17 січня 2025 року в прямому ефірі – в програмі клубу «Біла ворона» на каналі Я-UA – відбулося оголошення переможців серед номінантів на премію «Академічна негідність року». Зазначимо, що вільне відкрите голосування є формою колективного оціночного судження та висловлювання.

Відео можна переглянути на сайті клубу або на Ютубі, а тут ми представимо текстову версію цієї надзвичайної події (у короткому викладенні).

Відкрила церемонію координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт», кандидатка економічних наук Світлана Благодєтєлєва-Вовк, яка зазначила, що в результаті народного голосування, народного волевиявлення було обрано найнедостойніших, найнегідніших науковців і освітян, які минулий 2024-й рік продемонстрували себе в усій своїй негідницькій красі.

Пані Світлана розповіла історію появи відзнаки «Академічна негідність року»: вона була заснована в 2016 році після того, як дружина віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка Катерина Кириленко захистила у 2015 році свою докторську дисертацію з масовим плагіатом і псевдонауковими висловлюваннями про «лептонного бога» (через що її в народі стали називати «Лептонівна»), але ні Міністерство освіти і науки, ні спеціалізована вчена рада, де вона захищала цю дисертацію, ні експерти плагіату в її дисертації «не помітили». Вона стала доктором наук і з тих пір одержує доплату за свій науковий ступінь. Враховуючи те, що наші інститути і інституції не змогли зупинити цей провал, не змогли його скоректувати, ми, як науковці-освітяни, вийшли з ініціативою започаткувати відзнаку «Академічна негідність року», для того щоб моральним чином впливати на академічних негідників, оскільки інших інструментів науково-освітня спільнота не має.

За всі ці роки так і не було сформовано надійного механізму захисту академічної доброчесності. На сьогоднішній день, незважаючи на існування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, в якому діє Комітет з питань етики, в якому з 2022 року розглядаються звернення щодо позбавлення наукових ступенів плагіаторів, до сих пір немає механізму, який захищає освіту і науку України від подібних академічних проступків.

Отже, увосьме відзнака «Академічна негідність року» виявила переможців у восьми номінаціях, і це є єдиний на сьогоднішній день діючий інструмент, який дозволяє сказати своє слово науковій спільноті.

🟩🟩🟩

Для ознайомлення з переможцями в першій номінації – «Плагіатор-2024» – пані Світлана надала слово кандидату біологічних наук, «викривачу академічної недоброчесності» Олегу Смірнову, який сказав, що з великим задоволенням представить номінантів на цю престижну премію і переможців, бо стати першим серед видатних плагіаторів чи фальсифікаторів, або стати найвідомішою спеціалізованою вченою радою, яка штампує плагіатні дисертації, – тут треба добре постаратися, треба прикласти чималих зусиль.

У номінації «Плагіатор року» змагалося 6 осіб. Їх могло б бути значно більше – за минулий рік НАЗЯВО взяло до розгляду аж 25 скарг на фальшиві плагіатні дисертації, але для голосування запропонували відомих або особливо заслужених. Про всіх них, про їхні заслуги можна прочитати на спеціальному сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях».

Змагалися за премію (за алфавітом):

– ректор Таврійського національного університету ім. Володимира Вернадського Валерій Анатолійович Бортняк, який улітку 2024 року став свіжоспеченим доктором юридичних наук не просто на чужих, а на чужих російських текстах (див. тут),

– ректор Київського національного університету технологій та дизайну, доктор економічних наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Іван Михайлович Грищенко, який надрукував п’ять плагіатних статей (див. тут, т​ут, тут, тут і тут),

– акушерка-гінекологиня Людмила Петрівна Івахова, яка примудрилася втретє захистити той самий текст, що вже був захищений перед нею іншими двома дисертантками (див. тут),

– колишній Головний військовий прокурор України, генерал-полковник юстиції запасу Анатолій Васильович Матіос, який, щоб приховати свій плагіат, свідомо замінив по тексту дисертації українську літеру «і» на англійську “i” (див. тут),

– ректор Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського Анатолій Анатолійович Мельниченко, який у своїй дисертації вчить нас патріотизму за допомогою російських статей, зокрема надрукованої в журналі, що видавався російським рухом «Духовное наследие» (а метою цього руху було «возрождение духовности на основе "общенациональной Русской Идеи"») (див. тут),

– доцентка Харківської гуманітарно-педагогічної академії Валентина Володимирівна Яценко (див. тут). 

Із 515 голосів 150, тобто 29,1%, отримав ректор КПІ Анатолій Мельниченко, і це перше місце.

Трохи відстав від нього – зі 111 голосами (21,6%) – колишній Головний військовий прокурор, а нині адвокат Анатолій Матіос.

На третьому місті – Валентина Яценко (94 голоси, або 18,3%).

Вітаємо наших переможців! Найкращі плагіатори серед плагіаторів!

🟩🟩🟩

Далі Світлана Благодєтєлєва-Вовк розповіла, як відбувається висунення кандидатур і голосування. За великим рахунком, сказала вона, «Академічна негідність року» – це, можливо, найдемократичніша відзнака в сучасній Україні і однозначно найдемократичніший процес в освіті й науці. В кінці року відбувається висування номінантів у соціальній мережі «Фейсбук» в групах «Ukrainian Scientists Worldwide» та «Академічна доброчесність та плагіат». Будь-хто може надати свої матеріали для того, щоб їх переглянули і включили до переліку до форми голосування. Цього року ця процедура почалася на день Святого Миколая (6 грудня) і закінчилася 29 грудня 2024-го року. Після того, як були подані кандидати у восьми номінаціях, була зроблена форма для голосування, і потім кожна людина могла ознайомитися з кандидатами і проголосувати. У формі надавалися посилання на матеріали викриттів, розслідувань, аналізів, які підтверджують викладені факти щодо академічних негідників. А з 2 по 13 січня 2025 року проходило голосування. Цього року проголосувало 594 людини. Можуть сказати, що це не так багато порівняно з кількістю освітян і науковців, які є в Україні, але це і є той потенціал, те ядро, яке захищає академічну гідність, захищає і проповідує академічну доброчесність. Всі інші, можливо, не чули, а, можливо, мають іншу думку щодо того, чи згадувати цих негідників та як загалом реагувати на подібні викриття. Але в нас немає вибору в ситуації, коли жодного покарання для академічно недоброчесних освітян і науковців не існує, окрім нашої відзнаки. Тому ми продовжуємо цю вже історичну традицію і історичну подію.

🟩🟩🟩

Про другу номінацію – «Псевдонауковець-2024» – розповів Олексій Болдирєв, кандидат біологічних наук, завідувач кафедри біотехнології Національного авіаційного університету: «Псевдонауковець – це моя улюблена номінація, бо я такий колекціонер і цікавлюся цим багато років». Цього року – дуже велике різноманіття людей, які в різних галузях намагалися змінити парадигму науки, намагалися зробити якимось чином відкриття, які би спростували стан сучасної науки… Це і медицина, і психологія, і квантові технології, – вибір був багатий.

Усього було висунуто 9 номінантів:

• священик, "психолог", філософ, богослов та релігієзнавець В'ячеслав Рубський, доцент кафедри психології Одеського національного морського університету – за те, що десять років видає себе за психолога, не маючи психологічної освіти, і публікує псевдонаукові дослідження з психології (див. тут);

• Ольга Голубовська, професор Національного медичного університету ім. О. Богомольця – за систематичне поширення псевдонаукових, конспірологічних та відверто шкідливих тез щодо пандемії COVID-19, зокрема, у зв'язку з коментарями щодо доповіді Конгресу про коронавірус;

• Валерій Юрчик – виробник "магнітних" турнікетів, які можуть вбивати наших солдатів, просто злочинець, як і всі, хто його підтримує (див. тут і тут);

• Олег Мальцев і «Граніт науки» – не просто псевдонаука, а російська агентура (див. тут, тут і тут);

• Ольга Демчук – незаслужено пропущена й захищена псевдонаукова дисертація "Підвищення екологічної якості вод АПК методом структуризації" (див. тут; також статтю Демчук див. тут);

• Людмила Хімейчук – доцентка Іван-Франківського медичного університету, яка торгує гомеопатією, остеопатією, цигун тощо (див. тут);

• Галина Лозко – авторка чергової псевдоісторичної книжки, яка попри це викладає у КНУ ім. Т. Шевченка (див. тут);

• Петро Миколайович Лісовський – автор підручників і книг з усіх тем, зокрема серії "квантове усе" (див. тут);

• Вікторія Чабаненко – лікар-рентген (див. тут і тут).

Проголосувало 532 людини, респонденти віддали пальму першості відомій людині, професору Національного медичного університету імені Богомольця Ользі Голубовській. Ольга Голубовська стала дуже відома під час коронавірусної пандемії своїми сумнівними заявами, але зараз, у зв’язку з політичними змінами в США, доповіддю Конгресу вона знову активізувалася, і люди оцінили її контроверсійні заяви про штучне походження вірусу SARS-Cov-2, про шкоду вакцинації, про підтримку сумнівного в самих Сполучених Штатах діяча Кеннеді, якого можуть призначити на посаду міністра, і загалом висловлювала псевдонаукові конспірологічні, ризиковані для здоров’я людей заяви, яких би бажано було уникнути. Понад чверть (27,8%) всіх, хто проголосував, висловилися за неї.

На другому місці – Валерій Юрчик. Це людина, яка промайнула в ЗМІ, але промайнула в оточенні різних науковців, викладачів, у Харкові, людина, яка заявила, що вона буде робити абсолютно нові турнікети, тобто кровоспинні засоби для наших солдатів. Це дуже чутлива тема, завжди не вистачає цих кровоспинних засобів на полі бою, і, відповідно, інтерес вона завжди пригортає. Тим не менш спроба просунути щось не апробоване, не досліджене як панацею в цих умовах – це просто, як на мене, злочин, і люди теж це оцінили: 23,1% підтримали цю кандидатуру.

А на третє місце, як на мене, непередбачено, вирвався священик, "психолог", філософ, богослов та релігієзнавець В'ячеслав Рубський з Одеси. Нещодавно було привернуто увагу спільноти до нього однією науковицею з Литви, яка спостерігала за ним. Він, по суті, не має психологічної освіти, але є доцентом кафедри психології, і його статті дійсно досить екстравагантні, і мені, як нейрофізіологу, заяви про те, що психологія в першу чергу має орієнтуватися на якісь релігійні принципи душі і відмовитися від аналізу роботу мозку – це таки явно протирічить напрямку, куди йде психологія.

Ось такі достойні переможці, які проявили себе цього року в псевдонауковій галузі. Але я скористаюся своїм виступом і пригорну увагу до ще одного номінанта, який не отримав достатнього розголосу, але мені здається, це дуже важливо. Олег Мальцев – теж в Одесі, теж психологія, багато років працював над створенням спільноти – навколопсихологічної, навколофілософської, просуваючи цілком псевдонаукові ідеї в тому, що можна за допомогою якихось філософських принципів переглянути всю парадигму сучасної науки, фізику, і валити косних вчених, закостенілих у своїх парадигмах; створити щось нове. Щось нове, як виявилося після захоплення його Службою безпеки України, схоже на військовий заколот в Одесі. Його адвокати все це заперечують, але схоже на те, що все це було просто прикриття для російської агресії. Шкода, що не відмітили, але добре, що прозвучало його ім’я. От такі в нас псевдонауковці, все ще їх у нас багато.

🟩🟩🟩

– Щороку на кожній відзнаці «Академічна негідність року», – сказала далі Світлана Благодєтєлєва-Вовк, – ми готуємо дипломи, в яких відзначаємо тих, хто отримав найбільше голосів. Ми надішлемо переможцям ці дипломи, щоб вони зберігалися, щоб про них пам’ятали, оскільки отримати визнання в контексті нашої відзнаки – це надзвичайна життєва подія, в якій наша спільнота оцінює недостойний, негідний внесок кожного з переможців у кожній з номінацій.

🟩🟩🟩

Про відзначення в номінації «Фальсифікатор-2024» розповів Олег Смірнов.

Тут змагалося двоє. Перша – асистентка кафедри акушерства та гінекології медичного факультету №1 Буковинського державного медичного університету з міста Чернівці Наталія Сергіївна Волошинович, яка під керівництвом завідувача цієї кафедри Олександра Михайловича Юзька передрала в свою дисертацію чужий текст і таблиці, замінивши в них хронічний ендометрит на поліп тіла матки, герпетичні висипання – на хронічний кольпіт, замінила кількість досліджуваних осіб у таблицях, при цьому вона залишила ті самі проценти (бо чорт його знає, як ті кляті проценти рахувати) (див. тут). І друга – доцентка Харківської гуманітарно-педагогічної академії Валентина Володимирівна Яценко, яка в докторській дисертації, захищеній 16 травня 24-го року, чужі дослідження видала за власні, замінивши університет у Дебрецені на Київський університет технологій та дизайну (де вона нібито «виконувала роботу»), Румунію на Україну, румунських студентів на українських, 2012-й рік дослідження – на березень 22-го, 2015-й рік – на листопад 22-го (див. тут).

Ці дві кандидатки під час голосування йшли ніздря в ніздрю. Із 475 голосів трохи більше половини – 246 (а це 51,8%) було віддано за докторку педагогічних наук Валентину Яценко. Акушерка Наталія Волошинович доскакала до фінішу другою – 229 голосів, або 48,2%.

– Отже, я вітаю пані Валентину з отриманням відзнаки «Академічна негідність» 2024-го року, – сказала Світлана Благодєтєлєва-Вовк. – Цей прекрасний дипломчик, з прекрасним академічним «веселим Роджером», з такими прекрасними плямами ми надішлемо їй на адресу її роботи.

🟩🟩🟩

Наступна номінація надзвичайно важлива, за неї проголосувало найбільша кількість тих, хто віддав свої голоси, – це «Скандал-2024». Якими були ці найскандальніші події, хто переміг, – про це нам розповість Віктор Досенко, доктор медичних наук, професор, геніальний український патофізіолог.

– У нас сьогодні, у «Дисергейта», урочиста подія, – сказав Віктор Досенко, – вітати раз на рік найгірших, чи найкращих плагіаторів, найбільш нахабних фальсифікаторів і найбільш огидних скандалістів цього року. І мені надзвичайно неприємно оголосити номінантів.

Перше – безпідставне зупинення розгляду НАЗЯВО (всім відомого) скарг на плагіат в роботах міністра освіти і науки Лісового та голови Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки пана Бабака. Як відомо, Дисергейт викрив плагіат Бабака досить давно, Лісового – тоді, коли він тільки заходив на посаду, це йому не завадило зайняти цю посаду, і був створений прецедент цими вельмишановними панами, що можна просто відмовитися від дисертацій, і Верховна Рада навіть змінила там якісь правила, які дозволяють тепер сказати, якщо ти там вкрав у когось машину, то можна просто повернути потім машину і сказати… ні, нічого не сказати, просто повернути машину. Це «гарна» ініціація: люди роблять різницю між крадіжкою текстів, крадіжкою ідей і крадіжкою матеріальних ресурсів. Тобто з матеріальними ресурсами так не можна, а з інтелектуальними тепер це можна: піймали на плагіаті – відмовляйся від свого ступеня, не повертай всі виплати, і ти тепер чистий, білий і пухнастий, і далі продовжуєш робити, мабуть, те саме, тільки вже без наукового ступеня.

Друга номінація – це невиконання Михайлом Винницьким, заступником міністра освіти і науки України, судового рішення про витребування у нього пояснень щодо наявності в нього громадянств інших держав. Дуже просте питання, але довелося звертатися до суду, і суд сказав, що, звісно, треба надати ці пояснення, а пан Винницький не вважає за потрібне відповідати на такий судовий запит. Хороше в нас міністерство освіти і науки.

Третя номінація – обрання 10 квітня (це була подія для всієї медичної спільноти нашої країни багатостраждальної, після припинення виборів, а припинялися ці вибори паном Ляшком після викриття плагіату в одного з кандидатів) на посаду ректора Вінницького національного медичного університету імені Пирогова Вікторії Вікторівни Петрушенко. Ще у нас один «співочий ректор» тепер. Обрання було відкладено десь на пів року, і в результаті суд заборонив перевіряти наявність плагіату, якій фахівці Дисергейту викрили в докторській дисертації цієї кандидатки на посаду ректора національного університету у Вінниці. У результаті вибори таки відбулися, вона набирає 52% голосів співробітників. Вони зараз багато страждають від цього, почалися репресії, за їхніми свідченнями, маса звільнених, покараних за незгоду, ну й навіть ті, що повелися на її переконання, що їх ніколи не звільнять, зараз активно звільняються за ініціативою нового керівництва цього навчального закладу. І це рішення – цих 52% голосів – вистачило, щоб Віктор Кирилович Ляшко, чинний міністр охорони здоров’я України, затвердив це рішення, не зважаючи на те, що плагіат як був, так і є. Це, звісно, жахливо, свідчить про взагалі толерантність відношення до плагіату серед медичної спільноти, зокрема Вінницького медичного університету. Я особисто був упевнений, що вона пройде, що вони таки проголосують за неї, незважаючи на те, що дисертація була сфальсифікована, передрана з різних джерел.

Четверта номінація – образливе висловлювання про українських жінок професора Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Шевченка Микити Василенка. Про це чули, напевно, всі – про «зголоднілих» українок, і інша жахлива маячня, яку наговорив професор національного університету, на якого надходили скарги вже багато років, але керівництво університету на чолі з ректором намагалося цього не помічати, чи призначати якісь комісії, які щось там бачили, а щось не бачили, але в результаті цього разу наговорив він таки на звільнення.

П’ята номінація – це захист кандидатської дисертації Валерієм Залужним, тоді ще Головнокомандувачем Збройних сил України. Під час виконання своїх дуже важливих обов’язків він встигає захистити кандидатську дисертацію (тема її становить військову таємницю, звісно) в Одеській юридичній академії під незмінним головуванням Сергія Ківалова – у народі «Підрахуєм», якщо хтось ще пам’ятає вибори 2004-го року. Наш Валерій Залужний, який зібрав таку кількість прихильників, лайків підтримки під час головування, і робить такий дивний вчинок – захищає в закладі, яким керує Сергій Ківалов, кандидатську дисертацію.

Була запекла боротьба, розділяють кандидатів кілька відсотків… Бронза відправляється в Київський національний університет до колишнього професора Микити Василенка за образливі висловлювання про українських жінок, які нібито чекають війська НАТО, відгодованих європейців (20,2% голосів). Срібло – друга премія – обрання 10 квітня 2024 р. колективом Вінницького національного медичного університету імені Пирогова Вікторії Вікторівни Петрушенко – ще одного співочого і, звісно, плагіатного ректора України (проголосувало 23,7%). Віктору Кириловичу Ляшку, звісно, велике окреме вітання, що він не побачив у цьому нічого поганого. А перше місце – це був дуже голосний скандал, можливо, з часів Шкарлета, найбільш голосна така соціальна подія, пов’язана з розслідуванням Дисергейту про плагіат в роботах Лісового та Бабака, – безпідставне зупинення розгляду НАЗЯВО скарг на плагіат в роботах Лісового та Бабака (25% віддали перевагу саме цим панам). Вітаємо міністерство освіти і науки і Комітет Верховної Ради. Ми їм ці відзнаки відправимо. Цікаво, чи розмістять вони їх на своїх офіційних сторінках.

«Я звертаюся до пана Бутенка, Голови НАЗЯВО, я звертаюся до членів НАЗЯВО, щоб вони розглянули скаргу на плагіат в роботах Лісового та Бабака, оскільки це входить в їхні повноваження і є їхнім обов’язком, яким доручили освітяни України», – сказала далі Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

🟩🟩🟩

Про наступну номінацію – «Хижацька Мурзилка» – розповів Олексій Болдирєв.

«Мурзилками» – так лагідно – у науковій спільноті називають наукові журнали. Від наукових журналів ми очікуємо, що вони рецензовані, що їх читає наукова спільнота, знайомиться з найкращими результатами наукової діяльності, підбираються статті, – що все це відбувається як слід, і спільнота тільки збагачується від того, що публікуються нові статті. Натомість «мурзилками» ми називаємо журнали, які публікують статті тільки щоб публікувати – звичайно, для звітів, матеріали дисертацій, і просто формально хтось хоче показати, що він чи вона займається наукою, хоча насправді це може бути не так.

Цього року у нас три претенденти, і всі досить «достойні»:

Перший – Вісник Ужгородського університету, серія «Фізика» – «Scientific Herald of Uzhhorod University. Series "Physics"», який прагнув увійти до Скопусу, отримати певне визнання, статус «Категорія А» за нашими українськими правилами і збирати все більше й більше статей українських і міжнародних співавторів. Був прийнятий у Скопус наприкінці 2023-го року і вже влітку 24-го його виключили з цієї бази, бо виявилося, що там публікується все що завгодно, не тільки з фізики. Є дуже прості статейки з гуманітарних наук. На це звернули увагу вчені з Казахстану, і кілька сотень їхніх статей цей журнал за той рік опублікував (див. тут). Звичайно, це порушення академічної етики і правил бази даних Скопус. І таким чином він швидко влетів і ще швидше вилетів зі Скопусу.

Другий – журнал «Management» (див. тут), який видає Київський національний університет технологій та дизайну. Він прославився через плагіатні статті свого головного редактора, ректора КНУТД, академіка НАПНУ Івана Грищенка (див. тут, тут і тут), який є номінантом в іншій номінації. Вся ця система явно свідчить про відсутність рецензування й недоброчесність.

Безперечним переможцем (понад 56% голосів) став журнал «Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія “Психологія”». Вже згадана дослідниця з Литви, яка знайшла в Одесі псевдопсихолога, звернула увагу на його статті в цьому журналі, які виглядають досить сумнівно, і подивилася на редколегію цього журналу, де є багато представників інших країн – тобто така міжнародна поважна редколегія, і вона почала писати цим людям. І виявилося, що більшість іноземних членів редакції навіть не знали, що вони входять до її складу. Це явна ознака приписок, явна ознака фальсифікацій, що вкупі зі слабкою якістю статей пана Рубського явно видає в журналі ту саму хижацьку «мурзилку». Хижацькі журнали спрямовані на отримання або прибутку, або публікацію великої кількості неякісних статей, або і те і інше. Так що ми вітаємо переможця.

Ужгородський Вісник набрав 25% голосів (2-ге місце), а журнал «Management» – 18,3%.

🟩🟩🟩

Переможців у номінації «Токсичний ректор-2024» оголосила Світлана Благодєтєлєва-Вовк.

Номінантами цього року були:

Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Т. Шевченка, за купівлю квартири за кошти невідомого походження, першу успішну петицію щодо звільнення ректора та подальший занепад деколи провідного ЗВО у рейтингах. Тут можна поставити питання про квартиру: «Де взяв гроші Володимир Бугров?» Якщо не вистачає, тобто ціна квартири вища ніж доход Бугрова, то тут можна припустити декілька речей: перше – що йому допомогли родичі, друге – що йому допомогли друзі, і третє – що йому допомогли малознайомі люди, для яких він вирішував, імовірно, певні питання, працюючи ректором КНУ. Минулого року студенти університету разом з лідером громадської організації «Червоний губер» написали петицію щодо звільнення ректора, яку підтримали, і мало бути прийняте рішення щодо цієї особи, але, на жаль, в адміністрації президента поставили на паузу реалізацію волі народу, яку він продемонстрував. Що стосується падіння в рейтингах – це закономірно, оскільки Володимир Бугров змінив на цій посаді пана Губерського, але якість його управління, як виявилося, відобразилася на позиції університету в міжнародних рейтингах. І минулого року він теж брав участь [у нашому конкурсі], тому я пропоную йому написати заяву і піти з посади ректора за власним бажанням. Або взагалі подумати і нашим законодавцям, і в університетах по те, як імплементувати таку річ як імпічмент ректору, як його звільняти. Тому що «як обирати» – ця процедура існує, а от як з цієї посади прибрати людину – на жаль, про це поки що мова не йде. А самі ректори зацікавлені в тому, щоб як можна довше залишатися на своїх посадах.

Другий кандидат – Максим Тимошенко, ректор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, за збереження імені російського композитора у назві закладу вищої освіти. Давно йде суспільна дискусія щодо того, чи повинна консерваторія, точніше, академія музична, мати ім’я Петра Чайковського, оскільки Петро Чайковський – це зовсім не Петро Чайка, як про нього розповідають, а це російський імперець, який, зокрема, на основі українських народних мелодій став всесвітньо відомим російським імперським композитором. Тому подання Тимошенка до цієї номінації розкриває цей механізм деколонізації України від волі Росії і оцих імперських слідів її історії.

Третя номінантка – Вікторія Петрушенко, ректорка Вінницького національного медичного університету, за систематичне порушення законодавства (див. тут). У попередній номінації «Скандал» ви вже чули, що її було обрано ректоркою навесні минулого року, на початку літа пан Ляшко затвердив її на цій посаді, і після цього почалося… Дуже багато освітян було звільнено несправедливо, наприклад, ми знаємо про кейс Тетяни Супрунової, яка проводила антикорупційні розслідування в університеті, яка доводила певні позиції, які пов’язані з порушеннями законодавства, і Петрушенко просто звільнила її (був скандал – один із студентів подав скаргу на пані Супрунову, і далі швиденько на основі цієї скарги було прийняте рішення про її звільнення). Цей приклад не єдиний, фактично зараз Вікторія Петрушенко зводить рахунки з тими, хто, по-перше, підтримував інших кандидатів у ректори, а по-друге, тих, хто не хоче брати участь в тих оборудках, які на сьогоднішній день там відбуваються.

Четвертий кандидат – Олег Новомлинець, ректор Національного університету "Чернігівська політехніка", який тримає на топ-посадах викритих плагіаторів, серед яких екс-міністр освіти і науки Сергій Шкарлет – він там на посаді проректора, Аліна Пінчук та Олександра Сакун. Я вважаю, що пан Олег порушує законодавство України, тримаючи на провідних посадах людей, які себе дискредитували, які продовжують залазити своїми брудними руками в бюджет України, отримуючи відповідні доплати за наукові ступені та вчені звання.

І останній кандидат – Валерій Бортняк, ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, з двома дисертаціями з плагіатом – кандидатською, яку він захистив у 2008 році, та докторською (2024 року); у цій докторській дисертації він зплагіатив матеріали з 16 російських робіт, і серед них студентську роботу студентки російського університету 3 курсу, загалом він украв на 86 сторінок своєї дисертації. А крім цього, він не виконує рішення судів трьох інстанцій про поновлення працівника на роботі; порушена кримінальна справа за невиконання рішення суду. Є перше в історії українського правосуддя судове рішення про мобінг В. А. Бортняком працівника університету. Ось така людина знаходиться на посаді ректора – не просто плагіатор, а двічі плагіатор, не просто порушувач закону, а порушувач рішень судів.

Третє місце і бронзову нагороду отримує Вікторія Петрушенко, ректорка Вінницького національного медичного університету – 22,4% із 517 голосів.

На другому місці, срібна винагорода відходить Валерію Бортняку, ректору Таврійського національного університету імені Вернадського.

Перше місце очікувано займає Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

І я все-таки пропоную створити процедури, які дозволять прибрати нам токсичних ректорів з посад. Будь ласка, студенти, науково-педагогічні кадри оголошуйте імпічмент своїм ректорам.

🟩🟩🟩

Номінацію «Спец(з)рада-2024» оголосив Олег Смірнов.

Із цілої купи спеціалізованих вчених рад України, де захищаються плагіатори, на премію «Спец(з)рада року» було висунуто дві.

Перша – це Спеціалізована вчена рада Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені Платона Лукича Шупика Міністерства охорони здоров’я України, або, скорочено, відома всім НМАПО. Зараз ця НМАПО називається «Національний університет охорони здоров’я України імені Шупика». У цій спецраді було захищено 9 плагіатних дисертацій з акушерства та гінекології (див. цикл публікацій на сайті https://false-science-ua.odoo.com), і це означає, що дев’ять лікарів із фальшивими науковими ступенями почали лікувати хворих жінок, а якщо проводять платні консультації чи операції, то завдяки цим ступеням отримали змогу драти з пацієнтів більше грошей.

Друга – Спеціалізована вчена рада К 26.002.21 при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", у якій були захищені дві викриті плагіатні дисертації: ректора КПІ Анатолія Мельниченка та виконувача обов’язки завідувача кафедри теорії та практики управління КПІ Ростислава Івановича Пашова.

Тут проголосувало 478 небайдужих людей. На першому місті очікувано опинилася спецрада із захисту акушерів-гінекологів – 360 голосів, або 75,3%. А четверту частину голосів – 118, або 24,7% – отримала спецрада Київського політеху.

«Отже, – сказала далі Світлана Благодєтєлєва-Вовк, – я надішлю цей прекрасний диплом у номінації «Спец(з)рада» до спеціалізованої вченої ради Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика МОЗ України, і знову таки звертаюся до пана Ляшка: ну скільки можна вже тримати на відповідальних посадах людей, які генерують потік фейкових дисертацій? Пане Ляшко, схаменіться!»

🟩🟩🟩

Остання номінація, одна з найулюбленіших нашої аудиторії, – «Посіпака-2024». Щороку сюди додаються кандидати – і міністри, і заступники міністрів, і керівники різних служб, державних організацій, які проявили себе найнегіднішим чином, підтримуючи плагіат, фальсифікації і фабрикації в науці. Цю номінацію і переможців представила Ірина Єгорченко, кандидатка фізико-математичних наук, старша наукова співробітниця Інституту математики Національної академії наук України.

– Я дуже дякую всім, хто дивиться наше відео про переможців антирейтингу «Академічна недоброчесність-2024», що ви цікавитеся тим, що відбувається в нашій науці й освіті, – сказала пані Ірина. – І на жаль, відбувається у нас дуже багато не дуже хороших речей.

Ця номінація дуже важлива, тому що без цих людей, без посіпак не змогли б бути такими чудовими, успішними і визнаними, на жаль, державною системою люди, які продовжують захищати дисертації з академічним плагіатом, або люди, які захищали ці дисертації давно. Тобто саме оці посіпаки їм допомагають, саме ці посіпаки створюють їм красиве життя, і допомагають навіть під час такої страшної війни, коли в нас не вистачає ресурсів. Вони допомагають марнувати державні кошти – величезні кошти, які йдуть на виплати академічним плагіаторам, і вони допомагають руйнувати довіру суспільства до освіти та науки, і допомагають руйнувати довіру суспільства до всіх нас, тобто до доброчесних науковців, як дійсно намагаються займатися наукою, освітою, намагаються розвивати країну. І ці люди руйнують не просто науку й освіту – вони фактично допомагають ворогу руйнувати країну, руйнуючи суспільство, руйнуючи суспільну довіру.

Номінантами на премію «Посіпака-2024» були:

• Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за його «рекомендації» НАЗЯВО щодо плагіату (див. тут і тут);

• Віталій Романович Щавінський, суддя Київського окружного адміністративного суду, який 10.07.2024 у справі № 320/16783/24 скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №51 (64) від 25.12.2023 та рішення НАЗЯВО від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в докторській дисертації колишнього міністра освіти і науки Сергія Шкарлета;

• Юрій Олександрович Супрун, суддя Харківського окружного адміністративного суду, який у справі № 520/25971/23 щодо виявлення академічного плагіату в докторській дисертації ректорки Харківського університету ім. Каразіна Тетяни Кагановської, пішов на поводу позивачки і, не розуміючи різниці між авторським правом і академічним плагіатом, призначив експертизу, яка не має стосунку до виявлення академічного плагіату, а потім 9.12.2024 змінив предмет позову на нібито невідповідність скарги вимогам Порядку розгляду скарг. Таким чином, суддя Супрун безпосередньо сприяє тому, що справа тягнеться з 25.09.2023 року;

• Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, який був науковим керівником шести осіб із плагіатними дисертаціями і офіційним опонентом чотирьох осіб з плагіатними дисертаціями (цикл публікацій на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях», зокрема про плагіат в дисертації Т. Паращишеної);

• Борис Володимирович Новіков, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії факультету соціології і права НТУ КПІ ім. Сікорського – науковий консультант Іллі Володимировича Девтерова (професор КПІ, плагіатна докторська дисертація), науковий керівник Анатолія Анатолійовича Мельниченка (ректор КПІ, плагіатна кандидатська дисертація) і Ростислава Івановича Пашова (в. о. завідувача кафедри КПІ, плагіатна кандидатська дисертація);

• анонімний суддя Шевченківського районного суду м. Львова, який виправдав Слюсарчука. Аргументація на кшталт «він і був справжнім нейрохірургом, бо працював професором на кафедрі в Шупика» виглядає несерйозною (див. тут і рішення судді тут).

Перше місце (27,8% голосів із 504 голосів) зайняв Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Він чомусь вирішив, що правом людини є отримувати недоброчесні гроші за недоброчесні наукові ступені, і правом людини є руйнувати науку та освіту в країні. Він вирішив, що людей, які захистили недоброчесні дисертації до 2014-го року, чомусь етична комісія НАЗЯВО не має права перевіряти, хоча насправді, згідно з законодавством, вони мають право перевіряти всіх, хто захищав таки дисертації.

На другому місці (22,8%) теж дуже одіозна кандидатура – це Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, у якого був знайдений цілий конвеєр медичних дисертацій з плагіатом, причому з таким дуже примітивним академічним плагіатом: там були списані роботи ну практично цілком. Тобто це означає, що лікарі, яким він забезпечив таку дуже хорошу репутацію,  забезпечив можливість дістати більше пацієнтів, не просто отримувати надбавки, що ці лікарі насправді не займалися ніякою науковою роботою – вони просто щось там звідкись списали. І насправді та кваліфікація, якою вони заманюють своїх пацієнтів, є неправдивою.

Третє місце (13,3%) зайняв Віталій Романович Щавінський, суддя Київського окружного адміністративного суду, який прийняв дуже дивне рішення, хоча, може, для нього воно і не дивне. Він скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №51 від 25.12.2023 та рішення НАЗЯВО від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в докторській дисертації колишнього міністра освіти і науки Сергія Шкарлета Тут я хочу зазначити, що цей суддя ніяким способом не заперечив плагіат в дисертації Сергія Шкарлета, бо плагіат Сергія Шкарлета в повній відповідності до Закону України про освіту доведений порівняльними таблицями. Деякі плагіатори будуть розповідати, що тепер Сергія Шкарлета не можна називати плагіатором, бо суддя прийняв рішення, – ні, суддя ніяким способом не заперечив цей плагіат. Бо єдиним способом заперечити академічний плагіат є розібрати дуже детально порівняльну таблицю і заперечити справедливість кожної ситуації з наведенням плагіатного тексту, тобто текстових запозичень без належних посилань, в порівняльній таблиці. Нічого такого цей суддя не зробив. А він просто вирішив і, невідомо, на якій підставі насправді, скасував рішення етичного комітету НАЗЯВО та рішення НАЗЯВО. Причому плагіат Сергія Шкарлета залишається доведеним, але він просто вирішив зламати волю НАЗЯВО далі досліджувати академічний плагіат цієї особи і заперечив можливість Міністерства освіти позбавити цю особу [наукового ступеня], яка продовжує отримувати недоброчесні кошти, продовжує тримати посаду в освіті. Тобто була знята можливість.., я сподіваюся, тимчасово, і я сподіваюся, ці його рішення будуть скасовані, для того щоб був скасований науковий ступінь і були скасовані можливості цієї особи займати посади в науці та світі. 

Суддя Юрій Супрун набрав 12,7% голосів, анонімний суддя зі Львова – 11,9%, а Борис Новіков – 11,5%.

«Я дуже, дуже сподіваюсь, що колись ця номінація зникне з нашого розгляду просто тому, що такі люди, які будуть намагатися допомагати недоброчесним особам, більше не будуть цього робити. І я дуже сподіваюсь, що українські судді таки зрозуміють, що не варто допомагати недоброчесним особам руйнувати освіту, науку та країну», – сказала Ірина Єгорченко.

🟩🟩🟩

На завершення Світлана Благодєтєлєва-Вовк сказала: «Я сподіваюся, що це явище академічної недоброчесності ми зможемо викоренити з практик діяльності наших університетів, наукових установ, і над небом України засяє чисте сонце прекрасної науки».

21.01.2025