Докторська дисертація професора Сергія Демченка з Дніпропетровського університету: несусвітне ганьбище ​  

08.11.2011 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка була успішно захищена ось ця дисертація:

Демченко Сергій Володимирович. Масова комунікація у процесі розбудови громадянського суспільства: історія, теорія, українські реалії. – Дис. … доктора наук із соціальних комунікацій (спеціальність 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій). – Дніпропетровськ, 2011.

Науковий консультант – Різун Володимир Володимирович, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту журналістики Київського національний університету ім. Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

• Крупський Іван Васильович, доктор історичних наук, професор кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету ім. І. Франка;
• Артамонова Інеса Михайлівна, доктор наук із соціальних комунікацій, доцент, завідувач кафедри журналістики Донецького національного університету;
• Яблоновська Наталя Всеволодівна, доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри міжмовних комунікацій та журналістики Таврійського національного університету ім. В. Вернадського.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат філологічних наук Корнєєв Віталій Михайлович.

Дисертація і автореферат Демченка С. В. розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів ​тут.

За темою дисертації С. Демченко в 2004–2010 рр. опублікував 24 праці, з яких, як виявила доктор філологічних наук Елеонора Шестакова, чотири є фальшивими – з плагіатом (див. публікацію тут).

Ну а в дисертації пана Демченка виявлені збіги з 6 джерелами. Ось яка красота:

Перший збіг – з цією російською дисертацією: Белова О. В. Массовые политические коммуникации как фактор становления и развития гражданского общества в современной России (дис. … канд. полит. наук, спец. 23.00.02 (политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии (по политическим наукам), Саратов, 2007; див. автореферат тут). З неї, захищеної чотирма роками раніше, Сергій Демченко «запозичив» текст того, що він «знайшов уперше», не забувши при цьому замінити «російську демократію» на «українську демократію»:

Друге джерело – Гурьєва С. А. Типологія сучасної преси Східної України (дис. … канд. філол. наук, спец. 10.01.08 (журналістика), Дніпропетровськ, 2006; див. тут):

Доказом плагіату, тобто того, що С. Демченко скопіював саме текст Гурьєвої, а не взяв цитату з першоджерела, є справжній текст з книги Засурського: «Для многих российских женщин чтение журнала стало источником новых представлений об образе жизни.» (див. тут). Слово «нових» пропущено в тексті Гурьєвої, і воно ж відсутнє у Демченка.

А далі – ще смішніше: у чужому тексті Демченко «жіночі журнали» поміняв на «такі часописи», «жінок» – на «людей», «читачок» – на «читачів», а «радянських ідеалів» – на «колишніх ідеалів тоталітарної імперії»:

З третім джерелом – дуже цікаво. Це монографія за ред. В. О. Ільганаєвої, Т. О. Колесникової під назвою «Бібліотека ВНЗ на новому етапі розвитку соціальних комунікацій» (Дніпропетровськ, вид-во Маковецький, 2010; див. тут). А в ній на сс. 31–41 є розділ 1.2. «Соціальні комунікації в умовах інформаційного суспільства: парадокси розвитку», автор якого – професор Володимир Дмитрович Демченко, декан систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. І саме з цього розділу, написаного його батьком, Сергій Володимирович потягнув собі в дисертацію купу шматків тексту:

Четверте джерело – Шоріна А. Ю. Авторське телебачення: жанрові форми та різновиди (дис. … канд. наук із соціальних комунікацій, спец. 27.00.04 (теорія та історія журналістики), Київ, 2008; див. тут). Наведемо декілька чудових яскравих прикладів:

На попередній картинці – дуже цікава ситуація. Демченко, переписуючи чужий текст про англійський афоризм, в якому обігруються слова message і massage, вирішив чомусь додати від себе, що це – омоніми (слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення, наприклад, «чайка» – птах і «чайка» – козацький човен), що є помилкою. Шоріна написала правильно, що слова відрізняються написанням, але теж помилилася, додавши слово «лише» («лише написанням»). Насправді ж слова message і massage відрізняються і написанням, і вимовою, і значенням, тому вони є паронімами, а ніякими не омонімами. Висновок щодо дій Демченка: плагіат із жалюгідним намаганням щось змінити в чужому тексті.

Тут слід зазначити, що науковим керівником С. Гурьєвої та А. Шоріної, збіги з дисертаціями яких були виявлені в дисертації Сергія Демченка, був згаданий вище (див. допис про третє джерело) професор Володимир Дмитрович Демченко, батько С. В. Демченка. І це може пояснити можливість вільного доступу Сергія Демченка до текстів дисертацій Гурьєвої та Шоріної (що в ті роки було неможливим, бо Національного репозитарію ще не було навіть у проєкті) і використання ним цих текстів.

П’яте джерело – Лященко А. В. Реклама як соціокультурне явище в системі масових комунікацій (дис. … канд. наук із соціальних комунікацій, спец. 27.00.06 (прикладні соціально-комунікаційні технології), Дніпропетровськ, 2008; див. тут). Тут ще цікавіше: науковим керівником Анжели Лященко був сам С. В. Демченко, тому, без сумнівів, він мав доступ до тексту її дисертації, чим і скористався. Наведемо, знову ж, тільки декілька прикладів:

Переписуючи текст з дисертації своєї підопічної, Сергій Демченко навіть примудряється залишити її коментар у дужках – «(виділено нами – А.Л.)», але не соромиться поміняти її ініціали на свої:

Ну так, ну так, «ми з повним правом можемо твердити, що»; «на наш погляд», – усе це добросовісно переписується з чужої дисертації і видається за свої думки чи висновки. Як людям не соромно?

Ну а тепер – саме цікаве, шосте джерело: Демченко С. В. Медіаполітична система в сучасній Україні (інтегрована комунікаційна модель) (дис. … канд. політ. наук, спец. 23.00.02 (політичні інститути та процеси), Дніпропетровськ, 2004; див. тут). Збіги з власною кандидатською дисертацію виявлені на 169 сторінках докторської дисертації пана Сергія, що становить 46%.

Ну й так далі, немає сенсу наводити всі сторінки з плагіатом

А ось посміятися кой-де можна.

Наприклад, ось тут суть медійного ринку (щодо прибутку та ідеологічної мети) в докторській дисертації С. Демченка у порівнянні з кандидатською змінилася на прямо протилежну:

А тут Путін змінився на Мєдвєдєва:

Ну й нарешті висновки докторської, які є висновками, передраними з кандидатської:

Зробимо ВИСНОВКИ.

У дисертації під назвою «Масова комунікація у процесі розбудови громадянського суспільства: історія, теорія, українські реалії», захищеній Сергієм Демченком у 2011 році, маємо два грубих порушення вимог «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 423. Ось ці вимоги:

1) не можна робити текстові запозичення, використовувати ідеї та наукові результати й матеріали інших авторів без посилання на джерело, а в разі виявлення такого неподобства дисертація знімається з розгляду або ж, якщо авторові вже видано диплом доктора чи кандидата наук, виявлення в дисертації текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для порушення клопотання про позбавлення його наукового ступеня (п. 16);

2) наукові положення і результати, які виносилися на захист у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук, не можуть повторно виноситися на захист у його докторській дисертації; ці положення і результати можуть бути наведені лише в оглядовій частині докторської дисертації (п. 12).

У своїй докторській дисертації С. Демченко повторно робить і захищає висновки, які вже присутні в тексті його кандидатської дисертації і відповідно захищалися 7 роками раніше. 

Василь Садовий, з метою розбудови громадянського суспільства

Фото С. Демченка з сайту Центру «Етос»

19.04.2024