Кар’єра плагіатного пройди: кандидат наук – ректор – доктор наук Валерій Анатолійович Бортняк ​

Ось, здавалося б, усі плагіатори крадуть чужі тексти однаково: або переписують один до одного, або щось трохи перефразують, можуть переставляти місцями речення чи абзаци. Додають до чужого тексту слова про Україну, про щось українське, часто замінюючи ними слова «Росія», «російський», банк Росії замінюють Національним банком України, – це, як ми вже писали, 1-й закон українського плагіату. Додають слова «на наш погляд», «ми вважаємо», або й переписують ці чужі вислови до своєї дисертації чи статті (2-й закон українського плагіату).

Але ні, їхня фантазія цим не обмежується! У деяких плагіаторів є якась своя родзинка, що відрізняє їх від інших нудних примітивних плагіаторів. Ось, наприклад, колишній Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос переписав до себе тексти із 7 дисертацій та 3 книжок, але замінив українську літеру «і» на англійську “i” чомусь тільки в шматках із однієї книжки. А проректорка з наукової роботи Національного університету «Чернігівська політехніка» Вікторія Маргасова повторила вислів «забезпечення стійкості економіки до загроз економічній безпеці» у своїй докторській дисертації аж 275 разів (є навіть по чотири рази на сторінку) – до такої дурні до неї ще ніхто не додумався.

Наш сьогоднішній піддослідний теж має свої «чудернацькі особливості», і про них – далі в цьому матеріалі.

1. Валерій Бортняк і Таврійський університет

За даними сайту Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, у 2004 р. Валерій Анатолійович Бортняк почав працювати оперуповноваженим управління по стягненню податкової заборгованості податкової міліції Житомирської обласної державної податкової адміністрації, і був на цій посаді до 2006 року. У 2006–2008 – викладач у Житомирській філії Київського інституту бізнесу і технологій. У 2008-му став кандидатом юридичних наук. У 2008–2014 рр. працював доцентом кафедри цивільного права та цивільного процесу Університету економіки і права «Крок», у 2014–2017 – доцентом кафедри приватно-правових дисциплін і одночасно професором кафедри приватного права Університету сучасних знань. У 2017 р. він прийшов на роботу в Таврійський університет, де до 2021 р. був доцентом кафедри конституційного та міжнародного права. У 2021 р. став ректором ТНУ, одночасно в 2021–2024 рр. працював доцентом кафедри приватного і публічного права, а з 2024 – професором кафедри державно-правових і гуманітарних наук. У серпні 2024 р. захистив докторську дисертацію (її ми детально розглянемо нижче). Автор понад 100 наукових розробок у галузі права.

У січні 2024 р. заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький висловився за приєднання ТНУ до Національного університету "Києво-Могилянська академія". На це ректор ТНУ Бортняк відповів так: «Саме вчора пан Михайло Вінницький дав певні коментарі, що у нас з вами неякісне освітнє середовище. Я не розумію вираз цей і де він визначений нормативно. Я можу відверто сказати, що ТНУ має найякісніше освітнє середовище на теренах міста Києва і Київської області, якщо не цілої України». Проти «реорганізації ТНУ» протестували колектив і студенти, а ректор Бортняк навіть почав судитися з Винницьким, захищаючи «ділову репутацію університету» та «честь і гідність трудового колективу».

«Рішення не скасоване, а відтерміноване із певних політичних причин. Я особисто вважаю, що якщо ми будемо повертати університет у деокупований нами Крим, то ми маємо повертати найкращий університет. На жаль, Таврійський університет сьогодні не показує кращий результат серед університетів. Тому було призупинено цей процес», – сказав Винницький в ефірі Українського радіо (як відомо, Таврійський національний університет імені Вернадського був релокований у Київ після окупації Росією півострова, вісім років тому відновив роботу; ТНУ був найбільшим університетом Криму; у 2023 році ТНУ відзначив своє 105-річчя — одним із його засновників та перших очільників був академік Вернадський). А пізніше на спеціальній нараді «дійшли згоди, що ТНУ має напрацювати стратегію, завдяки якій виш зможе стати не просто конкурентоздатним освітнім закладом, а й інтелектуальним осередком для повернення й відновлення українського Криму. Керівництву університету необхідно напрацювати та подати на розгляд МОН стратегію розвитку закладу освіти з чітким планом реалізації».

Цікаво, яку стратегію розвитку університету з «найякіснішим освітнім середовищем на теренах міста Києва» буде розробляти ректор із двома плагіатними дисертаціями?

2. Валерій Бортняк: плагіатна кандидатська

30 вересня 2008 року в Національному університеті державної податкової служби України (м. Ірпінь Київської обл.) Валерій Анатолійович Бортняк захистив кандидатську дисертацію на тему «Механізм стягнення податкового боргу (адміністративно-правовий аспект)» і став кандидатом юридичних наук.

Усе б нічого, але, як виявилося, багато чого було запозичено з інших джерел без належних покликань. Ну, тобто вкрадено.

І тут така справа: якщо пан Валерій писав дисертацію сам, то нічого нового ми йому не відкриємо. Ну а в іншому випадку наступний текст стане для нього великим сюрпризом (як колись і для міністра освіти Оксена Лісового, який зі здивуванням дізнався, що його дисертація містить масштабний плагіат).

У порівняльних таблицях збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, ну а твердження автора про те, що це нібито він щось пропонує, оцінює, розробив чи робить висновки – фіолетовим.

Ось перше джерело плагіату його кандидатської:

Сараскіна Т. В. Організаційно-правові засади діяльності податкової міліції в Україні. – Дис. … канд. юр. наук. – Харків, 2000. (Див. тут).

Звідси був узятий текст із заміною готових джерел на фальшиві, а також скопійований текст узагалі без яких-небудь покликань.

Друге джерело плагіату:

Дятленко Н. М. Господарсько-правові засоби попередження ухилень від сплати податків. – Автореферат дис. … кандидата юридичних наук. – Донецьк, 2002. (Див. тут).

Зверніть увагу, як Бортняк просто підряд переписує висновки чужої дисертації, додаючи від себе якісь ліві джерела. І те саме відбувається з переписаними «напрямками будівництва державної податкової політики». Невже хтось повірить, що він зібрав фрагменти з різних джерел таким чином, що вони ну ось просто випадково зібралися підряд так само, як і висновки захищеної в 2000-му році дисертації, а потім підібрав оті «напрямки будівництва» так, що вони один в один повторюють текст чужої інтелектуальної праці? Чи цей дядько тримає всіх нас за дурнів?

До наведених фактів плагіату слід додати тільки співучасників захисту цієї чудової дисертації.

Науковий керівник – Коваль Микола Васильович, кандидат юридичних наук, професор кафедри управління та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Офіційні опоненти:

● Лук’янець Дмитро Миколайович, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Академії банківського права НБУ;

● Гіжевський Володимир Казімирович, кандидат юридичних наук, професор, декан юридичного факультету, проректор Університету економіки і права «КРОК».

3. Валерій Бортняк: плагіатна стаття

Ця стаття є в переліку його публікацій за темою докторської дисертації (про яку мова ще буде далі):

Бортняк В. А. Адміністративно-правові відносини у сфері здійснення фінансового контролю // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, сер. Юридичні науки, 2020, т. 31 (70), № 3, с. 96–101. (Див. тут).

Валерій Бортняк склепав цей твір з трьох чужих статей українських авторів за 2011–2013 рр. І це трохи дивує: на що цей пан розраховував – що ніхто цього не виявить? Виявить! Навіть з огляду на досить значний рерайтинг, яким Бортняк, мабуть, хотів приховати свої негідні вчинки.

Перше джерело плагіату:

Радько Д. В.  Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній // Форум права, 2011, № 1, с. 848–852. (Див. тут).

«Таким чином», «нам (не) здається», «на наш погляд», – ось такі фрази безсоромно переписує в свою статейку кандидат юридичних наук і доцент, нібито це саме він робить якісь висновки.

Друге джерело плагіату:

Драна І. В. Особливості адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню коштів у нотаріальній діяльності // Право і суспільство, 2012, № 2, с. 156–161. (Див. тут).

Ну й нарешті третє джерело плагіату:

Острівна Л. В. Адміністративно-правові відносини у сфері аудиторської діяльності щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, 2013, вип. 2, с. 236–246. (Див. тут).

Тут у вкраденому тексті Бортняк кілька разів замінив чужий вислів «запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом» висловом «фінансового контролю»:

Додамо, що про розібрану тут статтю Бортняка та деякі інші 21 жовтня 2021 р. була публікація під назвою «Ректор-плагіатор Бортняк Валерій - виграв вибори у Таврійськму НУ імені В. І. Вернадського» (див. тут).

4. Валерій Бортняк: плагіатна докторська

Нарешті ми дібралися до смачненького, основного блюда цієї публікації – докторської дисертації пана ректора:

Бортняк Валерій Анатолійович. Адміністративно-правові основи фінансового контролю в Україні: теорія та практика. – Дис. … доктора юридичних наук (спец. 12.00.07 – Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). – Київ, 2024. (Див. тут).

Науковий консультант – Мосьондз Сергій Олександрович, доктор юридичних наук, професор, проректор з навчально-методичної наукової роботи та якості освіти ПВНЗ «Університет сучасних знань».

Офіційні опоненти:

● Галунько Валентин Васильович, доктор юридичних наук, професор, академік Академії адміністративно-правових наук, голова ГО «Академія адміністративно-правових наук», професор кафедри адміністративного права, інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Київського національного університету інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія»;

● Тарасюк Анатолій Васильович, доктор юридичних наук, доцент, заступник директора Територіального управління Державного бюро розслідувань (м. Львів);

● Касьяненко Любов Михайлівна, доктор юридичних наук, професор кафедри фінансового та податкового права Державного податкового університету.

Робота була виконана в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського (м. Київ) та захищена 14 серпня 2024 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.501.01 у Державній науковій установі «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» (м. Київ), учений секретар спецради – кандидат юридичних наук, старший дослідник Беланюк Марина Василівна.

Плагіат був виявлений на 86 сторінках дисертації Бортняка. Обсяг величезний, тому ми викладемо тут тільки кілька прикладів, а повну Порівняльну таблицю бажаючі можуть завантажити звідси.

Усього Бортняк скористався 17 працями, видавши чужі думки за свої:

1. Губанова Е. В., Ложкова С. Г. Государственный финансовый контроль: историко-правовой и теоретический анализ // Экономическая безопасность и качество, 2018, №3 (32), с. 52–56 (див. тут).

2. Серых Н. А. Финансовый контроль как категория финансового права // «Научно-практический электронный журнал Аллея Науки», 2021, №4(55), с. 867–872 (див. тут).

3. Рожкова Э. С., Абрамовских Л. Н. Государственный финансовый контроль. – «Сибирский федеральный университет», 2012 (безкоштовний ознайомлювальний фрагмент книги розміщений тут).

4. Запольский С. В. Финансовый контроль как предмет административного правового регулирования // Сб. матер. междунар. конф. на тему: Контроль и надзор в сфере государственного управления, проблемы и пути совершенствования. Душанбе 2017 г., 13-14 октября. – Душанбе: Институт философии, политологии и права им. А. Баховаддинова, 2017, с. 93–104 (див. тут).

5. Бельский К. С. В чем смысл разделения финансово-правовых знаний на общую и особенную части. Понимание и объяснение // Право и государство: теория и практика. 2017, №5 (149), с. 95–101 (див. тут).

6. Пустынникова Е. В. Методология научных исследований. – Ульяновск, УлГУ, 2017 (див. тут).

7. Новикова Т. А. Финансовый контроль в бюджетной сфере как функция государственных и муниципальных органов. – Магистерская диссертация. – Тольяттинский государственный университет. – Тольятти, 2017 (див. тут).

8. Гусева Н. М. Современные мировые тенденции развития государственного финансового контроля // Вестник Чувашского университета, 2011, №4, с. 362–371 (див. тут).

9. Бусурманкулова У. Н. Роль финансового контроля в социально-экономическом развитии регионов Кыргызской республики // Вестник Кыргызстана, 2017, №2, с. 307–313 (див. тут).

10. Фарикова Е. А. Административно-правовое регулирование в сфере финансовых отношений // Право и практика, 2018, №1, с. 183–189 (див. тут).

11. Овсянников Л. Н. Природа финансового контроля // Финансовый журнал, 2012, №3, с. 101–110 (див. тут).

12. Лукин А. Г. Постулаты и принципы государственного финансового контроля в Российской Федерации // Основы экономики, управления и права, 2013, №5 (11), с. 29–34 (див. тут).

13. Овсянников Л. Н. Ключевые проблемы формирования системы государственного финансового контроля // Финансовый журнал, 2010, №1, с. 11–24 (див. тут).

14. Соломатина Е. А. Контроль как функция государственного управления // Вестник Московского университета МВД России, 2015, №6, с. 154–159 (див. тут).

15. Литвинова Ю. М. Институт финансового контроля в области таможенного дела в системе российского права // Вестник Российской таможенной академии, 2010, №2, с. 110–116 (див. тут).

16. Васильева М. В. Мировой опыт организации государственного и муниципального финансового контроля и возможность его применения в России // Национальные интересы: приоритеты и безопасность, 2011, №25, с. 46–56 (див. тут).

17. Чумакова І. Ю. Аудит ефективності у державному фінансовому контролі зарубіжних країн // Фінанси України, 2007, № 8, с. 137–146 (див. тут).

На що слід звернути увагу? На те, що пан Бортняк використовує вже апробовану ним методику переписування чужого тексту й заміни готових покликань на фальшиві або додавання фальшивих покликань туди, куди йому захотілося, тобто він вставляє покликання на ті тексти, в яких подібних висловлювань просто немає. І замінює при цьому прізвища вчених на підставних осіб, які, як кажуть, ні сном ні духом, тобто аж ніяк не в курсі, що там за висловлювання їм приписав якийсь ректор Таврійського університету.

Ось подивимося, для прикладу, на ці три шматочки:

Замість Козиріна Бортняк указав Піхоцького, у праці якого №28 (див. тут) немає наведеної цитати, немає слів «способів», «недержавних», «господарської» та інших. У праці №24 (автор – М. Настенко, див. тут, куди її виклала сама авторка) немає слів «категорія», «філософ» і «мислення». Фальшивим є і покликання [25] (Н. Обушна, див. тут), де немає зазначеної Бортняком сторінки 250 і слів «мислення», «максимально», «узагальнюють», «специфічне». У праці №55 (див. тут) немає слів «категорія», «цілісність» тощо. Далі Бортняк замінив Бельського на Прасюка, але в тексті статті [33] (див. тут) немає слів «державні грошові кошти», «фінансове право», «фінансові акти», «бюджетне право», «бюджетна система», «валютний» та «податковий».

Тобто крім плагіату маємо нахабну фальсифікацію джерел. Два злочинних діяння, які здійснює без п’яти хвилин доктор юридичних наук.

А що то за праця Сірих – вам цікаво?

Виявляється, це стаття студентки 3 курсу юридичного факультету Оренбурзького державного університету Наталії Сірих, яка була повністю переписана В. А. Бортняком у його докторську дисертацію, де зайняла 9 сторінок: з 41-ї по 46-ту та 74–76.

Більше того, у цій плагіатній частині дисертації Бортняк уразив нас своєю недолугістю. Пам’ятаєте, на початку публікації ми писали, що деякі плагіатори відрізняються якоюсь родзинкою – чи то методикою плагіату, чи ще чимось особливим? Як виявилося, «родзинка Бортняка» – це подвійний плагіат. Махінації з чужим текстом без прикладання до нього голови, у якій мав би знаходитися мозок, призвели до цікавого явища: в різних місцях своєї дисертації Бортняк приписує одні й ті самі вислови різним людям і наводить різні покликання, які, зрозуміло, є фальшивими. Ось цей шедевр:

Також Бортняк переписав значну частину статті Запольського (вона зайняла 12 сторінок дисертації: з 50-ї по 60-ту та 114-ту), при цьому вислови автора «на мой взгляд» та «мне представляется, что» цей нахабник замінив на вислови «на наш погляд» та «вважаємо, що», і теж кілька разів підмінив прізвища російських авторів прізвищами українських або англійських дослідників, приписуючи їм вислови, які насправді відсутні в їхніх працях, додаючи фальшиві покликання. А ще слово в слово переписав фразу «Специфіка здійснення ревізійного контролю сприяє окресленню іншої сфери іншого виду фінансового контролю, зокрема нагляду. Співвідношення контролю та нагляду - тема наукових досліджень багатьох радянських учених, яка в останні роки хоч і втратила колишню актуальність, але не втратила своєї цінності, насамперед завдяки можливості розуміння нагляду як форми контролю, яка не потребує проведення ревізії як спеціального адміністративно- контрольного заходу.». Ну тобто нічого, що Радянський Союз зник у 1991 році – Бортняка в дисертації, захищеній у незалежній Україні в 2024 році, досі хвилює, що там про цінну «тему наукових досліджень» писало багато радянських учених. Ну а що ви хочете – більше ж цю тему ніхто в світі не розробляв, тут паслася тільки передова радянська наука!

Ну й обов’язково в краденому у росіян тексті треба замінити Російську Федерацію чи РФ на Україну або на «нашу державу», «российское право» – на «українське право», «современную Россию» – на «сучасну Україну», «правительство РФ» – на «Кабінет Міністрів України», або ж в одному місці видалити слова «Российская Федерация», а в іншому додати «Україна», ну а як же ж без цього:

Плагіат містять висновки до розділів 1 і 2, а також висновки до дисертації № 4 та 7.

5. Кілька неприємних слів

21 листопада 2023 р. відбулося засідання кафедри публічного та приватного права Таврійського національного університету, на якому 10 кандидатів юридичних наук із цієї кафедри та 4 запрошених сторонніх докторів юридичних наук обговорювали докторську дисертацію Валерія Бортняка. Учасники зазначили, що в 1-му та 2-му розділах автор активно застосовував різні «методи наукового пізнання». Ось тільки про активне використання «методу плагіату» ніхто чомусь не згадав. «У роботі всі наукові положення, висновки та пропозиції одержані дисертантом особисто», «Бортняк Валерій Анатолійович зарекомендував себе як дисциплінований, старанний дослідник, що системно підходить до поставлених перед ним завдань, вміє працювати з інформаційними джерелами, аналізувати наукову літературу та статистичні дані», «дисертант добре володіє методикою наукового дослідження, має достатньо широкий науковий та практичний кругозір», – не моргнув оком, брехали юристи.

Висновок Таврійського національного університету щодо дисертації його ректора Бортняка підписав його підлеглий – проректор з навчальної роботи Володимир Ноженко, а підготовив завідувач кафедри публічного та приватного права Сергій Губарєв.

Ну тобто завкафедри Губарєв та опоненти Галунько, Тарасюк та Касьяненко не в змозі в 2023 році перевірити хоч який-небудь шматок дисертації на правильне цитування джерела, чи є там той текст? Перевірити на можливий плагіат? Може, вони взагалі не вміють тикати пальцями в клавіатуру?

Ну й на закінчення нашого опусу. Зверніть увагу на дату захисту докторської дисертації: 14 серпня 2024 р.

Як у серпні 2024 року ректор українського університету може захищати докторську дисертацію з юридичних наук на тексті, передраному з російської статті 2013-го року з назвою «Постулаты и принципы государственного финансового контроля в Российской Федерации»?

На с. 326 своєї дисертації Бортняк пише: «Після ворожих проявів відношення рф до України, що виразилося спочатку в анексії частини територій після 2014 року, а згодом у відвертій загарбницькій війні проти України, наша держава остаточно проголошує курс на європейську інтеграцію та вступ до ЄС.». Очевидно, що ніякого когнітивного дисонансу в голові Валерія Бортняка не відбувається, раз він навіть у розпал війни нацистської Росії проти України так безсоромно краде собі шматки із 16 російських джерел (обходячи блокування деяких сайтів за допомогою VPN) і стає завдяки ним українським доктором юридичних наук.

Андрій Головатюк, Василь Садовий,

з подякою викривачам.

22.12.2024