Скандал: плагіат у дисертації Катерини Кириленко ​

Явищем плагіату вже нікого не здивуєш. Розроблені спеціальні програми його пошуку, створені цілі сайти, де наводять посторінковий аналіз дисертацій та друкують статті-викриття ("Диссернет"). Чому ж докторська дисертація К. М. Кириленко пригорнула до себе стільки уваги?

Тому що мова йде про конфлікт інтересів, цікавий тим, як саме він буде розв’язаний, якщо це дійсно станеться. Катерина Михайлівна Кириленко є дружиною віце-прем’єра з гуманітарних питань і одночасно міністра культури В’ячеслава Кириленка, якому підпорядковується Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ), де вона працює.

Дисертація К. М. Кириленко на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю «теорія і методика професійної освіти» має назву «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі». Захищена 15 жовтня 2015 р. у Спеціалізованій вченій раді Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП).

Науковий консультант – Грітченко Анатолій Григорович, доктор педагогічних наук, професор.

Офіційні опоненти:

• Бутенко Володимир Григорович, доктор педагогічних наук, професор кафедри історії України, педагогіки і психології Херсонського національного технічного університету;
• Радул Валерій Вікторович,доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та освітнього менеджменту Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка;
• Костриця Наталія Миколаївна,доктор педагогічних наук, професор кафедри української та класичних мов Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Власне, до дисертації було висунуто дві претензії – щодо плагіату і щодо науковості (стосовно лептонів).

Наведемо фрагмент порівняльного аналізу дисертації пані Кириленко, зробленого співробітниками Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України Сергієм Шараповим і Дмитром Якубовським за допомогою сервісу http://dissercomp.ru, який, до речі, здатний порівнювати тексти, написані українською та російською мовами, здійснюючи автоматичний переклад. Порівняння вони робили з багатьма джерелами, але тут ми даємо лише з одним з них – це робота О. Ю. Щербини-Яковлєвої «Інтелектуальні, моральні та естетичні атрибути Бога у сучасній картині світу» (Збірник наукових праць УАБС, вип. 3, Суми, 2004).

Однакові тексти виділені жовтим кольором.

Дисертантка з чужим тестом попрацювала: зробила виправлення помилок чужого тексту (ми їх виділили бірюзовим кольором), але дещо вона виправила неправильно, і ми позначили це оранжевим.

Як бачимо, процес передирання чужого тексту виконувався із захватом.

А на наступному рисунку подана посторінкова таблиця збігів докторської дисертації К. М. Кириленко з трьома джерелами, які згадуються в статті Тетяни Пархоменко і становлять лише невеличку частину зі списку джерел, використаних у дисертації без належного цитування (тут і далі коментарі С. Шарапова й Д. Якубовського):

1.  О. Ю. Щербина-Яковлєва “Інтелектуальні, моральні та естетичні атрибути Бога у сучасній картині світу” (Збірник наукових праць УАБС, вип. 3, Суми, 2004). Відзначимо, що цього джерела немає у списку літератури дисертації і прізвище авторки згадується тільки у тексті дисертації К.Кириленко.

2. Ж. Ю. Кузьміна, “Динаміка іновацій у соціокультурному просторі” ("Вісник ДоНУЕТ", 2013, №2), також відсутня в списку використаних джерел дисертації.

3. О. І. Вікарчук, “Еволюція формування іноваційної культури” ("Сталий розвиток економіки", 2013, №3), відсутня в списку використаних джерел дисертації.

Ці збіги складають 6% від всього тексту дисертації і являють собою майже суцільний текст в області порівняння.

А ось як виглядає таблиця запозичень, якщо зробити аналіз по 39 документах:

Як пише у своїй статті на сайті «Українська правда. Життя» доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри культурології факультету магістерської підготовки КНУКіМ Тетяна Пархоменко, «близько третини із 396 сторінок не мають посилань на використані джерела. Вони складаються з текстів, що належать іншим авторам, посилання на яких відсутні або є сфальсифікованими. До прикладу, сторінки 24–31, 40, 48 дисертації Катерини Кириленко – це стаття Ж. Ю. Кузьміної, опублікована у "Віснику ДоНУЕТ" №2 за 2013, якої у списку використаних джерел немає, отже, немає і посилань на неї.

Подібна ситуація і зі статтею кандидата економічних наук О. І. Вікарчук, яка була опублікована у "Сталому розвитку економіки" №3, за той же 2013 рік – ніяк не позначені цитати з неї з’являються на на сторінках 97–103 і 105 дисертації.

Текст на сторінках 108-112 є частиною статті Марії та Михайла Шведів "Освіта і культура як суспільні явища" (Вісник Львівського університету. Серія педагогічна, 2004, Вип. 18, с. 3–10). Цієї статті у списку джерел немає, посилань на неї теж.

На сторінках 154–162 – повний текст статті доктора філософських наук О. Ю. Щербини-Яковлевої "Інтелектуальні, моральні та естетичні атрибути Бога у сучасній картині світу" (Збірник наукових праць УАБС, вип. 3, Суми, 2004). Цього джерела немає у списку, натомість під цим текстом Катерина Кириленко проставила кілька "посилань" на свої статті (№ 469 і № 470 у списку використаних джерел).

Текст із підручника В. Л. Петрушенка "Філософія" (Львів, 2006, с. 312–315) можна знайти на сторінках 238–239 дисертації. Посилання на джерело на сторінці 238 є фейковим.

Особливу увагу Катерина Кириленко приділила працям російських науковців, можливо, тому, що добре розуміє російську, адже закінчила Черкаський педуніверситет імені 300-річчя возз’єднання України з Росією за спеціальністю "Російська мова та література", а кандидатську дисертацію захистила на тему "Філософія культури Йосипа Мандельштама".

Однак, переклавши тексти російських авторів українською і включивши їх до своєї дисертації, вона чомусь забула проставити на них посилання.

Приміром, сторінки 128-133 дисертації Кириленко – це сторінки 21–25 із підручника "Концепции современного естествознания" під редакцією В. М. Лавриненко і В. П. Ратникова (Москва, 2006).

Підручнику В. В. Горбачова із такою ж назвою "пощастило" більше. Він вказаний у списку використаних джерел, однак і це не врятувало його від плагіату: посилань на цей підручник у дисертації на сторінках 136–140 і 142, де розміщено уривки з нього, немає.

З автореферату дисертації доктора педагогічних наук А. В. Балахонова (с. 19) Кириленко "запозичила" визначення, яке розмістила на сторінках 127 і 166, видавши за своє (посилань немає, як і прізвища А. В. Балахонова серед авторів у списку джерел).

За свої Катерина Кириленко видала і розробки із дисертації доктора педагогічних наук С. Г. Григорьєвої, у чому легко пересвідчитись, порівнявши сторінки 13, 24–25, 32–34 автореферату дисертації С. Г. Григорьєвої зі сторінками 66–67, 187–190 дисертації Кириленко. Ані прізвища Григорьєвої, ані автореферату її докторської у списку джерел немає.»

 Тетяна Пархоменко пише також про плагіат у підручнику К. Кириленко «Культура і наука», в якому з 399 сторінок близько 90% містять тексти вітчизняних і російських науковців без посилань на авторів і джерела запозичень. Детально про цей підручник можна також почитати в статті Віктора Тригуба, редактор журналу “Музеї України”, на сайті «Тема».

 Тепер щодо наукових відкриттів у дисертації К. М. Кириленко. Вони настільки обурили науковців з Інституту фізики НАН України, що вони написали листа на ім’я міністра освіти і науки С. М. Квіта та його заступника М. В. Стріхи, де вказують на «нісенітниці та безглуздий потік свідомості» про легкі та тонкі лептони.

У цьому листі за підписом секретаря відділення фізики та астрономії НАН України Вадима Локтєва, міститься прохання "переглянути ухвалу МОН щодо видачі диплому доктора педагогічних наук К.Кириленко".

"Справа в тому, що у даному випадку мова йде про просто неприпустимий рівень тверджень, якими наповнена дисертація згаданого т. з. науковця".

"…можна скласти уявлення про повну безграмотність роботи і зробити очевидний висновок: дисертантка робить твердження, які виходять за сферу питань її фаху. Причому це робиться без будь-яких доказів, голослівно, чим брутально порушується методологія наукових досліджень. Тим самим авторка демонструє, що не опанувала наукової методології, а отже не може бути визнаною доктором наук. Чого лише варті откровення, що лептони – це носії психіки. Тоді носіями чого є адрони?

Але фахову дискусію вести неможливо, бо ця, вибачте, маячня не є оригінальною, а без змін (!) переписана з іншої «наукової» роботи…

Тобто фактично ми маємо справу з деяким напрямом, який би я не побоявся назвати лженауковим".

"…наука в нас загине не стільки від недостатнього фінансування, скільки від розповсюдження неприпустимого дикунства".

"Звертаюсь до вас з проханням перевірити, на яких підставах звання доктора наук отримала пані К. Кириленко і, якщо необхідно, вжити необхідних заходів, зважаючи, що з точки зору фахівців переважна більшість тексту позбавлена будь-якого сенсу, будучи незрозумілим нагромадженням фраз і термінів, які навряд чи розуміє й сам автор", – підсумовує В. Локтєв.

25 лютого 2016 р. під головуванням міністра Сергія Квіта відбулося засідання Атестаційної колегії Міносвіти, яка вирішила направити матеріали щодо дисертації К. Кириленко у Харківський національний педагогічний університет імені Г. Сковороди.

До речі, на цьому засіданні у зв'язку з наявністю у дисертації великої кількості текстових запозичень без посилань атестаційна колегія позбавила наукового ступеня доктора філософських наук Володимира Пашкова, ректора Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти. Скасовано також рішення про присудження наукових ступенів 4 здобувачам (з них 3-м претендентам – за виявлені факти плагіату). 

Олег Смірнов

Фото К. Кириленко з сайту «Тема» і сайту КНУКіМ

17.04.2016