Світлана Кучеренко, Людмила Леваєва та Наталія Припута зліпили собі статтю з наукової праці заступника міністра освіти  ​

Уявімо собі, що в якомусь інституті-університеті працює викладач, який має повне годинне навантаження, викладає кілька дисциплін і хоче робити це якісно. Тобто має готувати лекції, практичні заняття, усілякі тести, завдання для студентів, задачі для контрольних робіт. Та ще має додаткові обов’язки, та ще на ньому висить виховна та інша робота зі студентами, та ще практика, і те, і се, і сім’я, і діти… І відпочити потрібно. А тут іще вимагають друкувати наукові статті. Можливостей проводити якісні дослідження немає. То що робити? Можна включити в статтю щось зі своєї дисертації, а можна писати статтю «колгоспом»: спочатку один напише і додасть інших викладачів, потім це по черзі зробить другий, потім третій. Колись навіть потрапило на очі незадоволення однієї викладачки, яке вона висловила колезі у Фейсбуці: «Ви ж іще повинні мені одну статтю!». А можна взяти матеріал із чужої праці, щось переробити чи додати і поставити зверху своє прізвище, а то й підписати отим згаданим вище «колгоспом».

Який шлях обрати – залежить від ситуації, що склалася в колективі, керівництва, яке створює систему стосунків у колективі та висуває вимоги для викладачів, і від власного сумління.

І ось три викладачки з Переяслава та Києва обрали собі найлегший спосіб написання статті: взяли за основу чужу монографію.

До цього «творчого колективу» увійшли (цитую дані про авторів зі статті):

1) Кучеренко Світлана Юріївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди (м. Переяслав). (Зараз вона є деканкою факультету фінансово-економічної та професійної освіти, нагороджена відзнакою «Відмінник освіти України»).

2) Леваєва Людмила Юріївна, кандидат економічних наук, доцент того самого закладу. (Зараз вона є заступницею завідувача кафедри економіки).

3) Припута Наталія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (м. Київ). (Фото зі сторінки закладу у Фейсбуці; тема її дисертації – «Антимонопольно-конкурентна політика на ринку молока та молокопродуктів в Україні»).

Отже, зібралися якось ці викладачки та й зметикували на трьох. І вийшла в них ось така стаття:

Кучеренко С. Ю., Леваєва Л. Ю., Припута Н. В. Аналіз тенденцій розвитку сфери послуг в економіці України // Економічний вісник університету. – Переяслав: Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. – 2021. – Вип. № 49. – С. 96–107. (див. окрему статтю тут, або в збірнику тут).

Стаття була подана до редакції 20.04.2021 і прийнята до друку 12.05.2021. Тобто всього 3 тижні було використано на рецензування цієї статті і перевірку її на плагіат? Дуже сумнівно, що ця процедура взагалі проводилася, бо плагіат складає 100% цієї публікації.

Наприкінці статті зазначені використані джерела:

Щоб не було сумнівів або різних тлумачень щодо того, як треба правильно оформлювати в своєму тексті чужі фрагменти, ідеї чи висловлювання, процитуємо «Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо)» (Лист МОНУ №1/11-8681 від 15.08.2018):

• п. 1.2. Академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства (ч. 4 ст. 42 Закону України «Про освіту»);
• п. 2. Академічним плагіатом є:
• - 2.1 Відтворення в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами, або в перекладі тексту іншого автора (інших авторів), обсягом від речення і більше, без посилання на автора (авторів) відтвореного тексту.
• - 2.2. Відтворення в тексті наукової роботи, повністю або частково, тексту іншого автора (інших авторів) через його перефразування чи довільний переказ без посилання на автора (авторів) відтвореного тексту.
• 3. Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо).
• - 3.1. Будь-який текстовий фрагмент обсягом від речення і більше, відтворений в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами, або в перекладі з іншого джерела, обов’язково має супроводжуватися посиланням на це джерело. Винятки допускаються лише для стандартних текстових кліше, які не мають авторства та/чи є загальновживаними.
• - 3.2. Якщо перефразування чи довільний переказ в тексті наукової роботи тексту іншого автора (інших авторів) займає більше одного абзацу, посилання (бібліографічне та/або текстуальне) на відповідний текст та/або його автора (авторів) має міститися щонайменше один раз у кожному абзаці наукової роботи, крім абзаців, що повністю складаються з формул, а також нумерованих та маркованих списків (в останньому разі допускається подати одне посилання наприкінці списку).
• - 3.3. Якщо цитата з певного джерела наводиться за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на першоджерело. Якщо цитата наводиться не за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на безпосереднє джерело цитування («цитується за: ____»).

Цей лист МОНУ від 2018 року був надісланий до всіх закладів вищої освіти саме для запобігання плагіату. Але нашим авторкам усі ці вказівки чи то рекомендації були до одного місця.

2021-го року вони опублікували статтю із плагіатом. Тут що цікаво зазначити: в деяких місцях статті ми бачимо в квадратних дужках номери використаних джерел зі списку літератури, ну тобто вони в принципі знайомі з тим, як ото воно треба правильно робити покликання. Але цікаво, що по тексту їхньої статті ми знайдемо всі номери джерел, крім шостого. А це і є те джерело, звідки вони й «приготували» основну частину свого варива. От, на жаль, немає гарного відповідника російському слову «состряпали», що українською так само зневажливо характеризував би їхнє дійство, бо слово «приготували», що пропонується словниками, є позитивним, без негативних емоцій, яких це дійство насправді потребує

«Постраждалим» від дій спритних доценток виявився Андрій Олександрович Вітренко – доктор економічних наук, заступник Міністра освіти і науки України, член Атестаційної колегії МОНУ (див. тут). Заступником міністра він став 16.07.2020, а стаття, нагадаємо, надійшла до редакції 20.04.2021, тобто маємо перший випадок, коли так нахабно використовують тексти діючого чиновника високого рангу. Цікава ситуація, ага. Так високо наші плагіатори ще не залітали.

Мабуть, слово «украли» тут не зовсім підходить, бо джерело в списку літератури згадане. Але оскільки в статті до використаних фрагментів воно ніде не зазначене, то маємо плагіат у чистому вигляді. Ну й порушення авторських прав, звісно.

Наведеної в списку джерел до статті монографії А. О. Вітренка в Інтернеті немає, проте на сайті Національного репозитарію академічних текстів є його докторська дисертація на тему «Розвиток сфери послуг в умовах постіндустріальних трансформацій», захищена 2017-го року. Мабуть, вона була створена автором на основі його монографії. Але її нам буде достатньо: саме з нею ми виявили збіги, які й висвітлимо в порівняльній таблиці. А можливо, саме з дисертації і були «запозичені» знайдені нами фрагменти, і монографія тут ні до чого?

Повний посторінковий аналіз статті Світлани Юріївни, Людмили Юріївни та Наталії Володимирівни – до вашої уваги (жирним червоним кольором доданий коментар). Жовтим кольором виділені повні збіги, а бірюзовим – синонімічні заміни. Фіолетовим кольором виділені твердження авторок статті про те, що це нібито вони роблять якісь висновки (типу «на нашу думку», «наші дослідження» ), а насправді переписали все це з чужої праці. До речі, чужий текст був переписаний разом із готовими покликаннями.

Останні два абзаци статті (див. наступне фото) відсутні в дисертації А. Вітренка. І дійсно, який там ковід може бути ним згаданий, якщо дисертація була захищена 3 жовтня 2017 року, а спалах ковіду розпочався в китайському місті Ухань тільки в грудні 2019 року.

Але є джерело й цих останніх абзаців, не переживайте.

Вони були вкрадені (тут уже без сумнівів пишемо «вкрадені», бо якщо монографія А. Вітренка хоч якось була згадана в списку літератури до статті, то це джерело вже точно відсутнє) зі сторінки сайту FINBALANCE, де 29.05.2020 о 9-й ранку була опублікована стаття під назвою «Кабмін: сфера послуг в Україні - це 23% ВВП, 33% зайнятості й 17% податкових платежів»:

Закінчується стаття (сс. 106–107) списком літератури українською (див. друге фото вгорі), перекладом його англійською та відомостями про авторів (їх ми вже процитували на початку публікації).

Ну й залишилося сказати пару теплих слів на адресу журналу «Економічний вісник університету. Збірник наукових праць учених та аспірантів». Він був заснований у 2006 році, видається Переяслав-Хмельницьким державним педагогічним університетом імені Григорія Сковороди чотири рази на рік, має власний сайт https://economic-bulletin.com. Адреса редакційної колегії: 08400, м. Переяслав, вул. Сухомлинського, 30, к. 107. Головний редактор (і в 2021-му, і зараз, у 2024-му) – доктор економічних наук Л. О. Мармуль.

Читаємо на сайті, що наказом Міністерства освіти і науки України № 1021 від 7 жовтня 2015 р. відповідно до рішення Державної атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 29 вересня 2015 року збірник наукових праць «Економічний вісник університету» перереєстровано як фахове наукове видання України, в якому можуть публікуватися результати дисертаційних робіт з економічних наук на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Наказом Міністерства освіти і науки України № 1301 від 15 жовтня 2019 р. відповідно до рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2019 року збірник наукових праць «Економічний вісник університету» внесений до Переліку наукових фахових видань України, категорія «Б».

Ну й на завершення звернуся до тих, хто пише статті заради публікації («шоб було») .

Шановні аспіранти, науковці та викладачі, а особливо доценти! Коли ви все ж вирішили переписувати чужі тексти без посилань командою CtrlC-CtrlV, ну хоч звертайте увагу на те, у кого ви плагіатите. Раптом вашою жертвою виявиться заступник міністра освіти і науки!

Ну й не треба плагіатити фразу про те, що потрібна «побудова ефективної системи охорони та захисту права інтелектуальної власності, інституціоналізація у вітчизняному суспільстві категорії “інтелектуальна власність”». А то якось воно не того…

Олег Смірнов

12.09.2024

PS. Дожили! Уже доценти переписують у свої «наукові» статті тексти з докторської дисертації заступника міністра освіти і науки України! Ось до чого доводять пофігізм і бездіяльність міністерства в питаннях академічної доброчесності. Хоча чого дивуватися – у тому кріслі побувало вже чотири плагіатори (один красень з успіхом замінює іншого).