Плагіат і фальсифікації в наукових працях
Серіал "Шкарлет". Серія 10.
10. Врятувати міністра Шкарлета… (аналіз висновків комісії ЧНТУ та експертки Наталі Мироненко)
«Ви упереджені, в мене там є квадратні дужечки» (Сергій Шкарлет, інтерв’ю lb.ua)
Після появи перших публікацій про виявлений академічний плагіат в працях доктора економічних наук Сергія Шкарлета, колишнього ректора ЧНТУ, на його захист виступили колеги по університету. Створили комісію, яка нарешті оприлюднила результати своєї роботи, де все заперечила.
Це спонукало членів двох комісій із боротьби з плагіатом та фальсифікаціями в наукових дослідженнях (при НАНУ та НАМНУ) теж зробити свій аналіз. Ми вважаємо, що висновки комісії ЧНТУ про нібито недостовірність наведених у публікаціях фактів не тільки не обґрунтовані, а відверто хибні, і більш того, є упередженими, бо вочевидь члени комісії мають конфлікт інтересів. Друга експертиза – Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності – не є самостійною та незалежною, бо експерт не аналізувала оригінальні публікації, а використовувала матеріали та висновки, надіслані Комісією ЧНТУ. Головне: наведені факти академічного плагіату не спростовані. А ми додатково виявили нові збіги текстів.
Детальніше – у цій публікації.
Вступ
3 липня 2020 р. під час години запитань до уряду прем'єр-міністр Денис Шмигаль повідомив:
"Ми проводимо відповідне розслідування. Про плагіат треба говорити тоді, коли є докази, а не тоді, коли є голослівні звинувачення. Давайте ми дочекаємося результатів, пан Шкарлет особисто ініціював ці речі, представимо і будемо предметно вести розмову на цю тему."
25.06.2020 Голова Студради Чернігівського Національного технічного університету, де Шкарлет був ректором, Микола Дунай заявив:
"Хочеться розповісти кілька слів і про скандал з так званим плагіатом, у якому звинувачують зараз Сергія Миколайовича. Коли ми дізналися про це, вирішили провести разом зі студрадою та проректором з наукової роботи внутрішнє розслідування. Одразу стало ясно: ніхто не збирався копнути трохи глибше! Статті Сергія Шкарлета, які в інтернеті називають відкритим плагіатом, — насправді написані у співпраці з тими людьми, прізвища яких фігурують як таких, у кого Сергій Миколайович начебто привласнив текст. Головна проблема тут у тому, що в монографіях не вказано, хто і за який розділ наукової роботи відповідальний. Тобто кожен розділ і їхньої роботи міг би бути розділом авторства Шкарлета. Треба зібрати чотирьох людей, які створили монографію, та дізнатись, хто за який розділ відповідав. Тільки після цього можна буде зробити висновки.
Окрім того, в інших статтях, які вказані як «сплагіачені», різниця з виходом статті Сергія Шкарлета — 4 місяці. При цьому спершу Шкарлет випустив свою працю, а вже після нього через ці чотири місяці Тетяна Бугай. В інтернеті ж усе навпаки написали: що спершу пані Бугай опублікувала, а потім Шкарлет. Отож, усі ці обвинувачення в плагіаті в чотирьох статтях не відповідають дійсності."
І ось що цікаво: студент заявляє, що йому «одразу все стало ясно», «статті Сергія Шкарлета, які в інтернеті називають відкритим плагіатом, – насправді написані у співпраці». А насправді в публікаціях №3, №4 та №5 розбиралися одноосібні статті. Якщо ж він мав на увазі монографію, назвавши її «статтями», то твердження Миколи Дуная про те, що вона «насправді написана у співпраці з тими людьми, прізвища яких фігурують як таких, у кого Сергій Миколайович начебто привласнив текст», теж не відповідає дійсності: Т. Бугай не є співавтором монографії (див. першу публікацію), О. Апарова – також не є співавтором (див. другу публікацію). «Треба зібрати чотирьох людей, які створили монографію, та дізнатись, хто за який розділ відповідав. Тільки після цього можна буде зробити висновки», – каже він. А навіщо? Якби автори хотіли, вони відразу б написали автора до кожного розділу. А тепер це – колективна відповідальність, тобто вони писали текст усі разом.
До речі, згадаємо також дивне твердження Шкарлета в інтерв’ю сайту lb.ua від 4.07.2020:
«Я стою за загальною редакцією монографії, а загальна редакція передбачає, що я міг би взагалі слова не писати. Я формую концепцію, формую зміст, мету і завдання. Це взагалі не коректно – писати про плагіат в цій частині.»
Оскільки «я стою за редакцією, а міг би взагалі слова не писати», то, значить, писав. Значить, повноцінний автор. Інакше було б написано «за ред. проф. С. М. Шкарлета». І у випадку загальної редакції також треба нести повну відповідальність за продукт, що редагується.
У цьому інтерв’ю є ще одне дуже цікаве місце:
Вікторія Герасимчук: А коректно, коли дослівно скопійована стаття абзацами? І на неї навіть немає посилання.
Сергій Шкарлет: Це ви щось перекручуєте. Там що, посилань нема у мене?
В.Г.: Немає.
С.Ш.: Ну я не зобов'язаний посилатись на всі статті в інтернеті, я посилаюся лише на першоджерело.
В.Г.: Питання в тому, чи це нормально, що ваш текст співпадає з чужим майже дослівно?
С.Ш.: Ви упереджені, в мене там є квадратні дужечки.
І тут не знаєш – чи сміятися чи плакати. Де це Шкарлет знайшов вимогу посилатися на всі статті в Інтернеті? І як це він посилається на першоджерело, якщо насправді «квадратних дужечок» немає?
Повернемося до висловлювань студента Миколи Дуная – прибічника свого ректора:
«Спершу Шкарлет випустив свою працю, а вже після нього через ці чотири місяці Тетяна Бугай».
Дивимося вихідні дані публікацій:
- Шкарлет С. М. Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку в Україні : монографія / С. М. Шкарлет, В. Г. Маргасова, О. М. Коркоц, Ю. В. Ружицький. – Чернігів: ЧНТУ, 2018. – 202 с.
- Бугай Т. В. Методичні підходи до оцінки ефективності бюджетного процесу в Україні. – Ефективна економіка, 2015, № 9.
2015-й рік – це через 4 місяці після 2018-го, правильно ми зрозуміли? Це насправді студент технічного університету?
=====
21–22 серпня 2020 р. на сайті ЧНТУ були розміщені результати експертизи серії публікацій про академічний плагіат у роботах Сергія Шкарлета, які були оприлюднені на сайті http://false-science.ucoz.ua/ [у січні 2024 р. вони перенесені на новий сайт https://false-science-ua.odoo.com/. – Адміністратор сайту]. Як сказано в новинах сайту ЧНТУ від 21 серпня, згідно з висновком Комісії з академічної доброчесності Національного університету «Чернігівська політехніка», «інформація, викладена в п’яти публікаціях, що підписані ім’ям Василя Садового, це недостовірні факти». Серед 12 підписантів - начальник юридичного відділу О. Вершняк (т.в.о. Голови Комісії), 6 директорів інститутів ЧНТУ (С. Іванець, А. Пінчук, Л. Остапенко, С. Цибуля, Н. Ткаленко, М. Забаштанський), директор бібліотеки, 2 начальника відділів, голова товариства молодих вчених та голова студентської ради.
У новинах від 22 серпня зазначено, що, згідно з висновком науково-правової експертизи науково-дослідного інституту інтелектуальної власності (далі – НДІІВ) Національної академії правових наук України на предмет наявності плагіату у наукових публікаціях Шкарлета С. М., «вся інформація, яка викладена у публікаціях на сайті http://false-science.ucoz.ua/ щодо наявності плагіату у наукових працях Шкарлета С.М. – це недостовірні факти!». Автор цього висновку НДІІВ – «Експерт у галузі права, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України Наталя Михайлівна Мироненко».
Що в цій історії найцікавіше? По-перше, висновок ЧНТУ робили підлеглі пана Шкарлета, які навряд чи можуть бути безпристрасними. По-друге, пані Мироненко, як вона сама зазначає (с. 4), робила висновок на підставі висновку ЧНТУ, тому, звісно, її висновок не може бути самостійним, незалежним та незаангажованим. Більше того, вона порівнювала не самі статті та монографії, стосовно яких на сайті http://false-science.ucoz.ua/ були опубліковані порівняльні таблиці, а готові таблиці, що були надані їй комісією ЧНТУ.
Ну що ж. Розберемо ці висновки по пунктах, а точніше, по публікаціях.
Нас очікують сюрпризи.
Публікації № 1 та 2
У першій було показано, що монографія Шкарлет С. М., Маргасова В. Г., Коркоц О. М., Ружицький Ю. В. Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку в Україні (Чернігів: ЧНТУ, 2018) містить значні збіги зі статтею Бугай Т. В. Методичні підходи до оцінки ефективності бюджетного процесу в Україні (Ефективна економіка, 2015, № 9), а в другій – що майже вся оця стаття – Апарова О. «Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку: Європейський досвід» (Ефективна економіка, 2013, № 4) – була дослівно переписана в монографію Шкарлета і К°.
У висновках ЧНТУ та НДІІВ зазначено, що відповідні тексти монографії були взяті звідси: «Бюджетна політика держави: система управління та інструменти реалізації : Препринт / І. Ю. Ружицький, Ю. В. Ружицький. – Херсон : Видавництво «ОЛДІ- ПЛЮС», 2013. – 136 с.». Тобто раптом, як чорт із табакерки, з’являється невідома широкому загалу та Інтернету давніша публікація співавтора монографії. При цьому, згідно з офіційною відповіддю представника журналу, стаття Апарової надійшла до редакції 16.04.2013, а препринт Ружицьких (згідно з відповіддю директора видавництва) був підписаний до друку 15.01.2013. Звідси робиться логічний висновок, що твір Ружицьких надрукований раніше, а тому плагіату в монографії Шкарлета зі статей Бугай та Апарової немає.
Наталя Мироненко, в свою чергу, чітко вказує (с. 26), що «запозичення тексту без належного оформлення посилання було здійснено не авторами твору № 1 та № 2, а автором твору № 4», тобто О. Апаровою (яку, таким чином, звинувачують у плагіаті).
А тепер зупинімося та подумаємо. Виникають деякі питання, на які відповідей наразі немає, але вони потрібні в будь-якому разі.
1) Чи був оприлюднений/опублікований препринт Ружицьких?
Річ у тім, що «друк», про який написав директор ПП «ОЛДІ-ПЛЮС» О. П. Головко і оприлюднення чи опублікування – зовсім не одне й те саме. Наприклад, надрукувати на замовлення можна 3 екземпляри, принести їх додому і заховати в шухляду. Надруковано? Так. Оприлюднено? Ні.
У Висновку НДІІВ експерт Н. Мироненко на с. 10 зазначає, що ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» так визначає поняття «оприлюднення та опублікування твору»:
«оприлюднення (розкриття публіці) твору – здійснена за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо;
опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми».
То чи є у «відкритому доступі», «доступним для публіки» препринт Ружицьких? Відповідь: ні. Пошук у Google тексту (в лапках) "Бюджетна політика держави: система управління та інструменти реалізації" і навіть фрази "система управління та інструменти реалізації" дає нульовий результат.
Що являє собою видавництво ПП «ОЛДІ-ПЛЮС»? Згідно з сайтом Опендатабот, це приватне підприємство, розташоване в Херсоні, засноване в 2000 р. зі статутним капіталом у сто гривень, директор – Олег Павлович Головко. На сайті видавництва читаємо, що «Фахівці-поліграфісти раціонально доберуть потрібні поліграфічні матеріали для виготовлення видання та віддрукують із належною якістю в потрібній Вам кількості (від одного примірника, адже ми розуміємо, що зазвичай наукова книга – це невисокі тиражі)». То скільки ж було примірників у препринта Ружицьких? Може, два – за кількістю авторів? І коли в дійсності він був надрукований?
І що це взагалі за фрукт такий – «препринт»?
У Законі «Про авторське право і суміжні права» такого терміну немає. У Вікіпедії читаємо:
Препринт, предрук (від англ. pre – перед і англ. print – відбиток, друк) – попередня публікація матеріалів до виходу в світ видання, де вони будуть уміщені повністю. Процес відбувається з метою пропагування та реклами майбутнього видання, або для ознайомлення вузького кола спеціалістів.
Найзначнішою і найпопулярнішою збіркою електронних препринтів наукових статей з фізики, астрономії, математики, біології та комп'ютерних наук є сервер arXiv.org (вимовляється як «архів»), створений Полом Гінспаргом в 1991 році. Збірка нараховує понад 600 тис. препринтів.
Як бачимо, препринт Ружицьких явно не друкувався з метою пропагування та реклами, а тоді, мабуть, була мета – ознайомити спеціалістів? А як вони могли з ним ознайомитися, якщо інформації про нього в Інтернеті немає, і в бібліотеках його немає (і немає в інтернет-каталогах)? Як Бугай та Апарова дістали препринт Ружицьких і переписали з нього текст? Різниця між друком препринту (не раніше 15.01.2013) та надсиланням статті Апаровою (не пізніше 15.04.2013) – три місяці. Препринт надрукований у Херсоні, Бугай і Апарова живуть у Києві та Київській області.
А чи є в монографії Шкарлета посилання на препринт Ружицьких 5-річної давнини? На с. 184 у розділі «Список використаних джерел» знаходимо аж 204 джерела – від Абалкіна до Wagner. Серед них немає жодної праці авторів монографії С. Шкарлета, В. Маргасової і О. Коркоца (до речі, цікавий факт – монографію пишуть три особи, які не мають жодної публікації з теми монографії), проте є 11 публікацій Ю. В. Ружицького (№152–162), які вийшли в 2013–2016 рр. Серед них згаданого препринта немає. Цікаво і те, що І. Ю. Ружицький не посилався на цей препринт ані в своїй кандидатській, яку захистив у 2016 році, ані в жодній зі своїх публікацій; так само немає жодних слідів посилань на цей препринт у власних статтях Ю. В. Ружицького.
Ну що ж, деяку інформацію щодо цього загадкового препринту вже вдалося отримати. Наш колега завітав до видавництва «ОЛДІ-ПЛЮС» у Херсоні. Йому сказали, що друкували препринт тільки в декількох примірниках, і купити його можна лише з дозволу авторів. Але показали цей документ на комп'ютері – на першій сторінці дійсно стояв 2013 рік, але ні на другій, ні на будь-якій іншій не було вказано місяця друку. Остання сторінка і зовсім була порожня. Ще додали (дуже цікаво!), що до тексту вносилися зміни в 2020 році! На інші питання стосовно препринта не відповіли, посилаючись на те, що можуть звільнити з роботи.
Тоді в цей же день до видавництва навідався журналіст, попросив показати йому журнал або інший який-небудь документ реєстрації друку цього препринта. Зрозуміло, що ніякої книги обліку надрукованих матеріалів не показали, а через деякий час винесли йому ось таку записочку:
Це називається документ, у правдивість якого пропонують повірити? Дуже смішно. Фотографія зроблена на тлі редакції.
З огляду на викладене, ми б хотіли отримати докази того, що цей утаємничений препринт дійсно існував у 2013 році, і подивитися на екземпляр 7-річної, а не 2-місячної давнини.
2) Чи можна довіряти якості «експертиз», оприлюднених ЧНТУ?
В оприлюднених висновках Комісії ЧНТУ немає ніяких порівняльних таблиць, хоча вони явно надсилалися Наталі Мироненко («допомогти» в експертизі?). То чи аналізували вони самостійно роботи Шарлета, шукали плагіат, чи тільки скористалися готовими прикладами з сайту http://false-science.ucoz.ua/?
Н. Мироненко у висновку НДІІВ пише про наявність збігів, але цей аналіз дуже дивний. Наприклад, на с. 22 читаємо:
«7) абз. 3, 4 на с. 155 твору № 1 збігається з абз. 4 на с. 85-86 (4 абзац с. 85 і 1 абзац с. 86) твору № 2 та з абз. 1 на с. 5 твору № 3 (відповідно до порівняльної таблиці, поданої на с. 41 Висновку комісії);»
Ось це місце:
Насправді, як видно, збіг неповний – є доволі суттєва різниця, яку експертка не побачила або не захотіла побачити і, відповідно, прокоментувати. Причому у Шкарлета – бюджетна політика (жіночого роду), але написано про «проведення оцінки його ефективності». Його – це бюджетного процесу в тексті Бугай. Чи може цей ляп у своєму тексті пояснити автор або експерт?
3) А чи є збіги в текстах Шкарлета та Бугай з іншими більш давніми джерелами?
Додаткова проведена нами перевірка показала, що існує російський відповідник деяким текстам Шкарлета та Бугай. Ось тут описаний метод, який не був розроблений ні Шкарлетом, ні Бугай, але посилань на джерело немає:
Що ж це за джерело? Це «Методические рекомендации субъектам Российской Федерации по оценке качества управления муниципальными финансами» від 16.08.2010, які можна знайти на сайті Мінфіну Росії.
Публікація № 3
У цій публікації порівнювалися дві роботи, які мали майже однакові назви і багато дуже подібного тексту:
- Шкарлет С. М. Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу (Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015, № 3, с. 45–52).
- Ладонько Л. С. Побудова моделей структурного типу задля ідентифікації вимірів потенціалу стратегічних змін виробничо-економічних систем (Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014, с. 128–131).
Майже відразу захисники Шкарлета обрали таку лінію захисту: Шкарлет переписав свій текст не у Ладонько, а сам у себе – з монографії «Інформаційна економіка: методи, моделі та технологія формування» (Чернігів, Чернігів. нац. технол. ун-т, 2014, 286 с.).
«Монографія Шкарлета вийшла і була рекомендована до друку у лютому, а журнал – там, де була стаття Ладонько – вона була рекомендована у травні, то, звісно стаття Шкарлета (насправді монографія. – Автори) вона вийшла раніше», – пояснюють на відео, що розміщене на сайті ЧНТУ 24.06.2020.
[Примітка адміністратора: зараз це відео на сайті ЧНТУ недоступне, але його можна подивитися на YouTube.]
У статті про С. Шкарлета, надрукованій 18.06.2020 у виданні «Бабель», її автори К. Коваленко та А. Кошляк наводять слова Анни Романової (яка 23.06.2020 захистила докторську дисертацію, її науковим консультантом був С. Шкарлет) з посиланням на відео:
"Шкарлет «списал» текст не из чужой работы, а из собственной монографии «Информационная экономика: методы, модели и технологии формирования»".
Дивимося це відео і конспектуємо:
«Стаття Ладонько… найголовніше, коли було здано до друку… 30 травня 2014-го року. Тобто у Шкарлета у лютому, а у Ладонько у травні… Монографія Шкарлета – давайте ще раз, щоб мене не звинуватили у фокусах. Рекомендовано до друку 24-го лютого 14-го року… Але, що я хочу сказати. Так як монографія Шкарлета вийшла і була рекомендована до друком у лютому, а журнал, там, де була стаття Ладонько, вона була рекомендована у травні, то, звісно, стаття Шкарлета – вона вийшла раніше».
Ось два фото з цього відео. Перше – стосовно статті Ладонько:
Друге – монографія Шкарлета:
Нам пропонують порівняти дати? Чудово! То порівняємо дати рекомендацій до друку:
- стаття Ладонько:
«Затверджено до друку вченою радою Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» (протокол № 5 від 29 травня 2013 р.).»
- монографія Шкарлета:
«Рекомендовано до друку Вченою радою Чернігівського національного технологічного університету МОН України (протокол № 2 від 24 лютого 2014 року)»
Тобто стаття Ладонько була рекомендована до друку раніше.
А докторантка Шкарлета А. Романова що порівнює? Не дати протоколів вчених рад, а ось що: «здано до друку… 30 травня 2014 року» (щодо статті Ладонько) і «рекомендовано до друку 24 лютого 14-го року» (щодо монографії Шкарлета), та підкреслює при цьому: «щоб мене не звинуватили у фокусах».
Узагалі-то для статті важливою є дата надходження її до редакції, бо саме ця дата визначає пріоритет авторів, а для монографії, з якої хтось щось нібито міг списати, важливою є дата надходження її до бібліотеки, або навіть пізніша дата, коли книжка починає видаватися читачам. Такої інформації «дослідники» з ЧНТУ не надають, бо їх, очевидно, цікавило зовсім інше.
Також зазначимо, що монографія «Інформаційна економіка…» не вказана в списку використаних джерел до проаналізованої статті. Будь-яке переписування тексту, навіть зі своєї попередньо публікації, має містити посилання, а тим більше це стосується наукової статті, мета якої – видати на-гора нову інформацію та/або новий аналіз відомих фактів, що дозволяє зробити нові висновки, важливі для науковців та суспільства.
Але в даному випадку дати, якими жонглює А. Романова, не так уже й важливі.
Бо ми знайшли більш давнє джерело цих текстів, а отже маємо сюрприз для Шкарлета та його захисників. Це стаття, що надрукована не в лютому 2014 р., і не в травні 2014 р., а взагалі – у 2010 році! Ось вона:
- Чупріна М. О. Розроблення технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України. – Вісник Дніпропетровського університету, Серія «Економіка». – 2010, Вип. 4(2), с. 41–47.
Дивимося на цю красу, де у одного передирає другий, а в того – третій (про такий «плагіатний паровозик» ми вже писали), і розуміємо, що саме Шкарлет переписував текст у Ладонько, а не навпаки.
Жовтим у таблиці виділені однакові фрази у всіх трьох авторів, бірюзовим – відмінності тексту Шкарлета від ідентичних фраз Чупріни та Ладонько; світло-зеленим – однакове у Шкарлета та Ладонько:
Виходить, що Ладонько переписала у Чупріни, а вже Шкарлет вніс деякі зміни в текст – «ґрунтується» замість «базується», «нових якостей» замість «нові якості», «в межах системи управління» замість «в системі стратегічного управління», та ще й додав свого – «за рахунок нарощення й раціоналізації використання інформаційного потенціалу та потенціалу структурних змін»; «державного регулювання», поставив непотрібне тире перед словом «елементи». Ладонько викинула слова «національної економіки», і в Шкарлета їх немає; слова «розвитком» «потенціалу» є у Ладонько та Чупріни, а у Шкарлета – немає.
У висновках ми знову бачимо тут збіг текстів Ладонько і Чупріни – «для забезпечення достатнього рівня економічної безпеки», і зовсім інший варіант у Шкарлета – «для забезпечення переходу економіки України до інформаційного етапу зростання».
Усе це доводить, що саме Шкарлет списував у Ладонько, а не навпаки (в чому нас намагалася запевнити Комісія ЧНТУ).
До речі, в публікації №3 не були наведені всі виявлені збіги між статтею Шкарлета та статтею Ладонько. І тепер ми можемо впевнено заявити: ані Комісія ЧНТУ, ані експерт НДІІВ не проводили власного незалежного дослідження порівнюваних статей, – вони нові збіги не знайшли, бо не шукали. Вони просто узяли готову публікацію та подивилися на готові таблиці. Вони також не робили самостійного аналізу статті Шкарлета на предмет пошуку запозичень з інших більш давніх публікацій, інакше вони б так само знайшли статтю Чупріни.
А взагалі, можемо припустити з високою ймовірністю, що і статтю, і монографію одночасно писала на замовлення третя людина. Таке буває.
Публікація № 4
Тут порівнювалися дві роботи:
- Шкарлет С. М. Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави (Економіка України, 2016, № 3, с. 17–28).
- Микитенко В. В., Гребенюк О. В. Формування набору стратегій для розробки адаптивних технологій управління забезпеченням економічної безпеки (Вісник економічної науки України, 2011, № 1 (19), с. 79–87).
Значні обсяги статей – текст і таблиці – були дуже подібними.
Комісія ЧНТУ в своєму висновку повідомила, що в цих статтях «було використано результати спільного наукового дослідження, яке у 2011-2015 роках проводилося під керівництвом д.е.н., проф. В. В. Микитенко та д.е.н., проф. С. М. Шкарлета: науково-дослідна робота на тему «Формування, нарощення та раціональне використання стратегічного потенціалу економіки України» № державної реєстрації 0111U009268», що «спільний доробок використовувався всіма співавторами у своїх подальших дослідженнях та наукових працях, що дозволено… ст. 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права"» і що «В. В. Микитенко підтвердила виконання спільного наукового дослідження та засвідчила, що немає жодних претензій до доктора економічних наук, професора С. М. Шкарлета щодо використання ним результатів спільного наукового доробку».
Висновок Н. Мироненко набагато цікавіший. Вона вказала (с. 30), що стаття В. Микитенко була надрукована «у процесі розробки зазначеної теми», а стаття С. Шкарлета – «після завершення розробки наукової теми». Більше того, «Доповідь на засіданні вченої ради МНТУ ім. академіка Ю.Бугая 21 грудня 2010 р. на тему «Стратегічний потенціал держави: розбудова інформаційної економіки та системи економічної безпеки» (далі - твір № 10)», яка «передувала початку розробки зазначеної наукової теми» і співавторами якої «є Шкарлет С. М. та Микитенко В. В.», є пріоритетною, а проаналізовані статті та Звіт про науково-дослідну роботу (10.12.2015) є «похідними творами, які містять у собі в більшому або меншому обсязі фрагменти твору № 10» (с. 31 Висновку НДІІВ).
Але ні у Висновку ЧНТУ, ні у Висновку НДІІВ ми не знайдемо головного: порівняльного аналізу проаналізованих статей з виявленням не тільки збігів, але й розбіжностей, як це зазвичай роблять справжні експерти. А вони мали б з’явитися, оскільки одна стаття опублікована на початку виконання наукової теми, а друга – наприкінці. А розбіжностей немає, бо усі абзаци в статті Шкарлета присутні і в статті Микитенко; таблиці №1 і №2 у Шкарлета – це таблиці №1 та №5 у Микитенко. Також немає особливої різниці у висновках, тільки ось Микитенко у 2011 р. хвилювалася за захист «не лише державно-економічного статусу України, а й РФ», а Шкарлет у 2016 р. – за захист «державно-економічного статусу не тільки України, але й інших країн світу».
А тому маємо цікавий прецедент: можна на початку виконання науково-дослідної роботи надрукувати статтю з її теми, і чомусь не включити одного з керівників роботи, а потім те саме надрукувати після завершення НДР, і вже під прізвищем іншого керівника, та говорити, що це фінальна робота, а плагіату немає. І при дуже схожих текстах та таблицях намагатися стверджувати, що виконана п’ятирічна робота, яка фінансувалася державою.
Неперевершено! Дякуємо пані Мироненко, що відкрила нам очі на роботу В. Микитенко та С. Шкарлета!
Крім того, тепер випливає, що, скажімо, 5 виконавців однієї НДР можуть надрукувати 5 окремих однакових одноосібних статей?
Публікація № 5
В ній аналізувалися статті:
- Шкарлет С. М. Технологія управління процесами формування та впровадження системно-універсальних детермінант розбудови економіки інформаційного типу (Економіка України, 2015, № 7, с. 29-40).
- Шаргородська В. А., Поліщук Ю. А. Роль інформації в сучасній економіці (2011).
Тут комісія ЧНТУ, мабуть, довго думала, як би викрутитися з пікантної ситуації. Перше, що придумали її члени – що число «2011» у адресі інтернет-сторінки не є датою публікації матеріалів.
Таке буває. Тому, крім подачі інформаційного запиту на адресу info@rusnauka.com (про це читаємо на с. 8 Висновку ЧНТУ), на який не було (!) отримано відповіді, можна було спробувати встановити дату іншим чином, тим більше що ЧНТУ – це начебто «технічний університет». Невже там немає гарних фахівців-айтішників?
На сайті https://appuals.com/how-to-check-when-a-website-was-last-modified/ описано, як з’ясувати дату останньої зміни сайту. Використання команди «javascript:alert(document.lastModified)» для сторінки http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Informatica/4_84863.doc.htm показує, що в останній раз вона змінювалася 22 грудня 2012 р., тобто за 3 роки до публікації статті Шкарлета.
Але це не дата проведення інтернет-конференції, під час якої була опублікована стаття. Підкажемо айтішникам ЧНТУ, що треба було зробити. Заходимо на сайт http://www.rusnauka.com/, клацаємо мишкою на рядок «Архив научных публикаций», далі вибираємо «Конференции 2011 года», рядок «Эффективные инструменты современных наук - 2011», потім «Современные информационные технологии», де знаходимо 17-й рядок з публікацією статті Шаргородської. Тобто число 2011 в адресі інтернет-сторінки дійсно є датою проведення конференції. Але це ж якщо хочеш установити істину, а не вигородити свого ректора-плагіатора.
На с. 33 Висновку НДІІВ читаємо:
Порівняння статті Шкарлет С. М. Технологія управління процесами формування та впровадження системно-універсальних детермінант розбудови економіки інформаційного типу // Економіка України. 2015. № 7. С. 29-40. (далі - твір № 13) та публікації Шаргородська В. А., Поліщук Ю. А., науковий керівник Степова С. В. (Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ) «Роль інформації в сучасній економіці». URL: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Informatica/4_84863.doc.htm (далі - твір № 14) свідчить, що Твір № 13 опублікований в Інтернеті, але для встановлення дати розміщення твору необхідно провести експертизу у сфері телекомунікаційних систем та засобів.
По-перше, тут переплутаний номер твору (треба було – «Твір № 14 опублікований в Інтернеті…», а не твір №13). По-друге, що це за вислів – «Порівняння статті Шкарлет... та публікації Шаргородська... свідчить, що Твір № 13 опублікований в Інтернеті»? Хіба для свідчення того, що "Твір № 13 [насправді №14] опублікований в Інтернеті", треба порівнювати його зі статею Шкарлета?
Далі чомусь Н. Мироненко згадує конференцію стосовно інформаційних технологій в економіці, яку провів Харківський авіаційний інститут в Алушті у 2011 р. і надрукував з цього приводу збірник тез у Харкові, і що в цьому збірнику вона не знайшла роботи Шаргородської. Так її і не має там бути! Російський сайт http://www.rusnauka.com/ не має ніякого стосунку до Харкова, до ХАІ та до його конференцій! Тут мала місце російська інтернет-конференція без друкування тез, яку організував саме цей сайт. Тому висновок "експертки" (на с. 34), що «надані на експертизу матеріали не є достатніми для формулювання експертного висновку, оскільки унеможливлюють встановлення дати публікації Шаргородської В. А. та Поліщука Ю. А та належності їм авторства», є неправильним.
А що там цікавого вигадали експерти ЧНТУ?
О-о-о! Вони написали ось таке (с. 8):
2. Речення та частини речень, які в п’ятій публікації виділені як такі, що збігаються, - це переважно загальновживані словосполучення (наприклад, «...багато дослідників приділяють увагу ролі інформації у розвитку економіки...») або загальновизнані факти (наприклад, «...у сучасному світі важливу роль у суспільно-політичному житті відіграє інформація...»).
Але інтернет-пошук навіть по скороченим фразам – "багато дослідників приділяють увагу ролі інформації у розвитку" або "політичному житті відіграє інформація" – видає один результат: статтю Шкарлета. Тобто це не «загальновживані», а унікальні словосполучення, і трапляються вони тільки в статті Шкарлета! Збрехали його підлеглі!
До речі, пошук по фразі з роботи Шаргородської – "Багато дослідників приділяють увагу інформації в розвитку економіки" – видає 6 результатів: її статтю та студентські тези, де ця стаття була передрана (сплагіачена). Таким чином, до двох «молодих економістів-кібернетиків» з Тернопільського національного економічного університету (2011 р.), студенток з Чернівецького торговельно-економічного інституту (2014 р.) та Мукачівського державного університету (2014 р.) та студента з Уманського національного університету садівництва (2013 р.) приєднався доктор економічних наук, ректор Чернігівського національного технологічного університету (2015 р.).
Висновки
Комісія ЧНТУ написала, що вона «констатує, що інформація, викладена в п’яти публікаціях, що підписані ім’ям Василя Садового, це недостовірні факти із метою поставити під сумнів наукові досягнення та наукове звання Шкарлета С. М. Дані публікації є відкритою маніпуляцією та посягають на право інтелектуальної власності Шкарлета С. М., здатні завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 Цивільного кодексу України ) та честі й гідності (ст. 68 Конституції України).»
Насправді факти, що були наведені в публікаціях, – це порівняльні таблиці, де було показано збіги, і жодна таблиця не була спростована.
Крім фактів збігів текстів, які просто неможливо спростувати, у публікаціях були наведені інші факти – відсутність джерел запозичень, які записуються в квадратних дужках.
Нагадаємо ще раз: в інтерв’ю виданню «Лівий берег» Шкарлет обурено сказав: «Ви упереджені, в мене там є квадратні дужечки». В публікаціях на сайті http://false-science.ucoz.ua/ було продемонстровано, що дужечок там немає, і було висловлене оціночне судження, яке пояснює, звідки з’явилися збіги у проаналізованих текстах, – що доктор економічних наук Шкарлет переписав їх з інших публікацій без зазначення джерел запозичення, а це є ознака академічного плагіату.
До речі, членам Комісії ЧНТУ варто поцікавитися розбором плагіату в докторській дисертації Шкарлета. Це творіння вже отримало назву «акОпунктурні інновації». Що вони придумають для виправдання поважного пана на цей раз?
Член-кор. НАМНУ, д. м. н., проф. С. Арбузова
к. б. н. О. Болдирєв
д. б. н. І. Дзеверін
д. м. н., проф. В. Досенко
к. ф.-м. н. І. Єгорченко
к. ф.-м. н. А. Сененко
к. б. н., с.н.с. О. Смірнов
д. ф.-м. н. С. Шарапов
29.08.2020
Примітка. У зв’язку з перенесенням у січні 2024 року публікацій із сайту http://false-science.ucoz.ua/ на новий сайт https://false-science-ua.odoo.com/ гіперпосилання на відповідні публікації щодо статей Шкарлета замінені.