Олександр Никитюк: колишній агроном-військовик-чиновник, який став проректором Національного медичного університету, захистив дисертацію з плагіатом ​

Хвороблива жага чиновників і депутатів до різного роду звань та нагород давно стала всесвітньо відомою. Особливо в цьому аспекті слід подякувати російському Дисернету, на викриття якого починають звертати увагу й російські можновладці. Схоже, російська практика захисту посадовцями докторських дисертацій, в яких мають місце численні "некоректні запозичення", як скромно називають випадки плагіату, набуває поширення і в Україні. 

Знайомтеся: Никитюк Олександр Андрійович, 1959 року народження, доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений працівник сільського господарства України. 

Закінчив Житомирський сільгоспінститут (1982, спеціальність "агрономія"), Санкт-Петербурзьку військову академію тилу і транспорту (1992) і Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка (2001, спеціальність "правознавство"). Чотири роки працював агрономом, з 1984 по 1992 р. – на адміністративних посадах: заступник начальника відділу сільського господарства Прикарпатського військового округу, начальник відділу сільського господарства Групи Радянських військ у Німеччині, Київського військового округу Міністерства оборони СРСР, з 1992 по 2002 р. – начальник управління сільського господарства Міністерства оборони України, потім – на інших адміністративних посадах, пов'язаних з аграрною сферою, 2 роки був проректором КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 9 місяців – директором Інституту спирту.

У 2004–2005 та з травня 2010 по січень 2011 – очолював райдержадміністрації в Житомирській області, у 2011–2014 рр. – заступник голови, керівник апарату Житомирської облдержадміністрації, одночасно з листопада 2010 р. – депутат Житомирської обласної ради. Член Партії регіонів (вийшов з неї в 2014 р.).  З травня 2014 року – проректор з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.

У 2011 році захистив докторську дисертацію на тему "Науково-методичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції", яку виконав в Інституті агроекології і економіки природокористування НААН України та у Державному підприємстві «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ», м. Київ).

Дисертація та автореферат є на сайті НРАТ.

Захист відбувся 28 січня 2011 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 в Інституті агроекології і економіки природокористування НААН України.

Науковим консультантом був доктор економічних наук, професор, академік НААН України, директор Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України Орест Іванович Фурдичко.

Офіційними опонентами виступили:

• доктор біологічних наук, професор, чл.-кор. НААН України, директор Українського навчально-науково-виробничого інституту якості біоресурсів і безпеки життя Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Дмитрович Мельничук;
• доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, чл.-кор. НААН України, головний науковий співробітник сектору наукознавства Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України Сергій Миколайович Рижук;
• доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач відділом еколого-біологічних досліджень Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України Олена Володимирівна Шерстобоєва.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат сільськогосподарських наук Вікторія Вікторівна Чайковська.

Але, як виявилося, для написання дисертації автор використав чужі інтерв'ю, чужі звіти, чужі матеріали конференцій, чужі наукові роботи, чужі дисертації, матеріали Вікіпедії. Із 53 сторінок огляду літератури 32 сторінки (60%) – це "запозичений" текст. Як і у випадках інших подібних робіт, Олександр Андрійович "розбавляє" текст посиланнями на джерела, щоб залишити по собі гарне враження, нібито автор уміє читати й аналізувати літературу. Але ж насправді сам текст або повністю запозичений з україномовного джерела, або ретельно перекладений з російської (до речі, дуже поширений прийом). Автор навіть забуває, де й звідки він узяв чужий матеріал, і повторює його двічі – на с. 57 і 59 своєї (?) праці.

На ілюстраціях, наведених нижче (а це лише невелика частина з 58 забруднених плагіатом сторінок), кожен може порівняти текст дисертанта (ліворуч) і джерело, з якого був запозичений матеріал (праворуч).

Першим, у кого пан Никитюк «запозичив» (а по-простому вкрав) текст, виявився не хто-небудь дріб’язковий, а велика російська політична шишка – Сергій Михайлович Миронов, Голова політичної партії «Справедлива Росія», керівник фракції «Справедлива Росія» в Державній Думі Федеральних зборів Російської Федерації! Переписуючи з його інтерв’ю як питання кореспондента, так і відповіді Миронова, Никитюк всюди замінював згадки про Росію словом «Україна»:

Плагіат Никитюка з Аналітичного звіту за 2009 рік «Система державного регулювання безпечності харчових продуктів в Україні: на шляху вдосконалення» (див. тут) легко доводиться сфальшованим покликанням:

Покликання [15] – це: Віткін Л., Сирота О. Європейська стандартизація. Погляд у майбутнє // ССЯ. – 2010. – № 3. – С. 8–15. (див. тут). І це покликання фальшиве, оскільки у Віткіна немає цього абзацу, немає слів «споживчих», «СНД», «харчових», «вказівки».

Звідти ж передрані і два «висновки» до дисертації:

Ціла купа абзаців була добросовісно переписана звідси: Бушуев Н.Н. Взаимодействие тяжелых металлов с различными компонентами почв // Матер. междунар. научно-практич. конф. «Роль природообустройства сельских территорий в обеспечении устойчивого развития АПК». Часть I. – Москва: Московский государственный университет природообустройства, 2007, с. 16–22 (див. тут):

Без жодного покликання на статтю М. Маренича із співавторами (Маренич М. М., Аранчій С. В., Марюха Н. С. Контроль якості і безпека продуктів харчування в ЄС // Міжнародне законодавство в галузі харчового ланцюжка і потенціал України відповідності даним стандартам. – Полтава, 2009, див. тут) і без докорів сумління пан Никитюк переписує чужий текст:

Текст з наступної статті – Голінка І. Розвиток стандартизації на міжнародному, регіональному та національному рівнях (Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2009, № 1, с. 11–17, див. тут) – був передраний разом із готовими покликаннями:

Іще шматочок був вкрадений з автореферату дисертації (Сичевський М. П. Організаційно-економічний механізм розвитку харчової промисловості України (теорія, методологія, практика). – Автореферат дис. … доктора економічних наук (спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості). – Київ, 2005, див. тут):

А ще Никитюк переписав у свою дисертацію статтю з Вікіпедії «Математична модель» (версія від 10 листопада 2007, її автор – Білецький В.С., див. тут):

А ще – Інтернет-сторінку Національного агентства з акредитації України (див. тут):

Але тут Никитюк трохи перестарався, бо внаслідок рерайтингу правильні речення на сайті НААУ перетворилися в його дисертації в безглуздий набір слів:

А найбільше нас вразило те, що в свою докторську дисертацію Олександр Никитюк переписав статтю студента В. Новікова, разом із готовими покликаннями.

Ось ця стаття:

Новіков В. В. Контрольні карти Шухарта у випробувальних лабораторіях // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2006. – № 2 (39). – С. 66–71 (див. тут).

А ось фрагменти Порівняльної таблиці:

Можна тільки пишатися такими студентами, які здатні утерти носа багатьом докторам наук.

Олег Смірнов

04.04.2015

PS. У 2023 р. Олександр Никитюк виконував обов’язки ректора Київського аграрного університету Національної академії аграрних наук України (див. наказ тут).