Як професор Волосовець поставив на потік фальшиві статті: черговий «шедевр»

Стаття професора О. П. Волосовця і С. В. Врублевської «Концепция синтропий/дистропий в наследовании атопической бронхиальной астмы у детей» 2015-го року, яку ми нещодавно аналізували і виявили там плагіат (див. тут і тут), була присвячена дослідженням генів, що мають стосунок до бронхіальної астми. Гени, алелі, асоціації, геном людини, – аж дух захоплює! Ясна річ, що для експериментальних робіт з цієї тематики має бути відповідна матеріальна база. Що робити, коли її немає? Правильно, взяти чужі статті та акуратно переписати.

Але, як виявилося, плагіат у цій статті не є одиноким випадком.

На пару зі своєю колишньою аспіранткою, Світланою Володимирівною Врублевською, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії медичних наук України, заступник директора Департаменту по роботі з персоналом, освіти і науки Міністерства охорони здоров’я України, завідувач кафедри педіатрії №2 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Олександр Петрович Волосовець написав того ж року іще одну статтю, де навіть перевершив себе, дозволивши відверту фальсифікацію наукових результатів. А ще в тексті з’явилася якась загадкова жінка зі стародавніх легенд.

Але не все одразу, давайте рухатися по порядку.

Що там ще зараз на слуху? Епігенетика? О, тут також є нові захоплюючі слова – "епігеномна характеристика", "епігенетична регуляція експресії генів"! А ну ж, давайте займемося цією проблематикою, тим більше що нам же потрібно побільше публікацій! Ну й що з того, що для дослідження епігенетичної регуляції роботи гена потрібні спеціальні методи й апаратура! Візьмемо чужі статті, творчо обробимо, додамо трохи свого, і цей вінегрет надрукуємо в нашому журналі.

Не знаю, чи так думали автори статті, про яку я буду зараз писати, але велика підозра в мене є, що саме так воно й було. До речі, є ще кілька статей цього дуету, – це вже я наперед пропоную бажаючим попрацювати з ними, потренуватися в пошуку запозичень, бо чує серце, що все оце «ж-ж-ж-ж» неспроста, як казав колись Вінні Пух.

У порівняльній таблиці однакові тексти виділені жовтим кольором, а змінені слова, але близького змісту, – бірюзовим. Слова чи речення, що були перенесені в інше місце, виділені зеленим кольором.

Отже, розглянемо детально цю статтю пана Волосовця і тієї самої його соавторки, що й у попередній роботі:

Волосовець О. П., Врублевська С. В. Епігеномна характеристика атопічних захворювань у дітей (Запорожский медицинский журнал, 2015, №2 (89), с. 78–82; див. тут).

На початку аналізу нагадаємо деякі основні поняття:

Стаття – це твір, що детально висвітлює певну тему, питання, містить елементи їх аналізу та призначений для періодичного видання або неперіодичного збірника як складова частина його основного тексту [Інтелектуальна власність: словник-довідник /За заг. ред. О. Д. Святоцького. – У 2-х т.: Том 1. Авторське право та суміжні права /За ред. О. Д. Святоцького, B. C. Дроб’язка. – Уклад.: B. C. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – K.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 356 с. // с. 216].

Наукова стаття є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців [Основи наукових досліджень: Навчальний посібник / Цехмістрова Г. С. – Київ: Видавничий дім «Слово», 2003. – 240 с. – http://www.info-library.com.ua/books-text-3043.html].

Плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору [ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»]. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону [ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»]. Стаття  21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 444 Цивільного кодексу України зазначають, що твір іншого автора може бути вільно, безоплатно та без згоди автора використаний в обсязі, виправданому поставленою метою, з обов’язковим зазначенням джерела запозичення та імені автора цього запозиченого твору.

У зв’язку з тим, що авторське право охороняє форму твору, а не його зміст, то для виявлення випадків порушення авторських прав шляхом запозичення вирішальне значення мають буквальні збіги (для літературних творів – словесні) [Гаврилов Э. П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. – М., Юрид. лит., 1988, с. 11].

На початку слід зауважити, що в проаналізованій статті неправильно цитується література і неправильно поданий список літератури. Або треба давати список за алфавітом, і тоді в тексті номери джерел ідуть не по черзі, або ж список наводиться згідно порядку цитування, і тоді в тексті номери джерел мають починатися з цифри 1. А ми маємо перше цитоване джерело в тексті за №4–6, потім 1–2, а список джерел – не за алфавітом, до того ж наведені джерела №3 і №6 – це одна й та сама праця.

У результаті аналізу були виявлені збіги статті Волосовця–Врублевської з наступними джерелами:

1) Шакина Л. Д., Смирнов И. Е., Шакин С. А., Сорвачёва Т. Н., Юхтина Н. В. Нутритивная профилактика адаптивной иммунной амнезии в раннем детском возрасте (Стаття на російському сайті «Научный центр здоровья детей РАМН»; її архівна копія була зроблена 16.02.2006). Ця стаття є в «Списку літератури» під №1, але покликання на неї ми бачимо лише наприкінці двох абзаців, до того ж приєднане покликання №2 є фальшивим, як і інші (№4–6 та 7–11):

До речі, усього в списку літератури до статті – 9 праць. Звідки ж узялося оце покликання [7–11]? А переписане воно з чужої статті!

Посилання №2 і 7–9 у Волосовця є фальшивими, оскільки в них немає термінів «нутриімуноген», «біоімуноген», і взагалі слова «імуноген» (українською чи англійською). Англомовні джерела [4–6] також є фальшивими: в них відсутні слова «19-й тиждень», “xenogenic” та “immunogen”. Насправді ж Волосовець переписує статтю Шакіної без необхідного покликання на неї, а потім підставив у своєму списку літератури зовсім інші джерела, що не мають стосунку до тексту. Чудовий спосіб здійснення акта творіння наукової статті!

Ну, те, що копіюється чужий текст без посилання, нас не дивує. Дивують, так би мовити, філологічні сюрпризи.

Пам’ятаєте, як Вікторія Євдокимова погоріла у своїй докторській дисертації (її керівником був академік Академії медичних наук Валерій Запорожан з Одеси) на комп’ютерному перекладі російських текстів? У неї раптом з’явилися якісь «тихорєцький імунітет», «тихорєцькі металопротеїнази» та «тихорєцькі структури», а також «мімометрій» з «біометрієм» замість міометрію, а ще «У-клітини» замість «B-клітин».

Наші два «герої» теж не ликом шиті! Перечитайте уважно ще раз ці два тексти і порівняйте. Знайшли «штучку»?

Термін «алогени» зі статті Шакіної перетворився у Волосовця на «аллогію».

Боже, що це таке?

Порившись в Інтернеті, знаходимо, що «Аллогія» – це, виявляється, ім’я дружини Володимира зі скандинавської саги, аналог нашого рідного слов’янського імені Ольга (див., наприклад, тут). Тобто це жіноче ім’я. Ох, це ж треба було так проколотися з машинним перекладом! Ясна річ, комп’ютер такого слова як «аллогены» не знає, і тому видав на-гора дурницю. А автори не помітили.

2) Стаття: Волосовець О. П., Врублевська С. В. Первинна профілактика алергічних захворювань у дітей на перинатальному етапі (Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, 2015, №1, с. 14–21; див. тут).

Проаналізована стаття була отримана редакцією видання «Запорожский медицинский журнал» 11.02.2015, а стаття «Первинна профілактика алергічних захворювань у дітей на перинатальному етапі» – журналом «Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології» 19.02.2015, лише на 8 днів пізніше, тобто маємо приклад одночасного використання однакових шматків тексту в різних статтях у різних журналах за один і той самий рік.

Маємо цікаве явище: для того щоб довести до наукової спільноти якусь наукову інформацію, одночасно друкуються статті під різними назвами в різних журналах, а висновки в них ідентичні!

3) Презентація: Козлов В. А. с сотр. Клеточный геном и иммунопатологические состояния (ГУ НИИ Клинической иммунологии СО РАМН, г. Новосибирск, Российская Федерация, 2010; див. тут).

У списку літератури під №2 є така праця: Козлов В.А. Клеточный геном и иммунопатологические состояния // Материалы Всероссийской научно-практической конференции «Дни иммунологии в Сибири». – 2010. – С. 95–98. Мабуть, це те саме, що ми знайшли у вигляді презентації, але для нашого аналізу важливо, що збіги є, тобто текст переписувався з російської праці, а покликання наведені лише наприкінці двох абзаців! Все інше – передрано без необхідних покликань:

Тут нас вразило формулювання Волосовцем, що таке «біологія розвитку»: нібито це «морфологічні та функціональні властивості організму», а не наука про формування цих властивостей під час онтогенезу, як має бути насправді. А ще цікаво, що замість української літери «і» він на пару з Врублевською проставив у 8 словах цього абзацу англійську “i”. Сподівався, що програма пошуку плагіату цього не побачить?

Копіювання Волосовцем чужого тексту підтверджується неправильним написання гамма-інтерферону: в обох фрагментах замість грецької літери γ («гамма») стоїть літера «у».

Іще один дуже важливий факт. Якщо у Козлова приклади дійсно ілюструють заявлену тему, то у Волосовця вони не мають стосунку до теми статті: стаття присвячена атопічним хворобам дітей, а приклади наведені стосовно стійкості мишей до лейшманії (одноклітинного паразита, збудника сільського шкірного лейшманіозу) і круглого черв’яка Trichuris muris, що паразитує в мишей. Ніде далі в статті гени інтерферону не згадуються. До того ж у Козлова написано про зв’язок зі стійкістю до лейшманії гена IL-4, а у Волосовця тут раптом чомусь з’явився ген IFN-γ!

Переписані з презентації В. Козлова скорочення не є загальновживаними і ніде в статті не розшифровуються (наприклад, Тх1, Тх2, GATA3, GATA6). Також не описується, який стосунок «поляризація наївних Т-клітин у Th2» має до теми статті, яка не присвячена поліморфізму генів.

Указані недоліки свідчать про наукову неспроможність авторів статті.

4) Врублевська С. В. Клініко-параклінічні критерії алергічного риніту у дітей та його комплексна патогенетична терапія (автореф. дис. … канд. мед. наук, Київ, 2005; див. тут).

Цього джерела в аналізованій статті немає.

Подивимося уважно на махінації наших авторів: однакова загальна кількість обстежених дітей, той самий текст і ті самі відсотки, далі той самий текст з різною кількістю дітей і з іншими відсотками, але якщо в 2005 році дані стосувалися алергічного риніту, то в статті 2015 року риніт раптом чудесним чином перетворився на бронхіальну астму:

Як відомо, атопічна бронхіальна астма характеризується хронічним запаленням бронхів, що призводить до звуження дихальних шляхів та обструкції їхньої прохідності, а алергічний риніт — це запалення слизової оболонки, що зачіпає ніс, очі, євстахієву трубу, середнє вухо, пазухи та горлянку. Але що ця різниця нашим докторам?

Очевидно, має місце підміна наукових результатів, що є неприпустимим. Це нагадує відомий випадок захисту дисертації одним «дохтуром», коли він передрав чужий текст, тільки всюди кров замінив на лімфу (див. тут).

5) Стаття: О. Ткачёва. Научная платформа "профилактическая среда". Вона викладена на російському сайті, який називається «ФГБУ «НМИЦ ТПМ» Минздрава России» (див. тут), автор праці на сайті не вказаний, але авторство і рік (2013) можна встановити через інформацію про властивості завантаженого файла). У списку літератури вона відсутня.

6) Відповідь Ірини Романової на сайті mail.ru (2011 р.) на запитання користувача «А какие продукты самые вредные? и на что обращать внимание, когда смотришь состав продуктов?» (див. тут).

Ну це взагалі жах: доктор наук, професор переписує відповідь якоїсь І. Романової (пишу «якоїсь», бо вона не вказує інформації про себе) на відомому багатьом сайті  «Ответы–мейл.ру», тільки видаляє назви розчинних соків «Юпі» та «Зуко»:

Науковий статус Ірини Романової невідомий, тай узагалі там може під вигаданим іменем писати будь хто на будь-яку тему, сайт не є науковим, а є певною мірою соціальною мережею – на ньому різні користувачі обмінюються порадами і відповідями на різноманітні питання. Переписувати з нього тексти в наукову статтю – моветон.

7) Стаття: Волосовець О. П., Врублевська С. В. Спектр гіперсенсибілізації у вагітних жінок запорізького регіону з IgE-залежним механізмом захворювань (Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, 2015, №2, с. 15–19; див. тут).

Знову маємо те саме: проаналізована стаття була отримана редакцією видання «Запорожский медицинский журнал» 11.02.2015, а стаття «Спектр гіперсенсибілізації у вагітних жінок запорізького регіону…» – журналом «Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології» 19.03.2015, тобто одночасне використання однакових шматків тексту в різних статтях у різних журналах за один і той самий рік з успіхом продовжується.

8) Кодекс законів про працю України:

У трьох абзацах статті О. Волосовця переказуються 4 статті Кодексу Законів України про працю без відповідного покликання, що є, мабуть, унікальним випадком, коли статті Закону про працю потрапляють в наукову статтю з медичної тематики як власні пропозиції автора.

Нарешті, ще один виявлений факт – майже дослівний повтор того самого абзацу в цій ганебній статті в двох різних місцях:

Тут ще цікаво, що вперше у висновках згадуються герпесвіруси та стрептокок, про які не йшлося в тексті статті. І це знову про наукову неохайність авторів.

А може, ви хочете посміятися?

То ось вам ласий шматочок на с. 81, самостійно написаний професором і його колишньою аспіранткою, а нині кандидатом наук, де поважні автори пишуть свої «рекомендації»:

«Тому мінімум, який можемо запропонувати, – почати з просвітницької роботи щодо дієти, передусім у жіночих консультаціях, де можна розмістити інформаційні листки з «10 табу» для перинатальної профілактики атопії у немовлят шляхом уникнення аллогії та надходження ксеногенів.»

Ви ж пам’ятаєте, що Аллогія – це жіноче ім’я? Тому дуже дивною виглядає пропозиція від професора та кандидатки наук уникати цієї скандинавської жінки, та й ще розмістити щодо цього інформаційний листок у жіночих консультаціях. Мабуть, ця жінка ще страшніша ніж наша рідна баба Яга!

Ще раз нагадаю, що Олександр Волосовець є членом Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) і може його очолити. А після цього оцінювати чужі статті й дисертації, якість освіти студентів, видавати ліцензії на освітню роботу.

Он воно як! А ви думали! Тут серйозна гра, тут вам не хухри-мухри!

Ну а щодо плагіатних медичних дисертацій та медичних статей на кшталт проаналізованих праць професора Волосовця процитую статтю із сайту Дисернету: «Медична наука виявилася просто зруйнованою, завалена безглуздим сміттям. Уже багато років».

Олег Смірнов

26.06.2016

PS. Закономірний і справедливий кінець історії: на сайті журналу, де викладена стаття Волосовця–Врублевської, читаємо наступне:

«Статья снята с публикации в связи с обнаружением некорректных текстовых заимствований. Ознакомиться с анализом можна по ссылке …»