Андрій Вітренко. Плагіатор-віртуоз, а за сумісництвом – заступник міністра освіти і науки

«Бо немає нічого таємного, що не відкрилося б,

і потаємного, що не відкрилося б і не виявилося б».

Євангеліє від Луки, 8:17

Чотири міністри освіти і науки України відзначилися плагіатом у статтях та дисертаціях, купа ректорів-проректорів – теж туди ж. І вже не дивує, що до цих видатних освітянсько-науково-політичних діячів (а, сподіваюся, ніхто не буде заперечувати політичну значимість осіб на таких посадах) приєднався й заступник міністра освіти Андрій Вітренко. Навпаки, цілком логічно. Очевидно, наші плагіатори кучкуються за принципом «Пролетарі всіх країн – єднайтеся!», що в сучасному перекладі звучить як «Голодранці інтелектуальної праці до купи – гоп!».

Коротка довідка про пана освітянського чиновника:

Вітренко Андрій Олександрович народився 1977 року, закінчив Київський національний торговельно-економічний університет (1999); з 2004 по 2020 роки працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (від асистента кафедри до заступника декана економічного факультету), кандидат економічних наук (2005), доктор економічних наук (2017); з 2020 р. – заступник Міністра освіти і науки України, член Атестаційної колегії МОНУ. Депутат Київської міської ради від партії «Слуга народу» (2020), президент Спортивної студентської спілки України (2024).

Які досягнення має на сьогодні пан Вітренко?

Шість плагіатних статей.

До колишнього міністра освіти і науки Сергія Шкарлета Вітренку далеко: у того сім статей, монографія та докторська дисертація! Але друге місце в неофіційному змаганні керівників міносвіти Андрій Вітренко собі явно забезпечив.

Стаття №1

Stashchuk O., Vitrenko A., Kuzmenko O., Koptieva H., Tarasova O., Dovgan L. Comprehensive System of Financial and Economic Security of the Enterprise // International Journal of Management, 2020, 11 (5), pp. 330–340 (див. тут).

Журнал IJM видається міжнародним видавництвом IAEME, розташованим в Індії (штат Таміл-Наду). Саме на його сторінках вирішила надрукувати статтю різношерста компанія економістів з різних міст України:

● Стащук Олена Володимирівна, докторка економічних наук, професорка, завідувачка кафедри фінансів Волинського національного університету ім. Лесі Українки (Луцьк);

● Вітренко Андрій Олександрович, доктор економічних наук, доцент кафедри економічної теорії, макро- і мікроекономіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Киїів);

● Кузьменко Оксана Василівна, кандидатка економічних наук, заст. зав. кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля (м. Дніпро);

● Коптєва Ганна Миколаївна, докторка економічних наук, професорка кафедри менеджменту Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»;

● Тарасова Олена Валентинівна, кандидатка економічних наук, доцентка кафедри обліку та аудиту Одеської національної академії харчових технологій (з 2021 р. – Одеський національний технологічний університет);

● Довгань Людмила Петрівна, кандидатка економічних наук, доцентка кафедри публічних фінансів Університету державної фіскальної служби України (м. Ірпінь).

Раптом об’єднавшись, команда однодумців вирішила народити англомовну статтю для індійського журналу і використала для цього російський посібник з теорії управління, що вийшов 11-ма роками раніше (Новиков Д. А. Теория управления образовательными системами. – М.: Народное образование, 2009. – 416 с.; див. тут). За допомогою приголомшливого за своєю ефективністю наукового методу “CtrlC–CtrlV” та спеціальної комп’ютерної програми-перекладача “Clumsy Translator”, надзвичайно поширеної в українських наукових колах, наші «вчені» чудово справилися з поставленим завданням:

Ніякого Новікова, звісно, в списку літератури статті Вітренка and Co. немає, а покликання [3] (Dzwigol H., Dzwigol-Barosz M., Kwilinski A. (2020), Formation of Global Competitive Enterprise Environment Based on Industry 4.0 Concept // International Journal of Entrepreneurship, 24(1), pp. 1–5, див. тут), звісно, є фальшивим, бо в цій статті немає отих усіх слів “criterion”, “excellent” та “economic security”.

Ну тобто маємо звичайнісінький плагіат із класичною заміною «м’яса на шоколад» та фальсифікацією джерел.

Стаття №2

Vitrenko A., Tarasiuk H., Basiurkina N., Shlapak A., Berezhnytska U., Kosichenko I. Features of Internationalization of SMEs Under the Influence of the Institutional Environment // International Journal of Advanced Research in Engineering and Technology (IJARET), 2020, 11(5), pp. 204–218 (див. тут).

Журнал IJARET теж видається міжнародним індійським видавництвом IAEME. І знову бачимо в опублікованій ним статті теплу компанію «вчених» з різних куточків країни. Склад її оновився, і тільки наш головний герой – той самий:

● Вітренко Андрій Олександрович, доктор економічних наук, доцент кафедри економічної теорії, макро- і мікроекономіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (Киїів);

● Тарасюк Галина Миколаївна, докторка економічних наук, професорка, деканка факультету бізнесу та сфери обслуговування державного університету «Житомирська політехніка», членкиня Академії економічних наук, членкиня Національної академії наук вищої освіти України, експерт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти;

● Басюркіна Наталія Йосипівна, докторка економічних наук, професорка, завідувачка кафедри торговельного підприємництва, товарознавства та управління бізнесом Одеської національної академії харчових технологій (з 2021 р. – Одеський національний технологічний університет);

● Шлапак Алла Василівна, докторка економічних наук, заступниця завідувача кафедри міжнародного обліку і аудиту Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана (2018–2022), зараз – проректорка з науково-педагогічної роботи та інноваційного розвитку Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, депутатка Київської міської ради (фракція «Батьківщина»);

● Бережницька Уляна Богданівна, кандидатка економічних наук, доцентка, завідувачка кафедри прикладної економіки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

● Косіченко Ірина Ігорівна, аспірантка Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (у 2021 р. стала доктором філософії).

Тепер Андрій Вітренко і його нова жіноча команда скористалися іншим джерелом плагіату. Значна частина «наукової статті» Вітренка з колежанками – це англійський переклад російської дисертації Тетяни Цуканової:

Цуканова Т. В. Интернационализация российских фирм малого и среднего бизнеса: влияние институциональной среды. – Дисс. … канд. экономических наук. – Санкт-Петербург, 2015 (див. тут).

На сторінку 208 своєї «наукової праці» пан Вітренко and Co. нахабно передирає схему з дисертації Цуканової, переставивши місцями 1-й та 2-й рядки табличок (див. рис. 1). Далі текст звідти та ще одну схему з переставленням рядків. А потім – повністю таблицю. Далі ще текст та схему. І знову текст:

Власне, все вже з цим Вітренком і його гоп-компанією, що складається з близьких по духу та за звичками економісток, зрозуміло. Бажаючі можуть досліджувати плагіат з російської дисертації далі, а нас уже щось сильно нудить.

Додамо лише, що потім Вітренко передирає таблицю, де російське замінює на українське (ой, ну як же ж без цього?) та дані з двох чужих таблиць об’єднує в одну таблицю №2, у якій крім плагіату ми спостерігаємо й фальсифікацію даних: чужі результати щодо бізнесу в Росії перетворюються на дані про бізнес в Україні.

Ну й нарешті спостерігаємо повністю передрані висновки статті:

«Ай да Пушкин, ай да сукин сын!», – похвалив колись Олександр Сергійович сам себе за вдало написану поему «Борис Годунов». Цими ж словами міг би оцінити свою працю й перший, тобто головний, автор статті. Але... хтось же має нести відповідальність за крадіжку та фальсифікацію! І, мабуть, не він один – жіночки також!

Іще таке питання виникає – як сформувалися ці два колективи авторів для першої та другої статей?

На підставі аналізів багатьох подібних випадків, що викладені різними дослідниками в Інтернеті (див., наприклад, статтю Лариси Меліхової від 22.02.2022, статтю Євгена Чернишова від 19.09.2024 та приклад оголошення), можемо й ми висунути гіпотезу про те, «що це було?», а саме: що маємо випадок так званого «покупного співавторства», коли хтось із наших героїв (або й усі автори статті) купилися на пропозиції співавторства та купили собі таке місце (перепрошуємо за випадкову гру слів). Тому й бачимо збірну солянку з авторів із різних міст країни, як у зоопарку – різних тварин в одному місці.

Ну, а якщо наша гіпотеза неправильна – із задоволення вислухаємо версію авторів. Але тоді доведеться повідомити про те, хто ж писав статтю – півник чи курочки.

Стаття №3

Тепер полюбуємося на одноосібну статтю, яку написав наш герой та надрукував у румунському журналі:

Vitrenko A. Theoretical Comparative Analysis of "A Good" and "A Service" as Base Economic Theory’s Categories // Studia Securitatis, 2016, No. 2, pp. 112–120 (журнал можна знайти на сайті Academia та завантажити).

Це вже не колгосп із авторів, де можна спихнути провину на сусіда, тут уже сам автор має нести відповідальність за все. І що ж ми маємо? А маємо значні збіги з російською дисертацією, тільки тепер доктора наук Тамари Софіної:

Софина Т. Н. Рынок услуг: методологические основы формирования и функционирования. – Дисс. … доктора экономических наук. – Санкт-Петербург, 1999.

Придбати дисертацію Софіної за 179 грн можна тут, а за 700 російських рублів – тут.

Андрій Вітренко якось роздобув собі текст цієї дисертації і добросовісно переклав звідти величезний шматок – підряд абзац за абзацом, абзац за абзацом – за допомогою вже згаданої нами програми “Clumsy Translator”. Стаття здоровенна, тому в таблиці наведемо лише окремі приклади нахабного плагіату:

Далі – багато сторінок із такою самою купою передраного з російської дисертації.

Ну й фінал:

Звернемо увагу на те, що пан Вітренко передрав чужий текст разом зі згадкою Росії без заміни на Україну, як роблять зазвичай. Прогледів?

● Софіна: «Проблемы социальной безопасности и соответствие преобразований в России универсальным закономерностям исторического развития современной цивилизации пока еще не достаточно находятся в поле зрения, как теоретиков, так и практиков.».

● Вітренко: «The problems of a social safety and conformity transformations in Russia to universal historical development laws of modern civilization are still not enough in sight both theorists and practitioners.».

Ну й останній абзац цієї пречудової статті російського походження, яку «написав» 2016 року доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій Вітренко:

Слова Софіної «нам представляется», «мы полагаем», «таким образом», «таким образом, обобщая все вышесказанное, мы полагаем, что» наш герой, теперішній заступник міністра освіти, добросовісно та безсовісно повторює: «we believe», «thus», «thus, summarizing the above, we believe that». Кого дурить?

Стаття №4

Четверта англомовна плагіатна стаття Андрія Вітренка була надрукована в іще одному румунському журналі:

Vitrenko A. Service Sector in the Structure of the National Economy of Ukraine: Features, Dynamics and Main Trends // Revista Economica, 2016, vol. 68(3), pp. 202–215 (див. тут).

В ній ми можемо знайти куски, які автор украв з дисертації Саліми Махошевої:

Махошева С. А. Сфера услуг и формирование новой архитектуры развития региональных социально-экономических систем. – Дисс. … доктора экономических наук. – Нальчик, 2009.

Цю дисертацію за ті самі 179 грн можна придбати на спеціальному сайті тут.

Звідси Вітренко теж переписав здоровенний шматок і, як бачимо, не тільки скористався чужим текстом, але й допетрав поміняти Росію на Ukraine, російські компанії на Ukrainian service sector та вислови «в экономике России» на «in the Ukrainian economy» і «российского рынка услуг» на «Ukrainian service market», не те що в попередній статті. Ну й також двічі попросту додав до чужого тексту згадування України:

Страшно навіть уявити, що б такого самостійного міг би написати наш кандидат (у 2016 році) економічних наук, якби б не ця готова докторська дисертація, яку в 2009 році в кабардино-балкарському місті Нальчик захистила Саліма Олександрівна Махошева.

Стаття №5

Тепер перейдемо до україномовних статей поважного пана. Ось є така, наприклад:

Вітренко А. Соціально-економічне значення сучасної реклами та рекламної діяльності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, 2012, вип. 137, с. 56–59 (див. тут або у вебархіві тут, або ж на сайті КНУШ).

Сюди тодішній кандидат економічних наук і доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка поцупив шматки тексту зі старої 13-річної російської дисертації. Звісно, в списку літератури її немає, проте є 9 англомовних джерел, які пан нібито читав. Ось ця дисертація, яку теж за 179 грн або ж за 700 рублів можна придбати на відповідних згаданих вище торговельних майданчиках (тут і тут):

Смирнова Л. А. Исследование структуры и управления рынком рекламных услуг. – Дисс. … канд. экономических наук. – Санкт-Петербург, 1999.

Якщо у вас виникне запитання, чому в лівому стовпчику слова дивовижним чином розділені дефісами, чому апостроф відокремлений пробілами, а перед комою теж присутній зайвий пробіл, відповідаємо: це так у статті Вітренка надруковано. Файл статті офіційний, викладений на сайті бібліотеки Національної академії наук України, вона ж Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Усі претензії до автора та редактора з коректором.

Як бачимо в порівняльній таблиці, тут теж до чужого тексту пан Вітренко додає своє «На нашу думку». Але ж ми розуміємо, що для того, щоб додати оце ось «На нашу думку», багато думати не треба:

Чужий висновок елегантно перетворюється у висновок Андрія Вітренка, до якого він нібито «сам дійшов»:

А взагалі цікаво виглядає стаття доцента Вітренка 2012-го року про «сучасну рекламу», де в списку літератури – 9 джерел, що вийшли друком у 1975, 1980, 1964, 1980, 1988, 1984, 1977, 1973 та 1964 роках.

І цікаво, і смішно.

І редколегія журналу «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка» теж дуже смішно виглядає.

Стаття №6

Ну й нарешті ще одна стаття, надрукована в журналі Київського університету:

Вітренко А. Еволюція процесу теоретичного усвідомлення сутності реклами різними економічними школами та особливості їх поглядів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, 2012, вип. 142, с. 42–45 (див. тут або у вебархіві тут).

Тут наш кандидат-доцент місцевого розливу скористався чужою старою дисертацією про економіку Казахстану:

Вечкинзова Е. А. Становление и развитие рынка рекламы в переходной экономике (на материалах Республики Казахстан). – Дисс. … канд. экономических наук. – Новосибирск, 2001.

Якщо хтось захоче повторити такий самий фокус-покус, який колись показав наш теперішній заступник міністра освіти, може придбати цю дисертацію за 179 грн тут або за 700 рублів тут. А для нових фокусів є надзвичайно широкий асортимент інших російських дисертацій.

«Метою статті є ретроспективний аналіз поглядів різних економічних шкіл минулого на феномен реклами та її значення в суспільному розвитку», – пише викладач Київського університету.

Брехня. Мета статті Вітренка – тупо переписати чужий текст і видати його за свій, поставивши значок «своїх» «авторських прав» – «© Вітренко А., 2012»! Переписує все підряд:

Цікаво було помітити, що як у російському першоджерелі, так і в перекладі Вітренка наприкінці речення, що закінчується словами «рекламних кампаній», немає крапки. І правильно – якщо передирати, то слово в слово, кома в кому, крапка в крапку!

Ну й читаємо далі про «Сьогодні, коли світ стоїть на порозі інформаційного суспільства» – це буде 2001-й рік у Вечкінзової та 2012-й рік у Вітренка. Машина часу в дії.

Але найбільше нам сподобалася орфографічна помилка, що з російського тексту перебралася до українського «твору» Андрія Вітренка: «Трансанкционные издержки» -> «Трансанкційні витрати». Думаємо, зайве казати, що правильно писати російською «Трансакционные» та українською «Трансакційні», бо мова йде не про санкції, а про акції. І автору явно один чорт, як писати, і редколегія журналу разом із рецензентами (якщо такі існували) чудово цю нісенітницю проковтнула, не поперхнувшись. А ще оцей Вітренко переписує чужий текст разом із фразою «на наш погляд» та замінює Казахстан на Україну:

«Проведений ретроспективний аналіз сутності реклами та поглядів на неї різних економістів минулого не вичерпує можливих напрямів подальших досліджень, враховуючи складність і багатоаспектність даної наукової проблематики», – завершує «свою» статтю Андрій Вітренко. Але точніше було б написати не про «подальші дослідження», а про «подальші переписування» чергових російських дисертацій.

Трохи висновків

Що маємо на виході?

Що плагіатори чудово себе почувають.

Що наявність плагіатної статті та дисертації – кваліфікаційна вимога на посаду від завкафедри до міністра.

А як здійснювати окозамилювання у сфері української науки та освіти студентам та простим викладачам  – нас чудово вчать міністри освіти, їхні заступники, ректори-проректори, професори-завкафедрами. Медики, юристи, економісти, педагоги, державні управлінці...

Цікаво: оце знущання над здоровим глуздом, оцей цирк – вони скільки ще будуть тривати?

Василь Садовий, з подякою викривачам

02.04.2025