Про системну плагіатну діяльність С. В. Демченка (Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара) ​

Вже не потрібно наголошувати на тому, що плагіат у нашій країні набув форм пандемії. Як і не треба акцентувати увагу на тому, що в останні два роки МОН України наполегливо, цілеспрямовано в межах імплементації Закону України «Про вищу освіту» бореться з цим ганебним явищем привласнення чужої інтелектуальної власності. Не слід і підкреслювати те, що новий закон «Про вищу освіту» дав автономію вищим навчальним закладам та чітко зафіксував норми щодо академічної доброчесності, зокрема механізмів боротьби з плагіатом. Не варто зосереджувати увагу й на тому, що репутаційний капітал та репутаційна відповідальність вищого навчального закладу складається та безпосередньо залежить від репутації кожного його співробітника, студента. Ці тези вже стали одними з провідних гасел реформ у вищій освіті за останні два-три роки. Однак факти свідчать про те, що далі закликів справа майже не йде. Для того, щоб не буди голослівною, перейду до цих самих фактів. 

Мною виявлена системна плагіатна діяльність Сергія Володимировича Демченка – доктора наук із соціальних комунікацій, професора, який завідує кафедрою масової та міжнародної комунікації Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (далі – ДНУ ім. Олеся Гончара). Було з’ясовано, що переважаюча більшість статей С. В. Демченка – це плагіатні статті, які є простим дослівним перекладом праць із російської мови з відомих наукових російських видань добутків знаних російських вчених. Ці, так би мовити, статті С. В. Демченка частково були включені ним в апробаційні матеріали для захисту докторської дисертації. До речі, перші шість (6) сторінок його автореферату, там, де визначається актуальність, наукова новизна дисертаційного дослідження, теж є плагіатом: калькою з російської мови дослідниці Бєлової О. С. та включенням частин тексту кандидатської дисертації української дослідниці Гурьєвої С. А. – колишньої аспірантки його батька: професора, декана масової та міжнародної комунікації ДНУ ім. Олеся Гончара В. Д. Демченка.

Починаючи з 15.03.2016 р., я, як апелянт, пишу заяви до ректорату ДНУ ім. Олеся Гончара, де перебував у докторантурі і зараз працює С. В. Демченко, ректорату Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (далі – КНУ ім. Т. Шевченка), в якому в 2011 р. С. В. Демченко захистив докторську дисертацію (науковий консультант – В. В. Різун, професор, директор Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, голова НМК з соціальних комунікацій), та до ректоратів Львівського національного університету ім. Івана Франка та Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, наукові видання яких друкували плагіатні статті пана С. Демченка.

На сьогоднішній день, тобто на 23.05.2016 р., склалася ситуація, яка свідчить про намагання ректоратами ДНУ ім. Олеся Гончара та КНУ ім. Т. Шевченка уникнути процедури позбавлення пана С. Демченка ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за плагіат.

На перший погляд здається, що виші навчальні заклади ведуть боротьбу з плагіатом. Так, ректор ДНУ ім. Олеся Гончара пан Поляков та головний редактор науковому виданні «ТЕЛЕ- ТА РАДІОЖУРНАЛІСТИКА» пан Лизанчук (ЛНУ ім. Івана Франка) дали мені відповіді, в яких підтвердили факт плагіату та написали, що пан С. Демченко вибачився за той випадок, коли він у 2010 р. у Вип. 9 Ч.1. на С. 164-173 наукового видання «ТЕЛЕ- ТА РАДІОЖУРНАЛІСТИКА» надрукував статтю «Масова комунікація як предмет вивчення (сучасний стан проблеми та її перспективи)». Проте перевірка на текстові запозичення в цій статті виявила, що стаття є простим перекладом, калькою з російської мови на українську статті 1997 р. російського відомого вченого В. П. Теріна «Основные направления исследований теории массовой коммуникации» (СОЦИС, 1997, №11, с. 25–31). Ця ж стаття Теріна увійшла в його книгу: Терин В. П. «Массовая коммуникация. Исследование опыта Запада» (М., 2002). Прізвища В. П. Теріна чи посилань на його праці або ідеї у статті, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, немає. За факт крадіжки чужої інтелектуальної власності обмежилися номінальним вибаченням, якого, до речі, від пана С. Демченка ані громадськість, ані обікрадений ним пан В. Терін так і не дочекалися.

Проте інші випадки системної плагіатної діяльності пана С. Демченка, про які я одночасно повідомляла ректорати ДНУ ім. Олеся Гончара та КНУ ім. Т. Шевченка, залишились без відповіді.

Як докази плагіату, наведу порівняльні таблиці.

1. Звернення від 06.04.2016 р. про плагіат в авторефераті та статті, яка увійшла до апробаційного списку.

Автореферат дисертації С. Демченка:

У 2007 р. С. В. Демченко надрукував статтю «Маніпулятивні технології в сучасних мас-медіа» (Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку. Зб. наук. праць. – Черкаси. – Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2007. – С. 272 – 275). Вона під №14 є в розділі «Основні теоретичні положення і практичні результати дисертації висвітлено у публікаціях», підрозділ «Наукові статті у виданнях, затверджених ВАК України як фахові». Перевірка на текстові запозичення в цій статті виявила, що вона є простим перекладом, калькою з російської мови на українську навчально-методичного посібника відомого російського дослідника І. М. Дзялошинського: Дзялошинский И. М. Манипулятивные технологии в СМИ. Учебно-методическое пособие для студентов факультета журналистики (Москва: Гуманитарный институт, 2006, 48 с.; див. тут). Прізвища Дзялошинського чи посилань на його праці або ідеї у статті, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

Стаття С. Демченка:

2. Звернення від 18.04.2016 р.: про плагіат статті, яка увійшла до апробаційного списку.

В 2008 р. С. В. Демченко надрукував статтю «Медіа і суверенітет (до питання про вплив глобальної інформаційної революції на статус державної влади)» (Поліграфія і видавнича справа. Науково-технічний збірник. – Вип. 2(48). – Львів: Українська академія друкарства, 2008. – С. 52–56, див. тут). Проте ця стаття, яка підписана С. В. Демченком, є плагіатом (простим перекладом) статті знаної у світи російської дослідниці Л. М. Землянової: Землянова Л. М. Медиа и суверенитет (к вопросу о влиянии глобализирующейся информационной революции на статус государственной власти) (Вестник Московского университета. Сер. 10. Журналистика: Науч. журн. – 2004. – №2. – С. 108–121). Посилання на цю статтю пані Л. М. Землянової в статті, які підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

3. Звернення від 24.04.2016 р.: про плагіат двох статей, які увійшли до апробаційного списку

У 2005 р. Демченко С. В. під своїм прізвищем надрукував статтю «Взаємодія масової та корпоративної комунікації в інформаційному суспільстві» (Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Том 18(57). – №3. – Серия: Филология. – Симферополь, 2005. – С. 20–23, див. тут), яка в авторефераті в підрозділі «Наукові статті у виданнях, затверджених ВАК України як фахові» заявлена під №3. Проте ця стаття, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, є плагіатом (простим перекладом, калькою) статті російської дослідниці Федотової: Федотова Л. Н. Взаимодействие массовой и корпоративной коммуникации в информационном обществе // Вестник Московского университета. Сер. 10. Журналистика. – 2004. – № 3. – С. 20–31. Посилання на цю статтю чи ідеї та навіть прізвище пані Федотової в статті, які підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

У 2007 р. Демченко С. В. під своїм прізвищем надрукував статтю «Масова свідомість як складова масової комунікації» (Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Том 20(59). – №1. – Серия: Филология. – Симферополь, 2007. – С. 299–302), яка в авторефераті в підрозділі «Наукові статті у виданнях, затверджених ВАК України як фахові» заявлена під №12. Проте ця стаття, яка підписана прізвищем С.В. Демченка, є плагіатом (простим перекладом, калькою) частини статті знаного у світи російської дослідника Прохорова: Прохоров Е. П. Массовое сознание как предмет социологического исследования // Вестник Московского университета. Сер. 10. Журналистика. – 2006. – № 1. – С. 30–46. Посилання на цю статтю чи ідеї та навіть прізвище пана Прохорова в статті, які підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

4. Звернення від 16.05.2016 р.: про плагіат статті.

С.В. Демченком в 2008 р. у виданні «Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия» надрукована стаття «Політика і влада: два погляди на роль масової комунікації» (Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальная коммуникация». – 2008 г. – Том 21 (60). – №1. – С. 39–45). Стаття надійшла до редколегії 14.08.2008 р. Перевірка на текстові запозичення в цій статті виявила, що вона є простим перекладом, калькою з російської мови на українську наукових досліджень:

1. Книги 2000 р. відомого російського вченого: В. П. Терин «Массовая коммуникация: Исследование опыта Запада» (див. тут або тут). Посилань на цю книгу В. П. Теріна у статті, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

2. Статті 2002 р. відомої російської дослідниці: Фомичева И. Д.  «Социально-креативная функция СМИ в свете обществоведческих теорий» (Вестник Московского университета. Сер. 10, Журналистика. – 2002. – № 1. – С. 46–57). Посилань на цю статтю І. Д. Фомичевої у статті, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, немає. Проте С. В. Демченко поцупив навіть анотацію статті І. Д. Фомичевої, яка розміщена на сайтах провідних російських бібліотек.

Ось аналіз на плагіат з книги Теріна:

А ось аналіз на плагіат з книги Фомичевої, де ми бачимо, як пан Демченко замінив Росію на Україну:

5. Звернення від 19.05.2016 р.: про плагіат статті.

С. В. Демченком в 2007 р. у виданні «Наукові записки Інституту журналістики: Т. 26 Січень – березень» (Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Видавництво Інституту журналістики, 2007. - 294 с.) надрукована стаття «Медіадискурс та новинні фреймінги (на матеріалі досліджень сучасних зарубіжних комунікативістів)» (Наукові записки Інституту журналістики: Т. 26 Січень - березень. – С. 213–215). Перевірка на текстові запозичення в цій статті виявила, що вона є простим перекладом, калькою з російської мови на українську статті 2006 р. відомого російського вченого Землянової: Землянова Л. М.  «Медиадискурсы и новостные фрейминги (исследования современных зарубежных коммуникативистов)» (Вестник Московского университета: Сер.10:Журналистика. – 02/2006. – N2 . – С.8–19). Посилань на статтю, ідеї, прізвище Л. М. Землянової у статті, яка підписана прізвищем С. В. Демченка, немає.

6. Звернення від 28.04.2016 р.: про плагіат (підстрочний переклад) автореферату кандидатської дисертації А.В. Лященко, яка була виконана в ДНУ ім. Олеся Гончара під керівництвом пана С. Демченка та захищена в 2099 р. у спецраді Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. Автореферат пані Лященко – це суцільний переклад автореферату російського дослідника Боєва: Боев Е. И. Реклама как социокультурное явление в системе социальной коммуникации // Автореферат Курск, 2005. – 24 с. (див. тут):

На підставі цих фактів, я зверталася з заявами до ректоратів ДНУ ім. Олеся Гончара та КНУ ім. Т. Шевченка про те, що згідно з законом України «Про вищу освіту» вони повинні ініціювати процедуру позбавлення С. Демченка та А. Лященко наукових ступенів за плагіат.

Але до 25.05.2016 р. ректорати відповіді не дали.

Е. Г. Шестакова

доктор філологічних наук,

член міжнародної медіалінгвістичної комісії (від України) Міжнародного комітету славістів (під патронатом ЮНЕСКО)

Фото С. Демченка з сайту Центру «Етос»

25.05.2016