Грандіозна афера: Лілія Михайлівна Філіпішина захистила текст із дисертації своєї наукової консультантки

27 травня 2025 року відбулося засідання Ідентифікаційного комітету з питань науки, на якому було висунуто 60 кандидатів на участь у конкурсі щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій (НК НРПРНТ).

Тут, мабуть, треба додати трохи пояснювального офіціозу. Ідентифікаційний комітет з питань науки (ІКПН) – це дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України, що формується з вітчизняних та іноземних вчених, які мають вагомі наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. Його завдання – розробити Положення про конкурс щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, сформулювати кваліфікаційні вимоги до кандидатів у члени НК НРПРНТ, скласти та оприлюднити список цих кандидатів і вибрати з нього «осіб, які мають найкращі професійний досвід, знання і моральні якості для виконання обов’язків члена Наукового комітету». До складу ІКПН входять 9 осіб.

Тепер про Національну раду з питань розвитку науки і технологій. Це теж консультативно-дорадчий орган при Кабміні, мета якого – «забезпечення ефективної взаємодії представників наукової громадськості, органів виконавчої влади та реального сектору економіки у формуванні та реалізації єдиної державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності». Нацрада надає Кабміну пропозиції щодо формування засад державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, щодо визначення пріоритетів розвитку науки і техніки та заходів з їх реалізації, щодо інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір, щодо засад функціонування системи незалежної експертизи державних цільових наукових та науково-технічних програм, наукових проектів, державної атестації наукових установ, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, оцінює звіти Національної академії наук та національних галузевих академій наук, готує пропозиції щодо принципів створення та стратегії розвитку державної дослідницької інфраструктури, системи державних ключових лабораторій, ну й багато чого іншого. НРПРНТ складається з Наукового та Адміністративного комітетів. Адміністративний комітет очолює міністр освіти, відомий плагіатор Оксен Лісовий, який не захотів бути кандидатом наук після оприлюднення кількох незалежних розслідувань щодо його дисертації (див. тут, тут і тут). Науковий комітет зараз очолює доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк, а Національну раду – прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

До складу Наукового комітету входять 24 особи, які, як написано в Законі, «представляють  наукову спільноту, є науковими лідерами, мають визначні наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі».

Так ось, повертаючись до кандидатур до Наукового комітету. Раптом якось так виявляється, що 11 кандидатів із отих 60-ти мають дуже підозрілі (на предмет плагіату) дисертації. 22 кандидати були науковими керівниками осіб із підозрілими дисертаціями.

Одну таку кандидатуру ми перевірили й пропонуємо вам.

Насолоджуйтесь!

* * * * *

П’ятдесят четвертою (за абеткою) в «списку шістдесяти» значиться Лілія Михайлівна Філіпішина, 1977-го року народження, яка 2000-го року закінчила Харківську державну академію технології та організації харчування,  2006-го року стала кандидаткою, а 2018-го – докторкою економічних наук. У списку кандидатів до НК НРПРНТ значиться, що вона професорка, в. о. заступника директора Первомайського навчально-наукового інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова з навчальної роботи (Миколаївська обл., м. Первомайськ). Одночасно на сайті Національного авіаційного університету вона – професорка кафедри економіки та бізнес-технологій факультету економіки та бізнес-адміністрування. А ще вона професор кафедри міжнародного менеджменту та інновацій Інституту економіки та менеджменту Національного університету «Одеська політехніка». А ще вона працювала на кафедрі інформаційних систем і технологій в Національному університеті біоресурсів і природокористування, де стала переможницею ІІ Національної премії «Найкраща українка в професії 2020» у номінації "Науковець" (на фото).

Дуже видатна науковиця, «Найкраща українка в професії-2020» Лілія Філіпішина сьогодні – наша клієнтка. А все через оцю дисертацію:

Філіпішина Лілія Михайлівна. Формування стратегії сталого економічного розвитку промислових підприємств. – Дис. ... доктора економічних наук (спец. 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Маріуполь, 2018 (див. тут).

Дисертацію пані Лілія виконала в ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» (м. Маріуполь) та захистила у цьому ж закладі 02.06.2018 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 12.052.02.

Науковою консультанткою була Вікторія Василівна Гончар, доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри маркетингу та бізнес-адміністрування Приазовського ДТУ.

Офіційні опоненти:

● Жовновач Руслана Іванівна, доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри економічної теорії, маркетингу та економічної кібернетики Центрально-українського національного технічного університету (м. Кропивницький);

● Мельник Леонід Григорович, доктор економічних наук, завідувач кафедри економіки, підприємництва та бізнес-адміністрування Сумського державного університету;

● Жилінська Людмила Олександрівна, доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри маркетингу та підприємництва Класичний приватний університет (м. Запоріжжя).

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат економічних наук, професор Бессонова Світлана Іванівна.

А натягала собі матеріалу пані Лілія з оцих чужих дисертацій:

1. Гончар В. В. Формування і розвиток системи управління стратегічними змінами підприємств чорної металургії. – Дис. … доктора економічних наук (спец. 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Маріуполь, 2014 (див. тут).

2. Узун М. В. Внутрішній мотиваційний механізм інноваційної діяльності персоналу морських портів. – Дис. … кандидата економічних наук (спец. 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Маріуполь, 2016 (див. тут).

З дисертації Гончар були переписані як невеликі шматочки, так і довгі фрагменти і навіть здоровенні таблиці, – вийшло аж на 95 сторінок. А з дисертації Узуна було переписано два фрагменти в розділ «Наукова новизна одержаних результатів» (на с. 25–27) та ще купа всякого – на 7 сторінок основного тексту:

Наведемо кілька прикладів із Порівняльної таблиці. Збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, неправдиві вислови дисертантки про те, що це нібито вона особисто робить висновки чи щось пропонує – фіолетовим.

Тут слід зазначити, що кожен плагіатор має свою «улюблену» методику крадіжки чужої інтелектуальної власності, якісь свої специфічні нюанси. У Філіпішиної це – видалення чужих покликань із переписаного тексту. А є й те, чим уже нікого не здивуєш – наприклад, підміна років дослідження, що свідчить про фальсифікацію:

Іще один тривіальний «метод» – переписування чужих вступних слів, що свідчать про аналіз, зроблений справжнім автором, – усіх цих «отже», «таким чином», «можна стверджувати», «в результаті емпіричного дослідження», «аналіз ... дозволив розробити», «результати проведеного дослідження свідчать» тощо. Ці передрані слова свідчать лише про марні потуги плагіаторів демонструвати наявність інтелекту:

Ну й стандартні заміни слів, серед яких нам особливо подобаються заміни чогось там російського на українське. Ось тут маємо заміну СНД на Україну:

Кілька разів трапляється цікава ситуація, коли Філіпішина ставить правильне покликання (наприклад, №71 – на монографію Гончар), але при цьому до назви таблиці дописує фразу «(допрацьовано автором на основі [71])». Ніякого «доопрацювання» там нема й близько, – дамочка передирає таблицю буква в букву:

А тут Філіпішина не тільки передрала чужий рисунок, замінивши рік дослідження – 2012 на 2016, але й додала фальшиві покликання – на сайти різних компаній без указування конкретних сторінок; у наступному фрагменті – знову підміна року та додавання покликання №301 на свої власні тези на конференції 2013-го року. А на с. 300 її фальшивої дисертації маємо чудовий доказ плагіату: Філіпішина передрала текст з тими самими номерами джерел, але в списку літератури в неї там зовсім інші автори з іншими працями, тобто наявна ще й фальсифікація джерел. Ну а ще пані знову видалила з чужого тексту покликання:

Ну й для тих, хто хоче посміятися. Є й хохмочка, що теж доводить плагіат: Філіпішина бездумно копіює чудернацьке слово «результатирующіх»:

Думаємо, картинок досить, бо все очевидно.

Але додамо трохи роздумів.

По-перше, цікаво, що Вікторія Василівна Гончар, з дисертації (чи монографії) якої передирався текст, – наукова консультантка Л. Філіпішиної та наукова керівниця М. Узуна, а всі три дисертації були виконані в одному закладі – Приазовському державному технічному університеті (Маріуполь) та захищені в одній спецраді Д 12.052.02 цього ж закладу. Очевидно, що В. Гончар не могла не побачити, що Філіпішина має в дисертації матеріали з її власної дисертації та з дисертації М. Узуна, тим більше що Узун захищався лише за рік до Філіпішиної.

На сайті Спеціалізованої вченої ради Д 12.052.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук читаємо: «Гончар Вікторія Василівна, заступник голови спеціалізованої вченої ради. Доктор економічних наук, професор. Має більш ніж 100 наукових публікацій в спеціалізованих журналах. Підготувала одного здобувача наукового ступеня доктора економічних наук та трьох здобувачів наукового ступеня кандидата економічних наук. Коло наукових інтересів: формування та впровадження стратегічного управління на підприємствах різних форм власності, організація маркетингової діяльності бізнесу.» (фото з цього сайту).

Дуже сумнівною виглядає гіпотеза, що наукова керівниця Філіпішиної – докторка економічних наук Вікторія Василівна Гончар – нічого не помітила, була не в курсі подій і не має до них стосунку. І що нічого не помітили члени отієї спецради. Та ну ні, невже ж вони всі такі дурні?

Ні, вони не дурні, вони співучасники. А ми маємо випадок очевидного нахабства: Філіпішина вдруге захистила текст, переписаний з дисертації її наукової консультантки.

По-друге, можемо полюбуватися тим, як не тільки плагіаторку висувають до складу НК НРПРНТ, але й вона сама «подала заяву із згодою на участь у конкурсі щодо обрання членів Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій». От на що вона розраховувала? Що ніхто нею не зацікавиться? І що не перевірить її дисертацію? Що так прямо всі й повірять на слово, що кандидати до НК – це «особи, які мають найкращі професійний досвід, знання і моральні якості для виконання обов’язків члена Наукового комітету», «є науковими лідерами, мають визначні наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі»?

А могла б спокійно собі жити-поживати й добра наживати. Але ж ні – захотілося влізти нагору. Ну, будь ласка. Тільки тут у комплекті йде ганьба.

Досвід Шкарлета й Лісового нікого не вчить?

Василь Садовий,

Фото героїні із сайту НУБіП

04.06.2025