Полтавська чиновниця, доктор філософії Леся Марталішвілі як продукт штампувальної фабрики ​

Хто тільки не мріє про те, щоб стати кандидатом чи доктором наук! І студенти, і викладачі, і судді з поліцейськими, і тренери, і лікарі, і депутати, і чиновники… Власне, це природне бажання, якщо людина дійсно займається науковим дослідженням, опрацьовує літературу, проводить дослідження. Але коли вона вважає нормальним взяти чужу працю та просто переписати собі чужий огляд літератури, чужий розділ з методами дослідження, чужі результати разом з таблицями, графіками, рисунками, чужі висновки, і представити все це на захист як свою дисертацію, то це означає, що вона займається окозамилюванням, виставляє себе науковцем, а насправді є звичайним шахраєм. 

Після різного роду високопосадовців – міністрів освіти Лісового та Шкарлета, головного військового прокурора Матіоса, в.о. ректора Петрушенко з Вінниці, ректорки Кагановської з Харкова витягнемо тепер на світ божий просту панянку з Полтави.

Мова піде про Лесю Марталішвілі (фото – з відеозапису захисту).

Її біографічні дані легко гугляться в Інтернеті. Леся Анатоліївна Марталішвілі народилася в 1973 році, у 2015 р. невдало балотувалася до Полтавської обласної ради від партії «Батьківщина». Була керівником наукового ліцею №3 Полтавської міської ради (тут не обійшлося без скандалів), директоркою гімназії №21; також, за даними сайту Опендатабот, очолювала департамент освіти Полтавської міської ради, була керівником Центру культури та дозвілля Полтавської міської територіальної громади, фізичною особою-підприємцем (займалася консультуванням з питань комерційної діяльності й керування). Станом на березень 2024 р., працює заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів (питання діяльності і розвитку гуманітарної сфери).

29.11.2023 р. у Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка була створена разова спеціалізована вчена рада ДФ 44.053.038, а 1 лютого 2024 р. в ній успішно відбувся захист ось цієї дисертації:

Марталішвілі Леся Анатоліївна. Формування управлінської компетентності майбутнього керівника закладу освіти в процесі навчання фахових дисциплін. – Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (спец. 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями), 01 Освіта/Педагогіка). – Полтава, 2023 (див. тут або на сайті НРАТ).

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор, декан природничого факультету ПНПУ, ректор ПНПУ, член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, член-кореспондент Міжнародної академії педагогічної освіти, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України Гриньова Марина Вікторівна (фото з її сайту).

Голова разової спецради – докторка педагогічних наук, професорка кафедри культурології та методики викладання культурологічних дисциплін ПНПУ Кравченко Любов Миколаївна.

Члени спецради, рецензенти:

• докторка педагогічних наук, професорка кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Жданова-Неділько Олена Григорівна;
• кандидатка педагогічних наук, старша викладачка кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Бабенко Ірина Василівна.

Члени спецради, опоненти:

• доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, психології, соціальної роботи та менеджменту освіти, проректор з науково-педагогічної роботи Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Луценко Григорій Васильович;
• докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри менеджменту освіти та права Університету менеджменту освіти НАПН України Рябова Зоя Вікторівна.
  

Дисертацію, як стверджує Леся Анатоліївна, вона писала сама, результати отримувала самостійно і всі вони – її, а не чиїсь іще, а якщо десь щось використовувала, то обов’язково робила посилання на джерело запозичення:

Ну так перевіримо цю заяву авторки, нічого складного в цьому немає. Але – о, дивина! (це я жартую) – виявляється, не все так гладко, як може здатися.

На сс. 9–10 дисертації перелічені 7 праць Марташвілі, опубліковані в 2019–2023 рр., правда, якійсь вони дивні – без зазначення автора:

Так ось, у тексті дисертації Марташвілі знаходимо фрагменти інших джерел без посилання на відповідне джерело, хоча авторка нам обіцяла такого не робити.

Перший виявлений збіг – зі сторінкою на сайті МОНУ, яка називається «Затверджено професійний стандарт керівника (директора) закладу загальної середньої освіти»:

У списку літератури до дисертації Марталішвілі є стаття: Повстин О. В. Педагогічні умови ефективного формування управлінської компетентності у фахівців у галузі безпеки людини (Професійна освіта: проблеми і перспективи, 2018, вип. 14, с. 37–43, див. тут). На с. 73 вона на неї посилається всередині абзацу, але наприкінці примудряється написати речення так, що це нібито її пропозиція («З цією метою важливо не лише визначати необхідні умови, але й гарантувати їх виконання та підтримувати постійний зворотний зв’язок для внесення корекцій в освітні інновації»), хоча насправді маємо перероблений текст Повстина:

А ось маємо вже очевидний плагіат, що чітко виявляється:

Два фрагменти на рис. 2.1, що не мають збігів зі статтею Повстин, переписані з двох інших джерел:

• Шмоніна Т. А., Глухов І. Г. Сучасні підходи до розуміння поняття “Педагогічні умови” (Збірник наукових праць "Педагогічні науки", 2011, Том 1, № 59, див. тут)
• Бабенко Т. Педагогічні умови формування інформаційної культури майбутніх учителів історії (Наукові записки, Серія: Педагогічні науки, 2012, випуск 107 (1), с. 41–50, див. тут).

Тепер подивимося, як пані Марталішвілі «попрацювала» з матеріалами свого земляка Олександра Хижняка, який захистив свою дисертацію 28.11.2023 у цьому ж полтавському педуніверситеті:

Хижняк О. О. Педагогічна технологія професійно зорієнтованої підготовки майбутніх тренерів у системі навчальних практик. – Дис. … доктора філософії (спец. 011 – Освітні, педагогічні науки). – Полтава, 2023 (див. на сайті НРАТ).

Доказом плагіату є зайве слово «факторів» у назві пункту 3.1: «Аналіз комплексу діагностувальних факторів чинників». Авторка, як бачимо, активно змінювала переписуваний текст, але трохи «недотягнула» до «ідеалу», залишивши в назві зайвий синонім.

Читаємо далі і дивуємося, як Марталішвілі спритно заміняла «майбутніх тренерів до професійної діяльності» на «майбутніх керівників навчальних закладів до управлінської діяльності»:

А далі взагалі щось дивне – переписуються чужі розмірковування щодо поняття «критерій», що зовсім не є об’єктом дослідження в дисертації:

Ага – переписала чужий текст і написала, що це саме вона так виконала «системний аналіз комплексу літературних джерел», унаслідок чого «нами встановлено, що критерій є важливим стандартом, який дозволяє зробити висновки…» Ох ти ж, боже мій!

І добросовісно «опрацьовує» чужу дисертацію далі. Як це так можливо, що Іванова та Краченко одночасно писали про майбутніх тренерів і майбутніх керівників навчальних закладів? А ніяк, просто нам так хочеться:

Не будемо вже перевантажувати цю публікацію, лише додамо ще трохи яскравих прикладів.

Ось доказом плагіату є зайвий фрагмент (на сірому фоні), що є рерайтингом наступного абзацу, який помилково не був видалений пані Марталішвілі:

А ось іще один беззаперечний доказ плагіату із дисертації Хижняка: в передраному тексті мова йде про майбутніх тренерів, хоча Марталішвілі нібито досліджувала майбутніх керівників навчального закладу:

Усе це нагадує штампування продукції, де лише замінюють певні деталі, а форма (макет, шаблон) залишається таким самим:

А ось тут Марталішвілі ще вдруге, втретє та вчетверте прокололася: знову передрала із дисертації Хижняка шматок про «майбутніх тренерів», забувши, що досліджувала майбутніх керівників навчального закладу, та ще й з такими самими числовими показниками (у порівняльних текстах ми це виділили жирним шрифтом із підкресленням, і це знову – беззаперечний доказ плагіату):

Подивимося, як використовується готовий шаблон, у якому залишається лише «поміняти м’ясо на шоколад», тобто тренерів на керівників та одні числа на інші (цікаво, чи не висмоктані вони з пальця?), і на виході дисертантка має «нові наукові результати»:

Висновок з дисертації Марталішвілі №4 – це висновок №5 з дисертації Хижняка, тільки в цьому шаблоні замінені деякі «цеглинки»:

Ну і насамкінець подивимося, як безкінечними повторами певних словосполучень наганяється великий обсяг дисертації:

Ну що ж, молодець, доктор філософії!

Важливо зазначити, що плагіатна дисертація Лесі Марталішвілі не є якимось унікальним явищем. У Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка в 2023 році була захищена ще одна дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії, яка була зроблена подібним «штамповочним» методом: Полонський О. В. Розвиток науково-дослідницької компетентності майбутніх офіцерів у процесі вивчення дисциплін професійного циклу (Полтава, 2023); науковий керівник – доктор пед. наук, проф. Кравченко Любов Миколаївна (Разова спецрада ДФ 44.053.031, дисертацію див. тут).

Дивимося і дивуємося:

А ось іще яка красота (і такої красоти там повно-повнісінько):

Але, як ви розумієте, це вже тема іншого розслідування діяльності фабрики по штампуванню дисертацій у Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка, який очолює не якесь там хухри-мухри, а поважний доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, член-кореспондент Міжнародної академії педагогічної освіти, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України Гриньова Марина Вікторівна.

Василь Садовий,  майбутній тренер майбутніх керівників закладів освіти

(Фото учасників – з відеозапису захисту)

16.03.2024