панкреатиту. О, вже стає гаряче! Тотожність тем нас заінтригувала, тепер порівняємо тексти.

І виявляється, що актуальність теми, мета й завдання дослідження, наукова новизна, практичне значення роботи та велика частина отриманих результатів – ретельно передрані з російського автореферату! І точно так само, як і її напарниця Наталія Ляховченко, наша героїня Олена Зацерковна до чужих результатів дописала, що нібито це вона їх отримала: «нами було досліджено», «нами було відзначено» та «нами було виявлено» (фіолетовим кольором відповідні місця виділені в порівняльній таблиці).

У порівняльній таблиці ми збільшили відстань між абзацами, щоб схожі ділянки були строго одна проти одної. Схожі фрагменти виділені жовтим кольором, а помилки перекладу сірим; пропущені несхожі місця позначені як <…>:

Уважний читач скаже: «У вашій порівняльній таблиці є деякі місця, що не зовсім тотожні автореферату Т. Чуєвої. Ось у Зацерковної вставлені числові дані, яких немає в тексті Чуєвої, наприклад, на с. 8–11, 13, та у висновках №1, 4 і 5».

Гарне питання. І на нього я дам таку саму гарну відповідь: ці цифрові дані взяті з таблиць автореферату Т. Чуєвої, і вони також присутні в самій дисертації Олени Зацерковної.

Переконайтеся самі:

Мабуть, слів на кшталт «ганьба» на адресу здобувачки замало.

Таривід (який містить офлоксацин) із російський дисертації Зацерковна замінила в одному місті на цефтріаксон, а в другому – на меропенем. Офлоксацин належить до фторхінолонів, тоді як цефтріаксон – до цефалоспоринів, а меропенем – із групи карбапенемів (бета-лактамних антибіотиків), і було б цікаво їх порівняти в дослідженні, але в справжньому, не фальсифікованому! Абактал (торгова марка пефлоксацину) із російської дисертації Зацерковна підмінила ципрофлоксацином. Обидва – фторхінолони, але різної структури, тому чи мають вони тотожну дію – треба спеціально досліджувати!

Як можна підміняти дані в медичному дослідженні? Що це ще таке?

Тому ще раз згадаємо оцю особу:

Науковий керівник Іщейкін Костянтин Євгенович, який є лікарем-дерматовенерологом (див. Вікіпедію), чомусь узявся керувати двома дисертаціями, де досліджується хронічний панкреатит. І він є людиною з достатнім досвідом – сам захистив кандидатську а потім докторську дисертації з медичної тематики. І навіть, виконуючі обов’язки народного депутата України (2014–2019) та Голови підкомітету з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу України Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, спромігся у 2018 р. захистити й другу докторську дисертацію з політичних наук. Крім того, К. Є. Іщейкін є головою Спеціалізованої вченої ради Д.44.601.02 (Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава) зі спеціальностей: 14.01.02 "Внутрішні хвороби", 14.01.11 "Кардіологія" та 14.01.20 "Шкірні та венеричні хвороби". І ось ще й керував двома кандидатськими дисертаціями (Н. А. Ляховченко та О. М. Зацерковна). Докерувався… 

Як пише Вікіпедія, професор Костянтин Іщейкін «значну увагу приділяє вихованню наукових кадрів», входить до складу редколегії багатьох фахових наукових видань: «Світ медицини та біології», «Український журнал дерматології, венерології, косметології», «Сучасна гастроентерологія», «Український терапевтичний журнал», «Дерматологія та венерологія», Український журнал дитячої ендокринології», «Проблеми ендокринної патології», «Проблемы старения и долголетия», «Профілактична медицина», «Аннали Мечниковського Інституту» та «Український терапевтичний журнал». Не людина, а золото! 

А тепер почитаємо відгуки на дисертацію:

Перший опонент, професор Міщенко Василь Васильович, з Одеського НМУ, написав (завантажити відгук можна тут) дивну річ про новизну дослідження та одержаних результатів. Нібито вона «полягає у тому, що автором проведено науковий аналіз результатів використання антибактеріальної терапії у хворих на ГП». Тобто до робіт Олени Зацерковної всі вчені проводили аналіз результатів антибактеріальної терапії ненауково, і тільки вона спромоглася? А далі – про те, що «Встановлено можливість корекції антибіотиками порушень гуморальної імунної ланки. Уточнено характер і ступінь порушень імунного статусу у хворих гострий панкреатит. Встановлено імуномодулюючу та антиоксидантну активність фторхінолонів. Виявлено взаємозв’язок деяких метаболічних і імунологічних ефектів, що викликаються фторхінолонами, зі змінами тяжкості стану хворих на гострий панкреатитом.» Та все це є в дисертації Т. Чуєвої і було виявлено в далекому 2005-му році, тому новизни в дослідженні немає. А відгук треба писати грамотно (стилістичні помилки у відгуку підкреслені). Оце ось «хворих на гострий панкреатитом» наводить на думку, що вихідним реченням було російське «больных острым панкреатитом». А далі опонент пише, що «автором виявлені», «автором доказано», і що «автор показав достатню глибину знань з патогенетичного обґрунтування антибактеріальної терапії гострого панкреатиту, продемонстрував здатність творчо мислити, аналізувати, створювати, рекомендувати та впроваджувати у життя наукові розробки з метою досягнення позитивних результатів», а висновки дисертації «містять наукову новизну, мають вагоме науково-теоретичне та практичне значення». Нічого крім реготу все це не викликає. Єдине, що автор «здатний творчо» робити, – це передирати.

І рекомендації шановного професора: «Матеріали дисертаційної роботи повинні знайти місце в навчальному процесі з хірургії для студентів медичних університетів, а також для практичних лікарів на тематичних курсах удосконалення у межах України». Ось тут ми не сумніваємося – своє місце в навчальному процесі цей ганебний випадок має знайти.

Другий опонент, професор Саволюк Сергій Іванович, із НМАПО ім. П. Л. Шупика, відмітив і актуальність теми, і наукову новизну (завантажити відгук можна тут). Написав, що «отримані в процесі виконання роботи дані не викликають сумнівів та переконливо свідчать про відповідність обраних наукових методів завданням дисертаційного дослідження», що «дизайн експерименту дозволяє логічно та послідовно дослідити заплановані завдання», що «методи, використані у ході роботи, є сучасними та адекватними до поставлених завдань», що «обсяг проведених клінічних, лабораторних, інструментальних досліджень, експериментальних досліджень (дивно, щоправда, чим лабораторні дослідження відрізняються від інструментальних та експериментальних, що їх треба писати ось так, через кому, як рівнозначні та різні), кількість одержаних результатів, застосовані методи статистичної обробки даних є у повній мірі достатніми для формулювання зважених наукових положень». Але не зазначив, що це все чужі дані, передрані з російської дисертації. І саме це є важливим недоліком дисертації, а не якісь там «граматичні помилки, невдалі мовні обороти, стилістично невдалі вислови, які інколи створюють труднощі у розумінні викладених наукових даних».

Тому висновок професора про те, що дисертаційна робота Олени Зацерковної є «завершеною самостійною науково-дослідною працею, в якій отримано нові, науково аргументовані та обґрунтовані експериментальні та клінічні результати» є абсолютно хибним, фальшивим, фіктивним, неправдивим, просто чистісінькою брехнею. І на ніяке «присудження наукового ступеня кандидата медичних наук» Олена Миколаївна Зацерковна не заслуговує!

Олег Смірнов

10.10.2019

PS. На наші публікації-розслідування про дві плагіатні дисертації, захищені у ВНМУ, відгукнулася місцева преса, однак публікація про цей скандал у Вінницькій газеті «33-й канал» довго не прожила – після того як кількість коментарів перевалила за 40, редакція її видалила з сайту. Але збереглася проміжна архівована копія цієї публікації, з якою можна познайомитися тут. Цікава вона додатковою інформацією про голову апробаційної ради Вікторію Петрушенко, з кафедри якої «вилупилися» дві аспірантки…