Обговорення кейсу Вікторії Петрушенко в програмі «Біла ворона» 13.09.2023   ​

Чи має право плагіаторка очолювати ЗВО?  Якщо колектив обере плагіаторку, які будуть моральні наслідки цього?

Кейс Вікторії Петрушенко, кандидатки на посаду ректорки Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова, обговорили в програмі «Біла ворона» на каналі Я-UA кандидат економічних наук, доцент, голова Ради ГО ТРОН («Точка росту: освіта і наука»), координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» Світлана Леонідівна Благодєтєлєва-Вовк, доктор медичних наук, професор Віктор Євгенович Досенко та кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Олег Ювеналійович Смірнов.

Пропонуємо вашій увазі текстовий запис відеозустрічі, яка відбулася онлайн 13 вересня 2023 р.

* * *

На екрані – заставка програми «Біла ворона». Серед чорних ворон з’являється біла.

Ворона: «Кар-р-р! Кар-р-р!»

* * *

С.Б.-В.:

Добрий день! Я, Світлана Благодєтєлєва-Вовк, в ефірі каналу I-UA.tv у програмі «Клуб "Біла ворона"». Сьогодні ми піднімаємо важливу тему, яка пов’язана із виборами у Вінницькому національному медичному університеті, а також підґрунтям цих виборів, яке пов’язано із долученням одного з кандидатів, яку викрили нещодавно на плагіаті. І для того, щоб обговорити цю проблему, я запросила до етеру Віктора Досенка, доктора медичних наук, авторитета, провідного співробітника Інституту фізіології Національної академії наук України, головного теоретика з патофізіології. Добрий день, пане Вікторе!

В.Д.:

Доброго дня. Дякую за таку презентацію. Ну так, я теоретик.

С.Б.-В.:

Я прошу вибачення за те, що відбуваються постійні збої з Інтернетом. Я знаходжуся в прекрасній будівлі навчального закладу, і сподіваюся, що ми зможемо таки обговорити цю проблему. Пане Вікторе, скажіть будь ласка, коли Ви дізналися про ситуацію з Вікторією Петрушенко? Я, наприклад, про неї дізналася цього року після її викриття Олегом Смірновим. Вона вже на той час була виконувачка обов’язків ректора Вінницького національного медичного університету. От скажіть, будь ласка, Ви, як людина, яка постійно займається підготовкою медичних фахівців, а також науковців, як Ви загалом сприйняли цей факт і взагалі, як відреагували на цей скандал?

В.Д.:

Ну, зовсім не здивувався. Дізнався так само, в той саме час як і Ви, завдячуючи Олегу Смірнову, який героїчно бореться з плагіатом, і це, на жаль, єдина можливість викрити на недоброчесності. Насправді, якщо аналізувати дисертаційні дослідження в медицині – там, де я щось розумію, то більшість наукових досліджень, які виконані українськими лікарями-викладачами, не є актуальними, не містять наукової новизни. Але довести це надзвичайно складно. Тому єдиний шанс викрити людину на імітації наукової діяльності – це пошукати запозичення в тексті. Ну, і цей пошук, як правило, вдається. Я гадаю, що перевірку на плагіат не пройде значна частина, можливо, це буде 50 відсотків, можливо, навіть більше робіт в медичній галузі містять запозичення. Просто не до того ще, немає ресурсу, щоб все це перевіряти, немає політичної волі, немає якби чіткої такої позиції або з Міністерства освіти та науки або з інших міністерств, яким підпорядковуються певні виші, зокрема в медичній галузі. Для мене плагіат – це, звісно, дуже погана ознака, але гірша ознака, яка остаточно переконує мене в відсутності наукової діяльності, – це відсутність публікацій в міжнародних реферованих журналах. Журналах, які відносяться до певних квартилів – першого, другого, ну хоча б третього квартилю. Тобто якщо цих публікацій немає, імовірність того, що людина не займалася науковою роботою, що це була якась імітація для того, щоб виконати певну норму і отримати певний ступінь, певне звання, ну, вона сягає вже ста відсотків. Цих публікацій в нашої героїні немає, а є ще й плагіат, ну, тому так, класична ситуація, яка не дивує, на жаль, не дивує. Це є правилом, і я гадаю, що певне толерування ситуації з боку співробітників Вінницького національного медичного університету, і взагалі медичної спільноти, – воно продиктовано тим, що це вже стало нормою. Ну, кого Ви здивували? Ну, звісно, замовлена дисертація, звісно, що люди, спеціально навчені, зібрали цю дисертацію із фрагментів інших дисертацій. Добре, якщо не скопіювали цифри разом з похибкою, а скопіювали тільки текст, – ви бачите, як гарно все ж таки щось вони там міряли, щось вони там вивчали, це вже добре. А то, що текст там запозичений – це, як правило, лікарська спільнота толерує і не сприймає як взагалі серйозну перешкоду проти просування людини на керівні посади.

С.Б.-В.:

Так, і, до речі, тут якраз і треба піднімати цю проблему, тому що загалом мене здивував розвиток наступний цієї ситуації. Оскільки після викриття Петрушенко мало відбутися широке обговорення в самому університеті – Вінницькому національному медичному – і мали б бути прийняті певні заходи щодо того, щоб вона покинула виконання обов’язків ректора, а по-друге, звичайно, що всю цю ситуацію мало розглянути Національне агентство із забезпечення якості освіти, що воно і робить на сьогоднішній день, керуючись відповідними повноваженнями. І получається, що одночасно здійснюються вибори в Вінницькому національному медичному університеті, тобто людина, викрита на плагіаті, одночасно проводить виборчу кампанію і, треба сказати відверто, має успіх серед колег. І ось ця несподівана моральна ситуація мене вибиває з колії, коли фактично велика частка колективу причетна до… і підтримує проплагіатну діяльність.

В.Д.:

Я хочу згадати і Вінницький суд, найбільш справедливий і непідкупний в світі, який забороняє діяльність, впровадження своїх статутних повноважень в цілому Національній агенції з якості вищої освіти. Це вперше, по-моєму, в історії України, в історії боротьби з плагіаторами, це судове рішення, яке просто забороняє державній інституції виконувати свої обов’язки – підтверджувати або скасовувати факт плагіату. Тому тут, ну, новація, це цікаве таке…

С.Б.-В.:

Так, я б тут констатувала ситуацію кризи – кризи, пов’язаної з академічною доброчесністю загалом у Вінницькому національному медичному університеті, на прикладі якраз проведення цієї виборчої кампанії і підтримки пані Петрушенко. Я прошу нашого оператора пана Юрія навести відео, в якому підтримують пані Петрушенко. Це відеозвіт про проходження виборчої кампанії, який записала їх внутрішня пресслужба, і називається «Пульс». Прошу, пане Юрію.

Демонструється відео під назвою «Передвиборчі зустрічі кандидатів на посаду ректора ВНМУ». Екран розділений на дві частини: ліворуч під словами «О. Власенко та С. Жук» бачимо аудиторію, заповнену наполовину, одночасно праворуч під словами «В. Петрушенко» показується відео з переповненої зали. Фрагментарно демонструються «Виступи в підтримку Петрушенко»:

Жінка: «…мобільності і працевлаштування, де вони забажають…».

Чоловік: «…я побачив в ній лідера, я побачив в ній сильну особистість, я побачив в ній людину, яка готова і може брати на себе відповідальність…».

Чоловік: «…в останні пів року в нашому університетському житті змінилось набагато більше, і набагато більш було якихось подій, чим за чотири роки мого навчання…».

Жінка: «…я дякую Вікторії Вікторівні за пункт розвитку нашої клініки, бажаю Вам успіху і процвітання…».

Жінка: «…знаєте, можна бути гарною людиною, дуже, можна бути гарним фахівцем, науковцем, але керівник – це передусім менеджер. Якщо в керівника немає цих якостей – він не бачить стратегії розвитку. Ми сьогодні з вами бачимо стратегію, цільну, яка зачіпає всі сфери життя, інноваційна стратегія, без інновацій сьогодні ми з вами просто задихнемося…».

Жінка: «…отже, я хочу побажати Вікторії Вікторівні успіхів, і сподіваюсь, що ми підтримаєм Вас. Дякую за увагу».

Професор Вікторія Родінкова: «…зараз заключені договори з швейцарськими науковими фондами, буде заключено договір з американським науковим фондом, де сума фінансування буде перевищувати в декілька разів суму фінансування, яке видається на науку з державного бюджету».

Чоловік: «…если вы действительно хотите всё это реализовать – сейчас многое зависит от нас, давайте не упустим свой шанс. Реально, скажем так, если вы хотите это сделать – давайте это сделаем. Извините, всё, спасибо».

Жінка: «…динамічно змінюється, і потрібно рухатися в ногу з часом, і тому я підтримую перспективу, підтримую розвиток, підтримую чесність, відвертість, справедливість, підтримую Україну, підтримую наш університет, підтримую Вікторію Вікторівну. Дякую всім, слава Україні!».

Бурні аплодисменти, під які Вікторія Петрушенко кланяється в пояс, а по закінченні обнімається з деякими присутніми.

С.Б.-В.:

Власне, ось під такі овації пані Петрушенко провела свою, чи проводить свою виборчу кампанію, зустрічі з виборцями. Пане Вікторе, прокоментуйте, будь ласка, що Ви думаєте з приводу того, що це люди підтримують чесність, справедливість, розвиток і так далі.

В.Д.:

Люди підтримують тяглість. Тобто, це взагалі патова ситуація – після того, як іде з тої чи іншої посади людина, ректор, який там був і роки стояв і вирішував всі питання. І ось цей елемент якби безвладдя після того, що Василь Мороз пішов з цієї посади, а займав він її довго, ось…, той, хто ставав наступником, той, хто ставав виконуючим обов’язків, в ста відсотках ставав ректором. От до цього вся наша історія, і не тільки в медичних університетах. Що ж відбувається, коли виконуючим обов’язків стає Москаленко чи Амосова, яка є, до речі, такою… взірцем для пані Вікторії Петрушенко (в якомусь інтерв’ю вона її згадувала з великим пієтетом)? Цей виконуючий обов’язків одразу демонструє свою лояльність колективу. Одразу дає такий недвозначний меседж, безпрограшний меседж: «Все буде так само, як і раніше. Всі будуть на своїх місцях. Всіх я люблю-обожнюю, і всім вже роздаю грамоти, якісь там звання, якісь там значочки-медальки, всі такі прекрасні, у нас найкращий колектив у світі», і люди розуміють… ну, можливо, когось обманюють і когось потім звільнять, але це буде потім. Для того щоб стати керівником вишу, треба сказати колективу, що все в нас чудово і все буде тільки ще краще, в вас ще буде більше нагород, іще більше можливостей там робити щось, ну і, на жаль, ще більше можливостей імітувати навчальний процес і науковий процес в тому числі. Чому це сприймається, невже вони такі дурні, співробітники наших університетів? Ні, зовсім не дурні, просто відбувся такий неприродний добір, і люди, які там працюють, вже згодні з існуючою корупційною ситуацією. Тобто вже розуміють, що прожити на зарплатню доцента чи асистента кафедри неможливо. Потрібно брати «вдячності» – вони дуже не люблять слово «хабарі». Вдячні в нас дуже студенти, вони дуже вдячні, вимагати… От пані Амосова колись згенерувала геніальний такий термін «студентська корупція». Тобто наші викладачі прекрасні, але студенти дуже корумповані і несуть їм гроші. І наші бідні викладачі ну не можуть встояти перед такою спокусою, вони відчувають цю вдячність з боку студентства, яких вони погано вчили, і тепер їм треба поставити залік чи іспит. Клініцисти займаються, звісно, приватною практикою на державних площах, не сплачуючи ніякі податки, і це стало нормою, це стало, звичайно, нормою. А як по-іншому? Зарплатня ж маленька. Ну і при цьому треба десь ще захиститися, десь отримати якесь звання, бо інакше ти можеш втратити цю синекуру, цю кафедру, цю посаду на кафедрі, там, де стільки вдячності можна отримати від людей. І в результаті – 30 років неприродний добір тих людей, які вже в пушку, так би мовити, вони вже прийняли умови цієї гри, і вона їх влаштувала. Вони досі нікуди не пішли, не звільнилися, не перейшли працювати в приватну практику, не поїхали за кордон чи якось якимось чином не розірвали цей корупційний ланцюжок. Яким чином з цими людьми порозумітися? Звісно, що дати їм меседж, що нічого не зміниться, що все буде так само на своїх місцях, всі прекрасні і чудові, ну, можна знайти якогось одного козла чи одну козу і там розправитися з нею привселюдно, щоб побачили, як вони нещадно борються там з корупцією чи з якоюсь недоброчесністю, і ось, бачите, все, ми от такі принципові, а всі інші – прекрасні-чудові-пухнасті, і ми будемо продовжувати працювати так само, як і раніше. Корупційне суспільство це повністю влаштовує! І всі наші закиди від Дисергейту, від журналістів стосовно недоброчесності, якихось порушень сприймаються цією спільнотою як замовлення. «А-а-а! Це просто конкуренти хочуть знищити виконуючого обов’язки! Це хтось там проплатив, і тому оце все піднялося, тому що це боротьба». Не маючи жодних доказів, але: «Ой, а чого ви вирішили перевіряти саме Вікторію Петрушенко?» Ну, бо так схотіли. Ну, бо вона іде на ректора. Чому ми перевіряли Лісового, чому ми перевіряли Шкарлета? Ну, тому що вони йшли на державні посади, на міністра освіти і науки, і були успішно обрані обоє. І, значить, і Петрушенко буде обрана. «А це все замовлення, це навіть там, напевно, ФСБ працювала», ще щось. Ну, тобто, несеться будь яка маячня, для того щоб знецінити власне факти. Ну ось ви бачите ці тексти? Вони у відкритому доступі. Порівняйте абзаци між собою і дати виходу цих текстів, і вам стає все очевидно. З яких мотивів робилася перевірка – це другорядне. Перевірка дала факти плагіату. І НАЗЯВО, напевно, що їх підтримає, бо, ну, там важко… варіанти якби викручування – нема куди викрутитися. Тому воно буде підтверджено, це буде правда і, напевно, що це повинно мати наслідки. Ну, якийсь приклад подав, власне, керівник Комітету Верховної ради з освіти і науки пан Бабак і, власне, міністр діючий освіти і науки Лісовий Оксен, і це – щось, я б сказав. Це – щось. Вони взяли і відмовилися від своїх наукових ступенів. Зрозуміло, чому відмовилися, тому що, якщо б була…

С.Б.-В.:

Я думаю, її потрібно позбавити цього ступеня, як це вимагає, власне, заявник…

В.Д.:

Я з Вами погоджуюся, у суспільстві була дискусія, чи дійсно так можна – просто взяти і відмовитися, коли тебе майже піймали на плагіаті. Іще один крок – і державна інституція підтверджує це і позбавляє наукового ступеня. І щоб зупинити цю перевірку, якби не дати суспільству… якби, ну, вже рішенням таким державного органу сказати, що «Так, це був плагіат, і тому це анульовано», ми просто відмовляємося, і перевірка вже… а що тут перевіряти, якщо людина вже відмовилася. Це така собі «уловка». Але це краще ніж рішенням суду зупиняти перевірку на плагіат (так мені здається) і далі йти впевнено до посади ректора, як робить Вікторія Петрушенко. І тут, ну, для мене, от найбільша несподіванка в цій ситуації – це те, що втрутився пан Ляшко, міністр охорони здоров’я.

С.Б.-В.:

Так, я прошу продемонструвати це рішення.

В.Д.:

О, будь ласка. Будь ласка, бо це, дійсно, несподівано.

Демонструється повідомлення від 6 вересня 2023 р. під назвою «МОЗ призупинило вибори ректора Вінницького медуніверситету»:

Міністерство охорони здоров’я України призупинило конкурс на керівника Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Таке рішення прийняте у зв’язку з оприлюдненням інформації щодо виявлення в однієї з кандидаток плагіату в її наукових працях.

Так, до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) надійшла скарга про виявлені факти академічного плагіату у науковій статті та докторській дисертації одного з кандидатів. Підозрювана у плагіату особа зі свого боку подала позовну заяву до суду щодо заборони НАЗЯВО проводити перевірку її робіт на наявність плагіату. У результаті розгляду справи Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив подану заяву.

Тому, є ризик, що у виборців сформується необ’єктивне ставлення до кандидатів на заміщення посади ректора Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Відповідно, це може негативно вплинути на результати виборів.

Водночас МОЗ зацікавлене у забезпеченні максимальної об’єктивності та неупередженості під час усього виборчого процесу. Адже дотримання академічної доброчесності викладачами університетів, у тому числі недопущення академічного плагіату, є однією з ключових вимог Закону України «Про вищу освіту». Крім того, це формує репутацію як науковця, так і загальний імідж вишу. Таким чином, Міністерством охорони здоров’я України будуть прийняті відповідні рішення стосовно розгляду документів претендентів та проведення конкурсу на заміщення посади ректора ВНМУ ім. М. І. Пирогова вже після прийняття остаточного рішення суду у цій справі та/або висновку НАЗЯВО.

С.Б.-В.:

Так, отже, Міністерство охорони здоров’я призупинило вибори у Вінницькому національному медичному університеті. Дякую.

В.Д.:

І це – позиція. Це – позиція. А до цього вона ще була відсторонена від виконання обов’язків. Ну, це взагалі дуже логічно, тобто на майбутнє – рекомендація… ми це рішення відпрацьовували ще в 14-му році, коли йшла боротьба в Національному медичному університеті: виконуючим обов’язки має бути людина, яка не претендує на ректорську позицію. Тільки така людина, яка точно не приймає участь в перегонах, може забезпечити рівні права для всіх кандидатів. Призначати виконувача обов’язки, який буде подаватися на пост ректора – це точно буде використання адмінресурсу, сто відсотків він покладе під себе ці хворі колективи. І його перемога чи її перемога стає очевидною однозначно. Рішення взагалі з тими колективами… це боляче дивитися, але той самий колектив проголосує за прямо протилежне рішення за інших умов. От прямо в один момент ці люди голосують за прямо протилежне. Підтримка колективу Національного медичного університету – ну, не найгірший, правда ж, університет в Україні? – була однозначною за Катерину Миколаївну Амосову. Сто разів вони підтверджували, що «це наш улюблений ректор, найкращій в світі». Змінилася ситуація – вона вже дійшла до краю, втрутилася Супрун в ситуацію нарешті, і той самий колектив проголосував не тільки за недовіру, а проголосував за те, щоб Катерину Миколаївну вигнали взагалі з університету, уявіть собі. З усіма досягненнями, завідувачку кафедри, і туди ж відправили її чоловіка. Це той самий колектив зробив, розумієте, і одноголосно підтримав Юрія Кучина, тому що… ну, тому що змінилася кон’юнктура. Тому що всім зрозуміло, що міністерство підтримає іншу кандидатуру, а цю точно будуть знімати. Ті самі люди, один в один, голосують за прямо протилежне. Тобто ніякої принциповості…

С.Б.-В.:

Я би тут хотіла ще нагадати про те, що… яким чином МОЗ прийняло це рішення: до МОЗ звернулися, за інформацією видання «33-й канал», троє народних депутатів і, власне, вони написали те, що… «що це за кадри у них такі…», з’ясовували, ну і загалом здивувалися, що вже скоро районні чи міські суди будуть приймати рішення – чи проголошувати в Верховній раді ті чи інші закони. Тому, звичайно, ця ситуація – вона доведена була до абсурду діями Петрушенко, і, звичайно, що МОЗ прийшлося виправляти ситуацію, тому що фактично на сьогоднішній день йде мова про кризу довіри до медичної освіти в Україні на прикладі кейсу Вінницького національного медичного університету, зокрема, виборів ректора. Я би тут хотіла попросити пана Юрія дати посилання на розмову з Олегом Смірновим, викривачем пані Петрушенко, видатним діячем, завдяки якому на сьогоднішній день очищується освіта і наука України, який викрив десятки, зокрема топ-плагіаторів, і, власне, його позиція з приводу цієї ситуації. Прошу, пане Юрію.

О.С.:

Вітаю Вас, пані Світлано, вітаю учасників і глядачів, окремо вітаю особу, через яку ми всі зустрічаємося, вона, сподіваюся, теж дивитиметься це дійство (напряму чи в запису). Ну, маю сказати, що випадок Вікторії Вікторівни Петрушенко і цікавий, і одночасно важливий тим, що ми на його прикладі можемо розібрати кілька важливих питань. По-перше, плагіат як такий – що й куди було переписано з чужих джерел. По-друге – плагіат із російських саме джерел. Далі – захист плагіатної дисертації. Далі – позов цієї особи до суду на НАЗЯВО. Ну й ставлення до плагіату і плагіаторів у стінах закладів, де вони працюють, ну ще й обираються на керівні посади. Ну, якщо коротенько по плагіату, то, як написано на сайті відомому «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях», він був виявлений на 79 сторінках дисертації. В дисертаціях з біології та медицині є дві частини. Ось перша – це огляд літератури, мета якого – показати, які дослідження проводяться в світі з даної теми та як автор вміє аналізувати факти, писати огляд наукових публікацій. І тут ми бачимо, що досліджувана особа просто переписала в перекладі російську книжку з готовими покликаннями, які в її дисертації відразу стали неправильними, бо в неї в списку літератури додані інші джерела, і вся нумерація збилася. Тобто крім плагіату маємо фальсифікацію джерел і доказ того, що особа насправді не опрацьовувала вказану в списку літературу, і її літературний огляд не має ніякої наукової цінності. І ось друга частина, дуже важлива, – це експериментальна, де автор описує, які досліди він проводив, як користувався описаними в другому розділі методиками, що в нього вийшло, як воно узгоджується з літературними даними. Що ми тут маємо? Передрані числові дані, таблиці і навіть мікрофотографія з 10 чужих дисертацій. Навіть температура хворих – усе співпадає з чужими даними. Ну, що зазвичай є доказом плагіату? Порівняльні таблиці, де наведений авторський текст і текст, запозичений з інших джерел без належних покликань. Оцей вислів – «запозичений без покликань» – це евфемізм, який замінює слово «украдений». Це як в СРСР використовували термін «угон автомобиля», який насправді є крадіжкою, якщо вночі, і пограбуванням, якщо здійснюється відкрито вдень. Тепер стосовно плагіату з російських джерел. Як влучно зазначив фізик Олександр Габович, вони крадуть у росіян, бо не знають англійської. Ну й сприяє цьому також легка доступність текстів. Окрім статей нічого не вартує роздобути текст російської дисертації з російських сайтів, що ними торгують, – це коштує від 240 до 700 або 750 рублів, тобто близько 100–200 гривень. Купляєш, переписуєш, стаєш кандидатом чи доктором наук і отримуєш кільки тисяч гривен щомісячної надбавки до зарплати, як це зробив відомий всім колишній ректор і міністр освіти Сергій Шкарлет або менш відомий голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак. Ну і ми ж розуміємо, на що тут іще є розрахунок – і цієї особи, і Шкарлета, і Маргасової, і Гурака і їм подібних, що присмокталися до російських джерел, як воші, – що росіяни не подадуть до суду щодо захисту своїх авторських прав, бо це був би міждержавний позов, а як його зробиш? Хто з науковців буде витрачати на це час і гроші? Щодо захисту. Ну, ми всі розуміємо, що часто в спецраді сидять люди, які спеціалізуються дещо в різних напрямках науки, тим більше не всі вони читають ті дисертації, обмежуючись авторефератом, або взагалі перший раз дізнаються про проведені дослідження на самому захисті. Проте справно голосують «за». І цю систему складно поламати. Тому головні претензії мають були до керівника кандидатської чи консультанта докторської дисертації, рецензентів, опонентів. І я думаю, слід назвати вголос прізвища цих, на мій погляд, безвідповідальних осіб: консультантом у нашої героїні був Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Ничитайло Михайло Юхимович, офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор Желіба Микола Дмитрович, академік АМН України, доктор медичних наук, професор Павловський Михайло Петрович, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Запорожченко Борис Сергійович. І вчений секретар спецради – доктор медичних наук, професор Сергій Дмитрович Хіміч. Ось ці люди сприяли захисту плагіатної дисертації напряму. Ну тепер стосовно позову Вікторії Петрушенко до суду на НАЗЯВО. Кілька слів скажу. В ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду читаємо наступне: «На переконання заявника, очевидними є ознаки протиправності дій відповідача (тобто НАЗЯВО) та порушення прав, свобод або інтересів особи позивача, такими діями, оскільки Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не має повноважень проводити будь-які процедури щодо перевірки дисертації ОСОБА_1, яка захищена 24 червня 2008 року, у зв`язку із тим, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало поняття "академічний плагіат" та відповідальність за це та не наділяло НАЗЯВО повноваженнями щодо перевірок дисертацій та наукових праць. Такі повноваження на думку заявника виникли у Відповідача лише із набранням чинності Законом України "Про освіту" від 14-го року, а дисертація захищена та стаття опублікована у 2008 році». Що там іще цікавого? Адвокат особи_1 Олександр Васильович Шкелебей подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони НАЗЯВО вчиняти дії щодо розгляду справи Комітетом з питань етики за скаргою на плагіат в дисертації та науковій статті особи-1. Ну що тут слід сказати, що робити? А просто прочитаємо наступний текст: «Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 423. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2007-п/ed20070307#Text)  Пункт 16: «У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту». Далі: «Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня». Далі, в цьому ж порядку міститься норма про розгляд подібних справ без обмеження строку давності. Читаємо – 40-й пункт: «Розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому (ну а зараз який там – 23-й рік, а був восьмий), органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело». Далі прочитаємо «Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах…», які є в листі МОНУ (Міністерства освіти і науки України) від 18-го року, підписані міністром Гриневич тодішнім. Пункт 2 – що є «академічним плагіатом»? Це «відтворення в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами, або в перекладі тексту іншого автора (інших авторів), обсягом від речення і більше, без посилання на автора (чи авторів) відтвореного тексту». Далі: «відтворення…» (пункт 2.2), «відтворення в тексті наукової роботи, повністю або частково, тексту іншого автора через його перефразування чи довільний переказ без посилання на автора відтвореного тексту». Тобто в «Порядку присудження наукових ступенів» маємо пряму заборону на здійснення «текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело», а в 2018 році всі ці дії офіційно названі академічним плагіатом. Тобто намагання особи-1 (по судовій справі) представити свої дії, що не мали назву «академічний плагіат», як дозволені, є жалюгідними і негідними. Не знаю, як буде захищатися в суді представник НАЗЯВО, але мені тут все ясно і з заявником, і з його адвокатом. Петрушенко була науковим керівником кандидатської дисертації Вадима Стойки, який в 17-му році захищався і сплагіатив результати роботи Сергія Стукана. Тобто…

С.Б.-В.:

Плагіатори плодять плагіаторів, іншими словами.

О.С.:

Ну й про навчальний заклад, де працює особа, що дуже хоче стати ректором. Спостерігаємо, як особа, висловлюючись російською, "судорожно цепляется за власть", і навіть не з судомами, а з якимись конвульсіями. Я вважаю, що ця особа не може бути не тільки ректором, але й завкафедри. Ну й зрозуміло, що її треба позбавити наукового ступеня доктора наук. Я вважаю, що вона просто суспільно небезпечна. І мене дивують працівники медичного університету, які виступили на підтримку кандидатки, які ані слова не сказали про очевидний плагіат. Тобто їх усе влаштовує. Частина цих осіб перелічена в публікації в газеті «Голос України». Там, де зустрічалася кандидатка, особа-1, з колективом.

С.Б.-В.:

Пані Петрушенко.

О.С.:

Да, ну, особа-1. Невідома нам особа-1. На підтримку ж цієї особи виступив, наприклад, завідувач кафедри загальної гігієни та екології Ігор Сергета, професор кафедри анатомії Ігор Гунас, декан факультету №2 професор Володимир Школьніков. Був опублікований на Ютюбі відеозвіт зустрічі особи-1 з колективом, ми бачимо виступ на її підтримку професора Вікторії Родінкової.

С.Б.-В.:

Так, яка, до речі, входить до складу Наукового комітету, і є експертом…

О.С.:

Експерт Міністерства охорони здоров’я.

С.Б.-В.:

І, до речі, вона ж… Там же ще одна ситуація, що вона обіцяє, що будуть підписані нові угоди з фондами Швеції, наскільки я пам’ятаю, і ще якоюсь закордонною країною. Тобто фактично вона збирається через свої зв’язки так підтримувати царювання плагіаторки, яку вся ця компанія збирається обрати. Ну і загалом, як Ви оцінюєте… ну, тобто, якщо вони оберуть, що це за університет, що це за колектив такий? Це, получається, проплагіатна банда якась, чи що це?

О.С.:

Ну ось в мене тут гарна цитата є виписана. 2021 року на брифінгу Президент Національної академії наук України Анатолій Загородній заявив наступне, що «в Україні почастішали випадки проникнення в наукову спільноту недоброчесних науковців. Сам факт наявності плагіату є свідченням хвороби суспільної моралі. Здорове суспільство виштовхує пройдисвітів – і вони стають маргінальними. Хворе суспільство є живильним середовищем для плагіату.» Ось, виходячи з цих слів Анатолія Загороднього просто скажу, що, на мій погляд, колектив ВНМУ явно хворий.

С.Б.-В.:

Ну, тобто, ми будемо сподіватися, що колектив Вінницького національного медичного університету все-таки не проголосує за пані Петрушенко, бо якщо проголосує, то тоді це буде однозначно виявлено і визначено, що це, скажімо, токсична корпорація, яку очолює плагіаторка. І я думаю, що довіра до результатів діяльності цього університету повинна бути нульова, як у суспільства, так і в зовнішніх партнерів.

О.С.:

Ну, повинна бути, але ж може повторитися ситуація з Харківським університетом імені Каразіна, де колектив чудово знав все про Кагановську, її плагіат – була стаття на сайті Ліга.нет про плагіат в її монографії, і плагіаторку чудово обрали ректором Харківського університету. І досі вона ж там ректорує.

С.Б.-В.:

Ну, я думаю, що на черговій «Академічній негідності року» ми відзначимо, введемо нову, скажімо, номінацію, в якій вже будуть змагатися наші токсичні корпорації у вигляді університетів.

Дякую, пане Юрію. Отже, пане Вікторе, на закінчення нашої програми, будь ласка, підсумуйте ті думки, які у Вас з’явилися в зв’язку з кейсом Петрушенко. А також, можливо, зверніться до нашої аудиторії, до членів, співробітників Вінницького національного медичного університету – що вони мають робити, щоб їх дія відповідала принципу академічної доброчесності.

В.Д.:

Це позбавлено сенсу. Там нема до кого звертатися. Окремих людей я дуже поважаю, але вони не визначають нічого. Колектив будь-якого, медичного щонайменше, університету, я гадаю, в принципі і будь-якого вищого закладу освіти в Україні підтримає за певних умов – за умов збереження статус-кво – будь-якого плагіатора. І не тільки плагіатора. В цьому тут нема ніяких сподівань, що колектив змінить своє рішення чи якось оговтається, возьметься в розум і дійсно буде зважати, що плагіат в якійсь-там докторській дисертації має на щось впливати. Ні. Цього не станеться, і це нібито тупикова ситуація, бо в Законі про вищу освіту чітко прописано, що керівником закладу стає переможець на виборах трудового колективу. Трудовий колектив – це там, якщо не помиляюсь, 85 відсотків співробітників інституту, 15 відсотків студентів, це може там якось коливатися, але сподіватися, що прогресивна, чесна, відповідальна людина виграє вибори в оцих трудових колективах – не варто. Це неможливо, і це, на перший погляд, тупик: а що ж робити, у нас же немає іншого колективу? Поставити на певний час виконуючого обов’язки. Це я вже як… намагаюся підказати правильні дії міністрам відповідним – не тільки освіти і науки, і не тільки МОЗу, ну, власне, цим двом установам, тому що вищі медичні навчальні заклади – під керівництвом Міністерства охорони здоров’я. На невизначений, можливо, час ставити відповідальну, чесну, прозору людину, без ніякого плагіату. Хай вона не буде професором, хай вона не буде там доктором наук, академіком і лауреатом всіх премій, але це буде надійна, чесна, молода людина, яка займеться вигрібанням авгієвих конюшень. А вони реально авгієві. І тоді, коли очищення на певний хоча б відсоток відбудеться, і будуть обрані на керівні посади кафедр і стануть таким чином учасниками зібрання трудового колективу нові люди, оцим новим людям можна доручити обрання керівника закладу і, звісно, в цих виборах не може брати участь той, хто, чи та, хто виконувала обов’язки ректора весь цей час. Іншого шляху виходу з цієї ситуації я особисто не бачу. Система надто прогнила, надто глибока, я майже впевнений, що ніхто не позбавить наукового ступеня Вікторію Петрушенко, тому що, ну, НАЗЯВО, можливо, зробить свій висновок, а потім будуть експертні комісії з кращих хірургів України, які скажуть, що дисертація прекрасна. Недоліки є, але вони на загальний там важливий внесок в розвиток хірургічної науки не роблять критичного там внеску, і тому все чудово. Це ми вже проходили, тобто наукова спільнота в цілому не розуміє і не зрозуміє, і не хоче зрозуміти, що таке доброчесність і що таке, власне, наукова робота, бо вони нею переважно ніколи не займались.

С.Б.-В.:

Дякую, дякую, пане Вікторе, але це, я би сказала, такий достатньо песимістичний підсумок. Зі свого боку хочу сказати…

В.Д.:

Реалістичний, реалістичний!

С.Б.-В.:

Реалістично-песимістичний. Але зі свого боку хочу сказати, що доброчесні науковці продовжують боротьбу за високі ідеали і цінності, я дякую Олегу Смірнову, який фактично чистить ці авгієві стайні, який доводить, що…

В.Д.:

Стайні, правильно! Боже-боже-боже, стайні, я вибачаюся перед усіма слухачами.

С.Б.-В.:

…який доводить, що досягнення чистоти, досягнення цілісності, досягнення і прагнення високих ідеалів – це може стати справою життя. Дякую Вам, пане Вікторе, за участь в нашому етері, нагадаю, Віктор Досенко, доктор медичних наук, професор, видатний патофізіолог, людина, яка зробила і робить надзвичайно багато для розвитку медичної освіти…

В.Д.:

Пані Світлано, краще зупиніться, я Вас прошу, бо вони знаєте, як це почують? О-о, є кандидат на ректора, це от він рветься до влади… І це от для цього ця передача, бо Віктор Досенко претендує на посаду ректора.

(Сміються)

Мені особисто буде смішно, але для співробітників, які, власне, обираються, буде очевидно, це буде одразу зрозуміло, хто ж замовник… Пане Олеже перераховує наступний транш…

(Сміються)

І Вам дуже дякую.

С.Б.-В.:

Дякую. Отже, так чудово закінчимо програму. Дякую за увагу. Слава Україні! Переможемо!

https://i-ua.tv

https://www.facebook.com/IUA.TV/

18.09.2023